Постанова № 34540708, 22.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2013 р. (12:28) Справа №801/8042/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Токарєвої Є.В., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим,

Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій і стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АР Крим, Міністерства праці та соціальної політики АР Крим в якому(з урахуванням заяв про зменшення та уточнення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства праці та соціальної політики АР Крим, Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК та їх посадових осіб, при здійсненні ними управлінських функцій і визнати в цілому бездіяльність відповідачів неправомірною;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК видати позивачу українські посвідчення та нагрудний знак згідно з рішенням державної комісії АР Крим у справах ветеранів війни від 10.04.2007 року;

- стягнути з Міністерства праці та соціальної політики АР Крим завданий моральний збиток у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправною відмовою відповідачів у видачі посвідчення українського зразку та нагрудного знаку учасника війни з підстав того, що позивач не надав доказів, що підтверджують його статус учасника війни відповідно п.6 ст.9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач (Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК) явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином - судовою повісткою, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач (Міністерство праці та соціальної політики АР Крим) явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином - судовою повісткою, причин неявки не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників відповідач.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У ст. 4 зазначеного Закону зафіксовано, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно до ст.8 Закону учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону учасниками війни вважаються працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії (включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 року до грудня 1989 року), і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ.

Судом встановлено, що згідно довідки А/О «Астрас», довідки Торгового представництва СРСР у республіці Афганістан від 01.04.1990 року №ТП-130, довідки Міністерства зовнішнього економічного зв'язку від 12.04.1990 року, з квітня 1988 року по лютий 1989 року позивач знаходився у службовій командировці у республіці Афганістан, а й отже направлявся на контрактній основі на роботу у державу, де велися бойові дії, тому є учасником війни.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Військового комісаріату АР Крим від 10.04.2007року встановлено, що позивач має право на статус учасника війни за п.5 ст.9 Закону (а.с.64).

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 458 від 26 квітня 1996 року Уряду Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим комітетам Рад, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Національній гвардії, Штабу Цивільної оборони постановлено створити відповідно республіканську, обласні, міські, районні, районні в містах та відомчі комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (Далі - Положення).

Відповідно до п.2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".

Відповідно до п.7 Положення, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Громадянам інших держав, що перебували у складі колишнього СРСР, видаються посвідчення ветерана війни та відповідні нагрудні знаки у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну. Особам з їх числа, яким призначена пенсія, зазначені посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення у разі отримання виплат в органах Пенсійного фонду України. Зазначеним особам, які не досягли пенсійного віку, посвідчення ветерана війни та особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається у порядку, визначеному цим пунктом.

Враховуючи викладене, саме Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради уповноважене видавати посвідчення з написом «Посвідчення учасника війни».

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності, Міністерства праці та соціальної політики АР Крим щодо невидачі позивачу посвідчення українського зразку та нагрудний знак учасника війни є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що позивач є учасником війни, позовні вимоги в частинні визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК щодо невидачі позивачу посвідчення українського зразку та нагрудний знак учасника війни та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК видати позивачу посвідчення та нагрудний знак є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Міністерства праці та соціальної політики АР Крим шкоди у сумі 5000,00 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд України у пункті 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із наведеного слідує, що факт заподіяння шкоди суб'єктом владних повноважень може мати місце лише у разі встановлення факту наявності неправомірного рішення, дій чи бездіяльності такого владного суб'єкта.

Оскільки судом не встановлено протиправних дій з боку Міністерства праці та соціальної політики АР Крим в межах заявлених позовних вимог, відтак відсутні необхідні умови, за яких шкода підлягає відшкодуванню.

Більш того, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

До позову не додані належні доказі, які б підтверджували перенесені позивачем моральні чи фізичні страждання.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.10.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 94, 158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК щодо невидачі ОСОБА_1 посвідчення із написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудного знаку «Ветеран війни - учасник бойових дій».

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради АРК видати ОСОБА_1 посвідчення із написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудного знаку «Ветеран війни - учасник бойових дій».

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.