Ухвала суду № 34532253, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/34976/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2-а-14053/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0001781501/0.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права (зокрема, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та невідповідністю висновків судів дійсним обставинам справи.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства про виявлені порушення податкового законодавства по ПДВ за червень 2010 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 06.09.2010 № 407/28/15-36325287 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0001781501/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 49707 грн. (у тому числі 38236 грн. за основним платежем та 11471 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання підрядних робіт в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» (далі - ТОВ «Донстройтранс») та за операціями з придбання товару (туалетних кабінок) у товариства з обмеженою відповідальністю «Євродез 2007» (далі - ТОВ «Євродез-2007»).

На обґрунтування зазначеного висновку ДПІ зазначає про те, що названі контрагенти не задекларували та не сплатили необхідні суми ПДВ за наслідками виконання цих операцій, не мали об'єктивної можливості поставити товар та виконати підрядні роботи у зв'язку з відсутністю необхідного майна, матеріальних та трудових ресурсів, у перевіреному періоді формували дані податкового обліку за операціями з підприємствами з ознаками фіктивності. Також ДПІ наголошує на тому, що ТОВ «Євродез-2007» перебуває у стані банкрутства.

Наведені обставини у сукупності було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А відтак до предмету доказування у даній справі входять, перш за все, обставини щодо реального виконання операцій з поставки в адресу позивача товарів та робіт у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Донстройтранс» та з ТОВ «Євродез-2007». При цьому слід зазначити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари та роботи справді придбавалися позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Втім, приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди вдалися до аналізу змісту правочинів, укладених між позивачем та вказаними постачальниками, на предмет їх відповідності вимогам цивільного законодавства, а також до перевірки правильності оформлення податкових накладних, за якими Товариством було сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі.

Однак господарські операції, які викликають зміни у податковому обліку платників, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою зміни відображення господарських операцій у податковому обліку. А відтак перевірка відповідності договорів, укладених позивачем та спірними контрагентами, вимогам цивільного законодавства не має істотного правового значення для вирішення даного спору.

Так само і власне наявність податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не може бути безумовною підставою для висновку про існування у платника права на податковий кредит. Адже за відсутності фактичного виконання господарської операції формально складені первинні документи не можуть підтверджувати дані податкового обліку платника.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам необхідно було з урахуванням доводів податкової інспекції достеменно перевірити усі обставини щодо фактичного виконання розглядуваних операцій, перевіривши, зокрема, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) ТОВ «Донстройтранс» виконувалися підрядні роботи, а ТОВ «Євродез-2007» - поставлялися товари. З метою перевірки доводів податкового органу про наявність ознак анонімних структур у діяльності цих товариств судам слід було дослідити наявність у них платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо). Оскільки виконання будівельних робіт є ліцензованим видом діяльності, судам слід було перевірити і наявність у ТОВ «Донстройтранс» відповідної ліцензії. Також суди не перевірили і фактичне виконання дій, які мають вчинятися у процесі виконання розглядуваних поставок (як-от при поставці товару - його перевезення, зберігання, прийняття за кількістю та якістю, монтаж тощо, при поставці робіт - доставка матеріалів, що використовуються при виконанні цих робіт, здійснення замовником поточного контролю за ходом виконання робіт, їх прийняття тощо).

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки товарів та робіт позивачеві, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 у справі № 2-а-14053/10/2070 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько