Ухвала суду № 34532162, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/61718/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

у справі № 2а-1870/5233/12

за позовом Зарічного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) позивача, складений акт перевірки від 26.12.2011 № 9592/152/30321224, в якому встановлено порушення позивачем сплати грошових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-жовтень 2011 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000161502/1445 від 10.01.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на суму 155 001,92 грн., з яких 142 672,45 грн. - за основним платежем, а 12 329,47 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що Зарічне споживче товариство використовує земельні ділянки на підставі укладених із Сумською міською радою договорів оренди: від 21.11.2012 зі змінами та доповненнями від 25.02.2005 площею 4 481 кв.м по вул. СКД терміном дії до 23.06.2019; від 21.11.2002 зі змінами та доповненнями від 25.02.2005 площею 6 300 кв.м по вул. Інтернаціоналістів терміном дії до 22.06.2019; від 17.09.2001 зі змінами та доповненнями від 15.11.2002 площею 2 261 кв.м по вул.. Привокзальній (район автостоянки) терміном дії до 18.04.2011.

Розмір орендної плати за земельні ділянки за січень-жовтень 2011 року позивачем визначався у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу. Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

У відповідності зі статтею 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої ради з питань земельних ресурсів (пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Абзацом 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Аналізуючи зазначені норми, колегія судді погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Крім того, Податковим кодексом України визначено, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності із п. 12.1.3 п. 12.1 ст. 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Підсумовуючи викладене, судами вірно зазначено про відсутність потреби погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування, зокрема, з Сумською міською радою, оскільки остання не має на це повноважень, тоді як Податковим кодексом України чітко визначено мінімальний розмір такої орендної плати.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про не відповідність чинному законодавству розміру податкових зобов'язань по орендній платі за землю, встановлених договорами оренди Зарічного споживчого товариства із Сумською міською радою.

Доводи позивача щодо порушень порядку проведення камеральної перевірки судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки матеріали справи містять постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2012, якою відмовлено в задоволенні позову Зарічного споживчого товариства про визнання протиправними дій старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в м. Суми Погорєлової С.М. щодо проведення камеральної перевірки позивача, оформленої актом від 26.12.2011 № 9592/152/30321224. Зазначена постанова набрала законної сили.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0000161502/1445 від 10.01.2012 є вірними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль