Рішення № 34538418, 31.10.2013, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11995/13-ц

Категорія 50

2/295/3123/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Зоренко Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1,

10030, АДРЕСА_1,

до Житомирського державного технологічного університету,

10005, м. Житомир,вул. Черняховського, 103,

про стягнення сум, належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням уточнених позовних вимог, викладених в судовому засіданні 31.10.2013 р., позивач просить стягнути з Житомирського державного технологічного університету заборгованість із заробітної плати в сумі 2975 грн. 34 коп., середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 31.10.2013 р. в сумі 5931 грн. 42 коп. та 2000 грн. моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільнені позивачу не виплатили заборгованість по заробітній платі в сумі 2975 грн. 34 коп.

Крім того, позивач зазначає, що згідно ст. 117 КЗпП України має право на середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 31.10.2013 р. в сумі 5931 грн. 42 коп., а саме за 86 робочих днів.

У судовому засіданні позивач уточнені вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала частково, а саме в частині сплати заробітної плати в сумі 2975 грн. 34 коп. та середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 5931 грн. 42 коп. У задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди просила відмовити.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог керуючись законом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із витягу з наказу №28 від 26.06.2013 р. та копії трудової книжки ОСОБА_1, остання з 01.07.2013 р. звільнена із займаної посади у звязку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно довідки санаторію-профілакторію Житомирського державного технологічного університету за №78 від 01.07.2013 р. заборгованість із заробітної плати перед позивачем за червень-липень 2013 року становить 2975 грн. 34 коп.

Згідно ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами і доповненнями).

У даному випадку відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Таким чином, середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового (місячного) окладу з урахуванням вимог пункту 8 зазначеного Порядку.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, враховуючи, що згідно наказу №15 ві 18.02.2013 р. робочі рахувалися як дні простою, а працівника у подальшому звільнено у липні ц.р., то середньоденний заробіток становить 68,97 грн. (1276 грн. (посадовий (місячний) оклад) х 2 : (18 робочих днів за червень ц.р.+ 19 робочих днів за травень ц.р.).

Представник відповідача погодилась у судовому засіданні із тим, що середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за 86 робочих днів станом на 31.10.2013 р. становить 5931 грн. 42 коп.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що уточнені позовні в частині стягнення заробітної плати в сумі 2975 грн. та середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 5931 грн. 42 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то їх належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗПП України відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗППУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначає позивач його моральна шкода виражена у моральних стражданнях, переживаннях таких як постійна занепокоєність, нервозність та роздратованість. Не проведення з ним належних розрахунків змусило відтермінувати сплату комунальних та інших платежів.

Суд, проаналізувавши надані докази у справі, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, проте частково в сумі 100 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 169, 212-215, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Житомирського державного технологічного університету (ідентифікаційний код 05407870, зареєстроване за адресою: 10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 103) на користь ОСОБА_1 Петрвни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 10030, АДРЕСА_1) заборгованість із заробітної плати в сумі 2975 грн. 34 коп., середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 31.010.2013 р. в сумі 5931 грн. 42 коп. за вирахуванням всіх податків і зборів та 100 грн. моральної шкоди.

Стягнути із Житомирського державного технологічного університету (ідентифікаційний код 05407870, зареєстроване за адресою: 10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 103) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять девять) 40 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Корицька