Ухвала суду № 34532305, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-41076/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Кіт О.С.

представника позивача: Карука О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 по справі №2а-709/10/1870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі-ВАТ «Сумихімпром», позивач) до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі-ДПІ у м.Суми, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.11.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 3162130,00грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано відсутністю доказів реального виконання спірних господарських операцій, що є необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з правом отримання бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ВАТ «Сумихімпром» 14.12.2010 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 19, 92 Конституції України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 5, 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №7946/23-6/05766356 від 16.11.2009, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки позивача щодо достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди з 01.10.2008 по 31.10.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року у розмірі 3162130,00грн., у т.ч. не відшкодовано на момент перевірки - 2716788,65грн., відшкодовано на момент перевірки - 445341,35грн. та штрафні санкції - 222670,67грн. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій за договорами, укладеними між ВАТ «Сумихімпром» та ТОВ «Балфорд Україна», між ТОВ «Балфорд Україна» та ТОВ «Космо плаза», між ТОВ «Космо плаза» та ДП «Екосир», між ДП «Екосир» та ВАТ «Сумихімпром» без мети настання реальних наслідків.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками реального здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника, та підтверджений первинними бухгалтерськими документами, складенням яких опосередковується даний вид господарської операції.

При цьому слід враховувати, що змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника.

В процесі розгляду даної справи, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання операції.

Так, судом встановлено, позивач за договором міни придбав мінеральні добрива у ТОВ «Балфорд Україна», яке є не є виробником вказаного товару, а є посередником та придбало мінеральні добрива у ТОВ «Космо плаза», яке в свою чергу придбало товар у ДП «Екосир», а останнє придбало мінеральні добрива у ВАТ «Сумихімпром». На момент вчинення операції міни, товар, що належав ТОВ «Балфорд Україна» знаходився на складах ВАТ «Сумихімпром» на відповідальному зберіганні відповідно до договору №ОХ-2008/1609 від 16.09.2008. Згідно акту приймання-передачі товару на зберігання від 16.09.2008 виробником мінеральних добрив є ВАТ «Сумихімпром».

Отже, враховуючи, що згідно зазначеного ланцюга постачання фактичне переміщення товару не відбулось, оскільки під час всіх господарських операцій товар знаходився на території виробника - ВАТ «Сумихімпром» на підставі договору відповідального зберігання, а позивач не подав жодних доказів та не навів будь-яких доводів на обґрунтування наявності розумних цілей ділового характеру під час здійснення вказаних операцій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірні операції були документально оформлені без дійсного руху активів з метою штучного створення права ВАТ «Сумихімпром» на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв