Постанова № 34540823, 30.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р. Справа № 804/10911/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника позивача Казанцева С.В. представника відповідача Духневич Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-Д» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000861501 від 15.04.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-Д» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000861501 від 15.04.2013 року, винесене Державної податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому позивач зазначає, що акти перевірок, які покладено в основу акту перевірки позивача, досліджували господарські відносини між постачальниками позивача та іншими суб'єктами господарювання, у яких з позивачем відсутні будь-які відносини. Чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо. Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків, у даному випадку Позивача, з'ясовувати наявність трудових та матеріальних ресурсів підприємств-контрагентів та не наділяє його такими правами. Товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умовах, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Враховуючи, що перевізник до процесу перевезення товару ТОВ «Ривс» до позивача не залучався, вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача дорожніх листів або товарно-транспортних накладних є безпідставною. Окрім того поставка здійснювалась на умовах EXW Incoterms, з чого вбачається, що саме на продавця - ТОВ «Ривс» покладається обов'язок по поставці, а відтак - вся відповідна документація по перевезенню товару складається та зберігається у постачальника. Наведене обумовлює факт відсутності такої документації у позивача.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання з'явився представники позивача та відповідача.

Представник позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.04.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000861501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 466147грн. (основний платіж - 372917 грн., штрафні санкції - 93230грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 228.03.2013 року № 1944/22-710/31944175«Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-Д» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Ферріт Д», ПП «АТМ», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка», ТОВ «Ривс», ТОВ «Ліга», ТОВ «Галактика М», ТОВ ВК «Віконні системи» та подальшої реалізації товарів та послуг або їх використання у власній господарській діяльності за період 01.01.10р.-31.01.13р.».

У вказаному акті зазначено, що до перевірки підприємством не були надані документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Феріт-Д» до подальших покупців товару, інформацію щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Тому немає можливості встановити факт реальності здійснення транспортування. При проведення перевірки були використані акти, отримані від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська: акт від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 «Про результати перевірки ТОВ «Ривс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Будівництво та реконструкція», ТОВ Олимп», ПП «СВ Гермес», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс», ТОВ Кафепродакшн», ТОВ «Інфотерм», ПВП «Форест», в якому встановлено порушення ТОВ «Ривс»ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару з контрагентами постачальниками та покупцями; - акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 року № 7210/224/36441206 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феріт Д» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації», ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олимп», ТОВ «ПАСІФІК», БШІ «Сура», ТОВ «Кафепродакшн», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Хімагросервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку». У вказаному акті від 21.12.12 року № 7210/224/36441206 зазначено, що відсутність за юридичною адресою ТОВ «Феріт Д» обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. В результаті перевірки встановлено порушення: п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України; п. 135.4.1,п. 135.5.4,ст.. 135 , п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України. Внаслідок даного порушення підприємством необґрунтовано завищено суму витрат на суму 1460109 грн.. у наступних звітних періодах. А також необґрунтовано завищено суму доходів на суму 1460109,00грн. Загальна сума грошових коштів отримана за реалізований товар, придбаний у ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д», а також готової продукції, яка була реалізована із використанням сировини придбаної у ТОВ «Ривс», складає-1775793,62грн. Таким чином підприємством необґрунтовано занижено суму доходу отриманого у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1775793,62грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що між ТОВ «Ривс» (Постачальник) та ТОВ «Альянс-Д» (Покупець) було укладено договір поставки товару від 01.02.2012 року № 010233, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується здійснювати регулярне постачання Покупцю товару в асортименті, кількості та на суму згідно відвантажувальних накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов цього договору. Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар належної якості та в обумовленому цим договором кількості та асортименті на умовах поставки згідно Інкотермс 2011 року - EXW, в строк, зазначеній в заявці на поставку конкретної партії товару.

На підтвердження виконання цього договору позивачем суду було надано податкові та видаткові накладні на загальну суму 1706964,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 284494,04 грн.).

При цьому, як вбачається з наданих податкових та видаткових накладних, предметом поставки, зокрема, було: металеві труби різного діаметру, круги, шестигранники, листи, швелери, металеві полоси, поковки металевих виробів, підшипники та листи оцинковані в асортименті.

Також у судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивачем на підставі усної домовленості, без укладання договору у письмовій формі, було отримано товар від ТОВ «Феріт-Д».

На підтвердження отримання товару від ТОВ «Феріт-Д» позивачем надано податкові та видаткові накладні на загальну суму 44532,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 7422,14 грн.).

При цьому, як вбачається з наданих податкових та видаткових накладних, предметом поставки від ТОВ «Феріт-Д» були металеві листи в асортименті.

Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування вказаних товарно-матеріальних цінностей позивачем під час перевірки та під час судового розгляду не надані.

Як вбачається із змісту акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, однією з підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з'явилась наявність актів, складених іншим податковим органом, про результати перевірок ТОВ «Ривс» та ТОВ «Феріт-Д» по взаємовідносинам з іншими суб'єктами господарювання.

Проте, правове значення мають факти здійснення господарських операцій безпосередньо між учасниками цих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх господарських операцій щодо постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 11 КАС України особливістю адміністративного судочинства є наявність принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом поставки від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Феріт-Д» були металеві труби різного діаметру, круги, шестигранники, листи, швелери, металеві полоси, поковки металевих виробів, підшипники та металеві листи, тобто товар для переміщення якого потрібні транспортні засоби з достатньою вантажопідйомністю.

Проте будь-яких доказів на підтвердження перевезення вказаного товару від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Феріт-Д» до власних місць зберігання (наявність власних або орендованих транспортних засобів, укладання договорів перевезення з третіми особами, документи, що підтверджують фактичні витрати з перевезення товару тощо) позивач під час перевірки податковим органом та під час судового розгляду справи не надав.

Доводи позивача про те, що поставка товару від ТОВ «Ривс» здійснювалась на умовах EXW Incoterms, тому саме на продавця покладався обов'язок по поставці, а відтак - вся відповідна документація по перевезенню товару знаходиться у постачальника і є відсутньою у позивача, суд не враховує з огляду на таке.

У відповідності з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Правила Інкотермс) термін EXW (EX WORKS (... namedplace)

ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Отже, термін EXW (ФРАНКО-ЗАВОД), або самовивіз, означає, що продавець не лише не здійснює транспортування проданого товару, а не має навіть обов'язку щодо його завантаження на транспортний засіб.

Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо відсутності у нього будь-яких документів, що підтверджують перевезення товару від ТОВ «Ривс».

З урахуванням характеру спірного товару, оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про непідтвердженність товарного характеру господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Феріт-Д».

Як зазначено в акті перевірки, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, загальна сума грошових коштів отримана за реалізований товар, придбаний у ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д», а також готової продукції, яка була реалізована із використанням сировини придбаної у ТОВ «Ривс», складає-1775793,62грн.

Вказані обставини позивачем не оспорюються.

У відповідності з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У відповідності з п. 135.1., п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

За таких обставин, висновок відповідача про те, що підприємством необґрунтовано занижено суму доходу отриманого у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1775793,62грн., на думку суду, є обґрунтованим.

З огляду на викладене, оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Керуючись ст. 158- 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-Д» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000861501 від 15.04.2013 року - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2013 року

Суддя О.В. Серьогіна