Постанова № 34540709, 24.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2013 р. (16:01) Справа №801/9330/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Облетової Г.В., довіреність № 001/7 від 10.01.2013 року,

Митрофанової І.А., довіреність № 001/8 від 10.01.2013 року,

відповідача - Васильєвої Н.О., довіреність № 30 від 01.08.2013 року,

Безверхої Ю.А., довіреність № 16 від 25.07.213 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі по тексту - позивач, ВАТ «ФСК «Море») до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим (далі по тексту - відповідач, Феодосійська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0000052206 про нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 5701209,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом при розрахунку пені за порушення граничних строків розрахунків за імпортною операцією не була врахована та обставина, що товариством у судовому порядку оскаржується відмова Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у наданні висновку про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією між ВАТ «ФСК «Море» та нерезидентом ВАТ «Центр судоремонта «Звездочка» (Росія). Крім того, позивач вказав на те, що податковим органом невірно визначено термін перевищення законодавчо встановлених строків у 71 день (з 31.03.2012 року по 09.06.2012 року). Позиція позивача заснована на тому, що товар надійшов на митну територію України 09.06.2012 року, тому термін перевищення строків складає 70 днів (з 31.03.2012 року по 08.06.2012 року).

Присутні у судовому засіданні 24.10.2013 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено, що митне оформлення продукції, яка ввезена на територію України і яка підлягала митному оформленню з граничним терміном 21.02.2011 року на суму 78516400 рублів Російської Федерації, 21.06.2011 року на суму 19629100 рублів Російської Федерації, завершено з порушенням 180-денного строку. При цьому, відповідач не погодився із доводами позивача про відсутність підстав для нарахування пені внаслідок оскарження у судовому порядку висновку центрального органу виконавчої влади про відмову у продовженні строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією. Позиція відповідача з цього питання базується на тому, що Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачено такої підстави для зупинення нарахування пені. Також, відповідач зазначив про те, що при розрахунку пені вірно було враховано день поставки товару, у зв'язку з чим граничний термін порушення позивачем розрахунків за імпортною операцією становить саме 71 день (з 31.03.2012 року по 09.06.2012 року).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 13.07.2001 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 14309008), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №440112 від 13.07.2001 року (а.с.77).

Позивач згідно з довідкою №895 від 08.11.2010 року перебуває на податковому обліку у Феодосійській МДПІ (правонаступником якої є Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим).

Посадовими особами Феодосійської ОДПІ в період з 30.08.2013 року протягом трьох днів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (код за ЄДРПОУ 14309008).

Проведеною перевіркою встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось у порушенні ВАТ «ФСК «Море» законодавчо встановленого строку зарахування виручки з моменту підписання документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг на 73 дні (з 31.03.2012 року по 11.06.2012 року) в сумі 98145500,00 рублів Російської Федерації.

ВАТ «ФСК «Море» до перевірки не було надано висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення законодавчо встановленого строку поставки з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується.

На підставі зазначеного вище, керуючись положеннями статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», податковий орган дійшов висновку про необхідність застосування до ВАТ «ФСК «Море» пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотки вартості недопоставленого товару.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №242/22.6/14309008 від 10.09.2013 року (а.с.13-15).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на нього заперечення до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (а.с.16-17).

У відповіді на заперечення (а.с.18) податковим органом зазначено про те, що в ході перевірки невірно було визначено термін порушення ВАТ «ФСК «Море» розрахунків за імпортною операцією. Помилка виникла внаслідок того, що моментом ввезення товару на митну територію України слід вважати момент перетину державного кордону України, а не момент оформлення вантажної митної декларації. З урахуванням цього, термін порушення ВАТ «ФСК «Море» законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією становить 71 день (з 31.03.2012 року по 09.06.2012 року (дата проставлення відмітки на ВМД «під митним контролем»).

Враховуючи виявлені перевіркою порушення вимог законодавства, з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки, податковим органом 20.09.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052206 (а.с.11) про нарахування суми грошового зобов'язання ВАТ «ФСК «Море» за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 5701209,33 грн.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснюється на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» одним з видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюються в Україні є експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

При цьому імпорт (імпорт товарів) являє собою купівлю (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» до іноземної валюти належить: валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначений Законом України від 23.09.1994 року за № 185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон №185).

У відповідності до статті 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 6 Закону № 185 передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Під час розгляду справи судом перевірено дотримання позивачем граничних строків здійснення розрахунків за імпортними операціями та встановлено наступне.

Згідно з пунктом 2.1 статуту ВАТ «ФСК «Море» (а.с.65-72) метою діяльності товариства є одержання прибутку за рахунок виробничої, наукової та підприємницької діяльності у галузі суднобудування, виробництва товарів народного споживання.

Предметом діяльності товариства є, зокрема, будівництво та ремонт суден, монтаж та установка двигунів та турбін тощо (пункт 2.2. статуту).

Пунктом 2.2 статуту також передбачено, що товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність з перелічених вище та інших напрямів діяльності, у тому числі реалізація робіт та послуг, пошук потенційних зовнішньоекономічних партнерів, тощо, відповідно до мети своєї статутної діяльності на засадах валютної самоокупності і самофінансування, користуючись у повному обсязі правами юридичної особи згідно з чинним законодавством України і цим статутом.

В межах статутної діяльності Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», Україна (покупець) було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Центр судоремонта «Звездочка», Росія (продавець) контракт №4/258-10 від 29.07.2010 року (а.с.20-24).

Відповідно до умов контракту продавець виготовить та поставить, а покупець прийме та оплатить на умовах FCA Москва, Росія (Інкотермс-2000), вироби - шістнадцять штук нагнітачів осьових типу НО10 по ТУ5.475-12401-85, у відповідності до Специфікації.

Згідно з пунктом 2.1 контракту загальна сума контракту становить 392582000 рублів РФ, що еквівалентно 12996563,66 доларів США за курсом ЦБ РФ на дату підписання контракту та включає в себе вартість виробів, сертифікат СТ-1 та митні витрати.

Згідно з пунктом 4.1 контракту платежі за цим контрактом здійснюються згідно із Специфікацією в рублях РФ, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Виплата авансового платежу здійснюється покупцем в два етапи:

- перший платіж в розмірі 45% від загальної суми контракту здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання контракту по рахунку продавця,

- другий платіж в розмірі 30% від загальної вартості контракту здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту підписання контракту по рахунку продавця.

Кінцевий розрахунок в розмірі 25% за кожну поставлену партію виробів здійснюється не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання покупцем акту приймання виробів.

До контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року сторонами було складено специфікацію, яка є додатком до нього (а.с.25).

У відповідності до специфікації поставка товару здійснюється партіями:

перша партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк 12 місяців з моменту передплати,

друга партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк до 31.03.2012 року,

третя партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк до 31.07.2012 року,

четверта партія товару вартістю 98145500,00 грн. здійснюється у строк до 30.04.2013 року.

На виконання умов контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року позивачем 25.08.2010 року було здійснено авансовий платіж в розмірі 45% від загальної вартості контракту в сумі 176661900,00 грн. рублів РФ (45684767,34 грн.), з них 98145500,00 рублів РФ становить вартість першої поставки товару та 78516400,00 рублів РФ - часткова вартість другої партії товару.

Ці дані підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями рахунку № 01 від 17.08.2010 року та меморіального ордеру № 12 від 25.08.2010 року (а.с.40-41).

Отже, з урахуванням дати здійснення авансового платежу (25.08.2010 року) згідно із положеннями статті 2 Закону № 185 граничною датою поставки товару на вказану суму за зовнішньоекономічним контрактом є 22.02.2011 року.

ВАТ «ФСК «Море» 07.02.2011 року було отримано Висновок № 46 Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:

на суму 98145500,00 рублів РФ з 22.02.2011 року до 25.08.2011 року,

на суму 78516400,00 рублів РФ з 22.02.2011 року по 31.03.2012 року (а.с.44).

Крім того, 23.12.2010 року позивачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 15% від загальної вартості контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року в сумі 58887300,00 грн. рублів РФ (15265943,65 грн.), з них 19629100,00 рублів РФ - часткова вартість другої партії товару.

Ці дані підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями рахунку № 02 від 21.12.2010 року та меморіального ордеру № 51 від 23.12.2010 року (а.с.42-43).

Відтак, з урахуванням дати здійснення авансового платежу (25.08.2010 року) згідно із положеннями статті 2 Закону № 185 граничною датою поставки товару на вказану суму за зовнішньоекономічним контрактом є 22.06.2011 року.

ВАТ «ФСК «Море» 25.03.2011 року було отримано Висновок № 119 Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:

на суму 19629100,00 рублів РФ з 22.06.2011 року до 31.03.2012 року,

на суму 39258200,00 рублів РФ з 22.06.2011 року по 31.07.2012 року (а.с.45).

Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи дані специфікації до контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року, здійснені позивачем авансові платежі, висновки Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, поставка другої партії товару загальною вартістю 98145500,00 рублів РФ (78516400,00 +19629100,00) мала відбутись 31.03.2012 року.

Проте, додатковою угодою № 7 від 23.01.2012 року до контракту №4/258-10 від 29.07.2010 року (а.с.34) строк поставки другої партії товару змінено з 31.03.2012 року на 31.05.2012 року.

При цьому, наявними в матеріалах справи копіями міжнародно-транспортної накладної CMR А№704365 та інвойсу № 1 від 22.05.2012 року (а.с.49-50) підтверджується, що друга партія товару (4 нагнітачі осьові типу НО10 по ТУ5.475-12401-85) вартістю 98145500,00 рублів РФ були отримані ВАТ «ФСК «Море» 09.06.2012 року. Вантажно-митна декларація була оформлена 11.06.2013 року (а.с.63-64).

Визначаючи фактичну дату здійснення нерезидентом поставки товару на адресу позивача, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року.

Зокрема, згідно пунктом 4 частини 1 статті 4 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із статтею 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що факт поставки імпортованого товару підтверджується саме фактом ввезення товару на митну територію України (перетинанням митного кордону України), що засвідчується відбитком штампу на товаросупровідному документі - «під митним контролем».

Згідно з відміткою Харківської обласної митниці «під митним контролем» фактичною датою поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 року є 09.06.2012 року.

Зазначене вище свідчить про те, що позивачем було порушено граничний термін здійснення розрахунків за імпортною операцією (друга поставка товару за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 року), який був встановлений до 31.03.2012 року.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач вказав на те, що з метою продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, він 15.02.2012 року звертався до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із заявою про надання відповідного висновку (а.с.47-48).

Однак, як свідчать матеріали справи листом від 14.03.2012 року за №4122-07/44-В (а.с.53-54) Міністерством економічного розвитку та торгівлі України було повідомлено позивачу про відмову у черговому продовженні строків розрахунків за контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 року.

Не погоджуючись з відмовою у продовженні строків розрахунків, ВАТ «ФСК «Море» було оскаржено рішення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 року по справі №2а-4974/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року, ВАТ «ФСК «Море» відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с.56-61).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 року відкрито касаційне провадження за скаргою ВАТ «ФСК «Море» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 року по справі №2а-4974/12/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року.

Проте, суд зазначає, що оскарження рішення центрального органу виконавчої влади про відмову у подовженні строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією у розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є підставою для зупинення перебігу строків, встановлених статтями 1 та 2 цього Закону, а також зупинення нарахування пені за порушення цих строків.

Разом з тим, у відповідності до пункту 10 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1409 від 29.12.2007 року, що у разі усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі висновку, резидент може повторно подати документи для його отримання. При цьому строк розрахунків може бути продовжено починаючи з дати реєстрації в Мінекономрозвитку повторно поданих документів.

Міністерством економічного розвитку та торгівлі України було відмовлено ВАТ «ФСК «Море» у продовженні строків розрахунків листом від 14.03.2012 року, який отримано позивачем 27.03.2012 року. Проте, до закінчення граничного строку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічних контрактів, а саме до 31.03.2012 року, позивачем не було повторно направлено до центрального органу виконавчої влади документи з усуненими недоліками.

За таких обставин, враховуючи відсутність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, суд вважає правомірними висновки перевірки щодо порушення позивачем граничного терміну здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Відповідальність резидентів за порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з якою порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як зазначалось вище, висновками Міністерства економіки України від 07.02.2011 року № 46 та від 25.03.2011 року № 119 строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією на загальну суму 98145500,00 рублів РФ було продовжено до 31.03.2012 року.

В той час, як фактично товар за другою поставкою згідно із контрактом №4/258-10 від 29.07.2010 року було отримано позивачем 09.06.2012 року, що підтверджується відбитком штампу Харківської обласної митниці «під митним контролем» на товаросупровідному документі.

З огляду на зазначене вище, порушення позивачем граничного терміну здійснення розрахунків за імпортною операцією тягне за собою нарахування пені.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач вказав на те, зокрема, що податковим органом необґрунтовано визначено останнім днем нарахування пені 09.06.2012 року, оскільки в цей день товар вже був фактично поставлений на територію України. Відтак, останнім днем нарахування пені має бути 08.06.2013 року.

Суд зазначає, що статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено стягнення пені за кожний день прострочення поставки імпортованого товару.

Проте, вказана норма закону не містить посилань на те, яким чином має визначатись строк нарахування пені (день початку нарахування пені та закінчення нарахування).

Вирішуючи це питання, судом взято до уваги положення Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Так, згідно із частиною 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

У відповідності до ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Закінчення перебігу строку встановлено положеннями статті 254 КАС України.

Отже, враховуючи загальне визначення строку, суд дійшов висновку, що строком нарахування пені слід вважати період у часі, протягом якого особою не виконується покладене на неї зобов'язання. Цей строк відповідно до положень статті 4 Закону № 185 визначається днями та починається з дня, наступного за граничним днем поставки товару на умовах відстрочення та закінчується днем, коли цю поставку було безпосередньо здійснено.

Вирішуючи питання щодо строку, за який з позивача має бути стягнута пеня, суд також виходить із загальних правил нарахування пені, що визначають днем закінчення нарахування пені - день виконання зобов'язання.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що останнім днем нарахування позивачу пені за порушення терміну, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є день поставки товару, а саме 09.06.2012 року. З огляду на це, з позивача має бути стягнута пеня за кожний день порушення законодавчо встановленого терміну, що загалом становить 71 день - з 31.03.2012 року по 09.06.2012 року.

Згідно із курсом НБУ на дату виникнення заборгованості позивача (31.03.2012 року) 1 українська гривня дорівнювала 0,27272 російських рублів.

Таким чином, розмір пені, що має бути стягнутий з ВАТ «ФСК «Море» за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», становить 5701209,33 грн. (98145500,00 рублів РФ х 0,27272 х 0,3% х 71 день).

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку по правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0000052206 та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.

У зв'язку з зазначеним, суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.