Ухвала суду № 34532307, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К-40085/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 по справі №2а-4546/08/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» (далі - ТОВ «Серін», позивач) до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі (далі - ДПІ у Надвірнянському районі, відповідач) про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-ріщшення №0000341500/0 від 28.02.2008. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Серін» 3,40грн. судового збору.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР) не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Надвірнянському районі 06.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, підпункту 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (далі - Порядок №166 від 30.05.1997).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій будо встановлено, що на підставі акту №122/15-32472639 від 19.02.2008, складеного за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «Серін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2007, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000341500/0 від 28.02.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 9972,40грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок віднесення ТОВ «Серін» до рядка 4 декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що декларується підприємством у попередніх періодах.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у підпункті 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України №168/97-ВР попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв