Постанова № 34538195, 25.07.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

86108 Україна Донецька область м. м. Макіївка буд.111

Справа № 270/3683/13-а

Провадження № 2-а/270/92/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року суддя Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум за шкоду, заподіяну здоровю внаслідок Чорнобильської катастрофи,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, в якому зазначив, що він у 1998 році отримав третю групу інвалідності по захворюванню, повязаному з виконанням службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з листопада 2012 року є інвалідом 2-ї групи і перебуває на обліку у відповідача, згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи йому передбачена одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоровю. Дана виплата повинна становитиме різницю між між компенсаційними виплатами третьої та другої групи інвалідності, тобто у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, однак відповідач нарахував та виплатив йому компенсацію за шкоду заподіяну здоровю в розмірі 94,8 грн. відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки останній повинен був нарахувати та виплатити йому компенсацію , передбачену ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час його звернення у квітні 2013 року, тобто 15 мінімальних заробітних плат, що складає 16770 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Позивач у судове засідання не зявився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якої просить справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, у судове засідання не зявилася, суду надала письмові заперечення з проханням справу розглянути у відсутність представника відповідача, позов не визнають.

Згідно наданих відповідачем суду письмових заперечень вбачається, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визнаний інвалідом 2-ої групи, інвалідність повязана з ліквідацією наслідків аврії на ЧАЕС. Згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачу передбачена одноразова компенсація у разі встановлення вищої групи інвалідності. Цією ж статею передбачено, що вказана компенсація виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи" розміри такої компенсації, а саме за встановлення 2-ї групи інвалідності складає 94,80 грн., тому просять в задоволені позову відмовити у повному обсязі .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, позивач є інвалідом 2 групи безстроково в звязку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради як особа, що постраджала внаслідок Чорнобильської катастрофи (арк.с.7-8).

Позивачеві відповідачем в листопаді 2012 року нарахована одноразова допомога при одержанні другої групи інвалідності у розмірі 94грн.80 коп. Дані обставини визнаються сторонами, а також підтверджені письмовими запереченнями відповідача.

Згідно зі ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.92 п.1 Конституції Уураїни виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії циї прав і свобод, основні обов`язки громадянина.

Згідно зі ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраджали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХП від 28 лютого 1991 року одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах інвалідам 2-ої групи сорок п`ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи тридцять мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою Кабінету Міністрі України №562 від 12.07.2005 р. всупереч Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраджали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який встановив розмір допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі. Між ти з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразо змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки правова норма про розмір компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлена ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраджали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХП від 28 лютого 1991 року була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраджали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст.71 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраджали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХП від 28 лютого 1991 року дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідача сум одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 16770 грн підлягають частковому задоволенню. Оскільки немає можливості встановити фактичну дату сплати вказаної допомоги, а згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За таких обставин суд вважає за необхідне зобовязати відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_2 суми одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі пятнадцяти мінімальних заробітних плат, тобто різницю між встановленими розмірами такої компенсації інвалідам 2-ої групи: сорок п`ять мінімальних заробітних плат, та інвалідам третьої групи тридцять мінімальних заробітних плат.

На підставі викладеного, Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та керуючись ст.ст.9, 159, 161, 163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум за шкоду, заподіяну здоровю внаслідок Чорнобильської катастрофи задовольнити частково.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської Ради нарахувати та сплатити ОСОБА_2 одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі пятнадцяти мінімальних заробітних плат, встановлених на день виплати.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-міський районній суд міста Макіївки, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя