Постанова № 34540817, 25.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 р. Справа № 804/10177/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю: представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати недійсним (скасувати) частково (з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги) податкове повідомлення-рішення за № 0000071703від 01.02.2013 року на суму 33706,25 грн., з яких 22470,83 грн. - за основним платежем, 11235,42 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі Акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому позивач зазначає, що при складанні акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем використовувались лише висновки актів перевірок та не бралися до уваги первинні документи. Угоди укладені між позивачем та ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив», ПП «Анта», ТОВ «Компютерний опт», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом. Реальні правові наслідки за переліченими відповідачем в Акті правочини були досягнуті сторонами шляхом вчинення ними дій з виконання умов договорів та здійсненні розрахунків за ними.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.02.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000071703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33706,25 грн. (22470,83 грн. - основний платіж, 11235,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 10.01.2013 року № 103/172/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СПД-фізичної особи ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового законодавства за травень-серпень 2010 року».

У зазначеному Акті перевірки вказано, що згідно акту ДП1 в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 25.03.2011 року по ТОВ «Комп'ютерний опт» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, на момент проведення перевірки первинні та інші документи відсутні, підприємство має стан 23 - (місцезнаходження не встановлено).В ході перевірки, з урахуванням матеріалів перевірки ТОВ «Комп'ютерний опт» ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів СПД ОСОБА_4 від ТОВ «Комп'ютерний опт», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Згідно актів від 11.05.2011 року № 576/233/30941063 та № 108/233/30941063 від 03.02.2011 ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ПП «Анта» перевірками не виявлено, а підприємством не надано документів, які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства у сфері оптової торгівлі. В ході перевірки з урахуванням матеріалів перевірки ПП «Анта» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів СПД ОСОБА_4 від ПП «Анта», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Згідно акту від 03.08.2010 року, отриманого від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя встановлено, що ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив» отримало охоронні послуги від ТОВ «Локомотив-Промтех», яке не мало ліцензії на діяльність по охороні об'єктів та не мало необхідних трудових ресурсів. Угода між ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив» та ТОВ «Локомотив-Промтех» визнана нікчемною. Згідно звітів 1-ДФ на ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив» працювало лише 11 чоловік. Враховуючи те,що ТОВ «Локомотив-Промтех» фактично не надавало охоронних послуг ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив», можна зробити висновок, що ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив» фактично також не здійснювало реалізацію даних послуг ФОП ОСОБА_4 Перевіркою встановлено: правочини, укладені між СПД ОСОБА_4 і ТОВ «Комп'ютерний опт» та ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив», ПП «Анта» відповідно до ч. 1,5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Порушено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010р. по операціях з ТОВ «Комп'ютерний опт» на суму 5573,83 грн., по операціях з ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив» на суму 2500грн., по операціях з ПП «Анта» на суму 14397грн., всього на суму 22470,83.

Державною податковою службою у Дніпропетровській області за результатами розгляду скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено рішення від 18.05.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 01.02.2013 року № 0000071703 в частині застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість у сумі 5617,71 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вказане рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області обґрунтовано тим, що при визначенні сум штрафних (фінансових санкцій) за ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська помилково застосувала штрафні санкції у розмірі 50% від донарахованої суми ПДВ за 2010 рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що 10.07.2009 року між ПП «Анта» (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір № 10/07/09 про надання маркетингових послуг, у відповідності з яким Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання Замовнику маркетингових послуг з просування та стимулювання збуту товарів.

На підставі вказаного договору позивач отримав маркетингові послуги на загальну суму 86382 грн. (в т.ч. ПДВ - 14397 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами виконавця про надані маркетингові послуги.

30.05.2010 року між ТОВ «Комп'ютерний ОПТ» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір № 1001, у відповідності з яким продавець зобов'язується поставити продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його повну вартість.

На підставі вказаного договору позивач отримав товар (ноутбук, офісний папір, гофроящики) на загальну суму 33443 грн. (в т.ч. ПДВ -5573,83 грн.), що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними.

01.03.2010 року між ТОВ «Охорона агенція «СИГРИВ» та позивачем (Замовник) було укладено договір № 01-03-10 про надання охоронних послуг, у відповідності з яким Охоронна фірма приймає на себе зобов'язання з забезпечення безпеки, організаціях пропускного режиму, підтримання встановленого порядку та охорони майна Замовника у приміщення магазину Дніпропетровського філіалу ТОВ "InterCarsUkraine".

На підставі вказаного договору позивачем було отримано охоронні послуги на суму 15000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500 грн.), що підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі-прийняття послуг та податковою накладною.

За змістом ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

За змістом ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності зі ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається із змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.01.2013 року № 103/172/НОМЕР_1, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в ньому не зазначено підстави для проведення позапланової перевірки, передбачені ст. 78 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, передбачених законодавством.

У відповідності з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт від 10.01.2013 року № 103/172/НОМЕР_1 вказаним вимогам законодавства не відповідає, тобто не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так у вказаному акті єдиною підставою для висновку про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами, та донарахуванню податкових зобов'язань з податку на додану вартість з'явилась наявність актів, складених іншими податковими органами, в яких зазначено про незнаходження контрагентів позивача за юридичними адресами, відсутність інформації про наявні складські приміщення, транспорт та устаткування, незначну кількість людських ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проте не вказано конкретно з посиланням на первинні або інші документи на підставі чого відповідач дійшов такого висновку.

Доказів безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами відповідач також не надав і під час судового розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що відповідачем при зазначенні у акті перевірки таких доводів, як відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, незначна кількість трудових ресурсів, відсутність виробничого обладнання та транспортних засобів не враховано нічим не обмежену можливість цих підприємств укладати угоди найму, оренди та залучати до господарської діяльності активи, трудові ресурси інших суб'єктів господарювання; не враховано відсутність норми закону, яка б давала підстави для відповідальності позивача, як платника податків, за можливо вчинені контрагентами правопорушення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушників податкового законодавства - ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив», ПП «Анта», ТОВ «Комп'ютерний ОПТ» (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентами в їх первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Суд зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

При цьому, наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами спірних правочинів.

Відповідачем також не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину нікчемним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Охоронне агентство «Сигрив», ПП «Анта», ТОВ «Комп'ютерний ОПТ», відповідач не надав, а також не надав доказів визнання цих правочинів недійсними судом.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що угоди, укладені з вказаними контрагентами позивача,є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати частково, з урахуванням рішення від 18.05.2013 року, прийнятого Державною податковою службою у Дніпропетровській області, податкове повідомлення-рішення за № 0000071703 від 01.02.2013 року на суму 28088,54 грн., з яких 22470,83 грн. - за основним платежем, 5617,71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесене Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області Державної податкової служби.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 280,89 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2013 року

Суддя О.В. Серьогіна