Ухвала суду № 34532097, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/75949/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Стоцького О.І.,

представників позивача Хробак Г.В., Бойчун Я.П.,

представника відповідача Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Львіввугілля» та Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р.

у справі № 2а-7250/11/1370 (№ 53860/12)

за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - позивач, ДП «Львіввугілля»)

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Сокальському районі Львівської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Львіввугілля» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сокальському районі Львівської області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009413500/0 від 26.10.2010 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р., позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області №0009413500/0 від 26.10.2010 р. в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 14 518 220,50 грн., з яких: основний платіж - 5 893 222,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8 624 998,50 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП «Львіввугілля» та ДПІ у Сокальському районі Львівської області подали касаційні скарги, в яких, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, відповідач, в свою чергу, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення адміністративного позову та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області в період з 30.06.2010 р. по 17.08.2010 р. було проведено планову виїзну перевірку ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 835/23-01/32323256 від 13.10.2010 р. та встановлено порушення платником податків вимог п.п.4.1.1 п. 4.1, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.9 ст. 5, п.1.25 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5, п.п.5.2.10 п. 5.2, п.п.5.3.9, п. 5.4.9 п.5.4, п.п.5.6.1 п. 5.6, п.п.5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п. 8.3, п.п.8.4.1, п.п.8.4.2 п. 8.4, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 5 893 222,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 68 953 656,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 р. форми «Р» № 0009413500/0, яким ДП «Львіввугілля» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності в сумі 16 392 956,50 грн., у тому числі основний платіж 5 893 222,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10 499 734,50 грн.

За наслідками апеляційного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти висновків податкового органу викладених у зазначеному вище акті перевірки та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п.п.2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Положеннями закріпленими у п.п.4.1.1 та п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход включає: - загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); - доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з п.п.5.2.1, п.п.5.2.5, п.п.5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування»(крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до положень закріплених в п.п.5.3.1 та п.п.5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а також витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Як зазначено в п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): дитячих ясел або садків; закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю; закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Відповідно до п.п.5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно п.п.5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, згідно п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів, згідно п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п.п.8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами: - група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; - група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; - група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; - група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно п.п.8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.п.8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де: Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому; А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Згідно п.п.8.4.1 та п.п.8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом. Зазначене рішення: - приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; - доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з акту перевірки № 835/23-01/32323256 від 13.10.2010 р., податковий орган дійшов висновку щодо заниження позивачем валових доходів на суму 11 800 556,00 грн., виходячи з наступного.

Так, згідно Договору про закупівлю послуг по збагаченню від 06.04.2009 р. № 75, додаткових угод до вказаного Договору та договору № 199 від 28.07.2009 р. ДП «Львіввугілля» (замовник) передає рядове вугілля ВАТ «Львівська вугільна компанія» (виконавець) на умовах DDP станція призначення (у редакції Інкотермс-2000). Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов'язується здати вугільний концентрат станції відправлення Залізниці згідно відвантажувальних документів. Згідно даних звіту про утворення, використання та поставку вторинної сировини і відходів виробництва позивачем у кількісному виразі обліковується 71062 тис. тон відходів, які використовуються як сировина для виробництва супутньої продукції. За даними бухгалтерського обліку відходи, що утворились від переробки та збагачення рядового вугілля на балансі ВАТ «Львівська вугільна компанія» не обліковувались.

Для визначення вартості відходів, яка з метою оподаткування включається до складу валового доходу за ціною давальницької сировини, відповідачем застосована мінімальна собівартість 1 тони рядового вугілля по шахті «Червоноградській», яка на думку податкового органу становить 166,06 грн.

Однак, згідно наявного в матеріалах справи висновку судово-економічної експертизи №1458 від 30.06.2011 р. не підтверджується обґрунтованість визначення собівартості однієї тони тонких відходів, утворених в процесі переробки та збагачення давальницької сировини на ВАТ «Львівська вугільна компанія» у розмірі 166,06 грн.

Відповідно до Порядку обліку, розробки, переробки та використання ресурсів вторинного палива, одержаного з відходів вуглезбагачувальних фабрик, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України № 397 від 17.08.1999 р., вуглезбагачувальні фабрики, на балансі яких знаходяться шламонакопичувачі, ведуть поточний облік поступлення, використання, накопичення відходів із зазначенням їх кількості і якості (зольності). Сировиною для переробки і отримання вторинного палива є відходи вуглезбагачувальних фабрик, які знаходяться в шламонакопичувачах (відстійниках). Облік сировини і ресурсів вторинного палива проводять також вуглезбагачувальні фабрики по кожному окремому шламонакопичувачу на основі визначення кількості, яка знаходиться в шламонакопичувачі (відстійнику) відходів і складі в них вугільних фракцій.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів (договорів, податкових чи видаткових накладних, актів приймання-передачі та ін.), які б вказували на безоплатну передачу ДП «Львіввугілля» тонких відходів у власність ВАТ «Львівська вугільна компанія», відсутність обліку тонких відходів позивачем не може свідчити про їх безоплатну передачу вказаному контрагентові.

Таким чином, висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п.п.4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що, як стверджує відповідач, призвело до заниження валових доходів на суму 11 800 556,00 грн. є протиправними.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості твердження податкового органу про заниження позивачем валових доходів на суму винагороди як різниці здійснення комісіонером продажу вугілля по ціні вищій, ніж зазначена у договорі на загальну суму 479 570,00 грн., враховуючи те, що ДП «Львіввугілля» не дотримано вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно об'єкта оподаткування.

Так, згідно Договору комісії № 1/С від 29.07.2008 р. ДП «Вуглезбут» (комісіонер) зобов'язується за дорученням ДП «Львіввугілля» (комітент) укладати за рахунок комітента, але від свого імені договори (угоди) з продажу (поставки) вугільної продукції та продуктів збагачення. На виконання вказаного договору ДП «Львіввугілля» передало, а ДП «Вуглезбут» прийняло вугільну продукцію; після виконання умов договору комітент прийняв та затвердив звіти комісіонера по виконанню умов договору № 1/С від 29.07.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Львіввугілля» включено до складу валових доходів реалізацію вугілля, переданого на комісію всього в сумі 13 751 951,43 грн., проте в бухгалтерському обліку не відображено витрат, пов'язаних зі сплатою комісійної винагороди.

Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Валові доходи при продажу товарів комітент повинен визначати по загальних правилах першої події, які викладені в п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Якщо в умовах договору сторони встановили право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, то комітент повинен включити до складу валових доходів на суму грошових коштів, отриману від комісіонера, збільшену на суму витрат та плату по договору комісії, які він утримав з виручки, отриманої від Покупця, при перерахуванні грошових коштів комітенту.

Таким чином, враховуючи, що комісіонер здійснив продаж вугілля комітента по ціні вищій, ніж зазначена в договорі, та перерахував комітенту виручку від реалізації вугілля за мінусом комісійної винагороди, яку він утримав з грошових коштів, перерахованих Покупцем за поставлене вугілля Комітента, а відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, та додатково одержана вигода належить комітентові, вірним є висновок податкового органу щодо заниження позивачем валових доходів всього в сумі 479 570,00 грн., в наслідок порушення останнім положень п. 4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечуючи проти висновку відповідача, зазначеного в акті податкової перевірки, стосовно заниження валових доходів позивачем на загальну суму 9 352 864,00 грн., з чим погоджується суд касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 9 «Короткі вказівки по застосуванню і заповненню форм первинного обліку виробництва продукції» Інструкції по обліку об'ємів видобутку рядового вугілля і виробництва готової вугільної продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України, затвердженої наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17.09.1996 р. № 466, книга обліку руху видобутого вугілля Форма УПД-41 «Застосовується для щоденного обліку рядового вугілля і контролю за його залишками на місяць по марках і сортах, а також в розрізі шахтних дільниць. Записи в книзі про прихід, розхід і залишки рядового вугілля проводяться з кожну добу згідно форми УПД-28, а також відомостей на відвантаження рядового вугілля та інших документів по розходу рядового вугілля».

Згідно вказаного пункту Інструкції по обліку об'ємів видобутку рядового вугілля і виробництва готової вугільної продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України, для визначення розміру добового видобутку рядового вугілля в цілому по шахті застосовується форма УПД-28. Обсяг добового видобутку визначається на основі даних про видобуток вугілля, обрахованих згідно відповідних первинних документів.

Пунктом 2.5.3. Інструкції по обліку об'ємів видобутку рядового вугілля і виробництва готової вугільної продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України, встановлено, що на шахтах із повною конвеєризацією транспортування рядового вугілля, де не можливо організувати оперативний облік по транспортних ємкостях (ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львівугілля»), повинні бути встановлені конвеєрні ваги і обладнанні місця для розділення проб.

За їх відсутності, видобуток рядового вугілля за зміну по забоях визначається гірничими майстрами при здачі наряду (книги нарядів дільниць). Кількість видобутого вугілля відображається у формі УПД-6.

Як вбачається з матеріалів справи, на ВП «Шахта «Червоноградська»ДП «Львівугілля» конвеєрні ваги відсутні.

Згідно даних книги обліку руху видобутого вугілля форма УПД-41 за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010 р. відображено видобуток рядового вугілля в сумі 520259 тон, залишок рядового вугілля станом на 01.10.2008 р. 8232 тон, станом на 31.03.2010 р. 13900 тон. При співставленні даних книги обліку руху видобутого вугілля форма УПД-41 та даних наряд-путівок майстрів очисного (видобувного) забою виникли розбіжності стосовно кількості вугілля, видобутого за вказаний період.

Згідно твердження позивача, облік видобутого вугілля ведеться по формі УПД-21, тобто внаслідок співставлення результатів визначення об'єму видобутку рядового вугілля по маркшейдерському заміру і оперативному обліку. Відповідач у свою чергу стверджує, що позивачем порушено вимоги Інструкції по обліку об'ємів видобутку рядового вугілля і виробництва готової вугільної продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України на первинному етапі видобутку вугілля, не складались звіти форми УПД-1, форма УПД-6 складалась щодобово, хоча повинна складатись позмінно в розрізі забоїв. Відтак відповідач вважає, що для визначення об'єму видобутку рядового вугілля у даному випадку повинні використовуватись дані наряд-путівок майстрів очисного (видобувного) забою. Крім того стверджує, що розбіжності, відображені в акті форми УПД-21 не відповідають дійсності, а відповідно дані форми УПД-21 не можуть бути прийняті до обліку без надання додаткових пояснень. Жодних пояснень до форм УПД-21 в ході перевірки надано не було.

Таким чином, як вбачається з акту № 835/23-01/32323256 від 13.10.2010 р., перевіркою встановлено заниження обсягів видобутого вугілля в періоді з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. Враховуючи, що за результатами проведених підприємством інвентаризацій не було встановлено розбіжностей між фактичними та обліковими даними про залишки вугілля на складі, все вищевказане вугілля ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» було реалізовано. При цьому реалізація такого вугілля не відображена у складі валових доходів платника, що як стверджують перевіряючі, призвело до порушення вимог п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, згідно Інструкції по обліку об'ємів видобутку рядового вугілля і виробництва готової вугільної продукції на шахтах, розрізах і збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України наряд-путівка не входить до переліку форм обліку видобутку рядового вугілля. Первинним документом, в якому зазначається об'єм видобутку рядового вугілля є журнал роботи шахти форми Ш 1.2, дані з якого заносяться у форму УПД-6. Отже, правомірним є застосування позивачем форми УПД-21 для обліку видобутого вугілля, тобто внаслідок співставлення результатів визначення об'єму видобутку рядового вугілля по маркшейдерському заміру і оперативному обліку.

Враховуючи вищевикладене, вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині відсутності заниження валових доходів на загальну суму 9 352 864,00 грн.

Також, в ході перевірки, податковим органом встановлено заниження задекларованих ДП «Львіввугілля» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» усього в сумі 50 127 756,00 грн. Заперечуючи такі твердження відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з врахуванням наступного.

Згідно п. 18 наказу ДП «Львіввугілля» № 86 від 31.03.2008 р. про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику внутрішньогосподарські відносини обліковуються відповідно до положення про внутрішньогосподарські відносини між структурними одиницями ДП «Львіввугілля», затвердженого протоколом засідання метод ради № 3 від 08.07.2003 р.

Так, при внутрішньогосподарській передачі товарно-матеріальних цінностей структурні одиниці ДП «Львіввугілля» ведуть облік приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів, матеріальних ресурсів і малоцінних предметів. Структурна одиниця, яка придбала товарно-матеріальні цінності та включила їх вартість до складу валових витрат, відображає передачу таких цінностей іншій структурній одиниці як убуток. Структурна одиниця, яка прийняла товарно-матеріальні цінності від іншої, відображає збільшення залишків товарно-матеріальних цінностей як приріст при складанні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів.

Придбані товарно-матеріальні цінності, які призначені як для внутрішнього переміщення на структурні підрозділи ДП «Львіввугілля» шахти, інші управління, об'єднання, так і для продажу стороннім організаціям, включались ВП Управління «Західвуглепостач» до складу валових витрат в рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів, робіт, послуг» декларацій з податку на прибуток ВП Управління «Західвуглепостач», що подавались до ДП «Львіввугілля» для формування зведеного звіту, та відповідно Декларацій з податку на прибуток головного підприємства ДП «Львіввугілля», що подаються до ДПІ у Сокальському районі Львівської області, та в бухгалтерському обліку ВП Управління «Західвуглепостач» обліковувались як товар на субрахунку бухгалтерського рахунку 28 «Товари», а саме: матеріали, запасні частини, спецодяг, руд. стійки та інші виробничі запаси для структурних підрозділів ДП «Львіввугілля», незалежно від вартості товарно-матеріальних цінностей і терміну їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.1.15 Бухгалтерський облік запасів Додатку 2 до наказу ДП «Львіввугілля» від 31.03.2008 р. № 85 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» облік матеріалів довготривалого використання здійснювати відповідно до розпорядження Мінпаливенерго України від 09.12.2003 р. № 129-р «Про впорядкування використання та обліку матеріалів довготривалого використання». При відпуску таких матеріалів у виробництво облік їх здійснювати на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Накопичення витрат на ремонти та інші поліпшення основних фондів виробничого призначення здійснюється на спеціальному субрахунку 23 «Виробництво». Списання матеріалів довготривалого використання на поточні ремонти та поліпшення основних фондів виробничого призначення здійснювалось щомісячно за лімітними картками та актами на списання, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями Дт23 Кт39.

З акту № 835/23-01/32323256 від 13.10.2010 р. вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про неправильне визначення позивачем приросту (убутку) товарних запасів та матеріальних ресурсів на складах, а саме не зменшена вартість товарно-матеріальних цінностей на початок кожного звітного періоду у зв'язку з використанням їх на цілі, які не пов'язані з виробництвом, а також про не включення позивачем вартості готової продукції та незавершеного виробництва.

Однак, оскільки ці запаси направлені на гірничо-підготовчі роботи і не збільшують вартості основних фондів, а також безпосередньо пов'язані з виробництвом, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість здійснення податковим органом коригування залишків на початок звітних періодів на суми балансової вартості товарних запасів, які віднесені на рахунок 31 (39) «Витрати».

ДП «Львіввугілля», керуючись нормами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, щоб відкласти відображення витрат до моменту отримання доходів, мав право відобразити їх на рахунку 39 у складі витрат майбутніх періодів.

Згідно із зазначеною Інструкцією даний рахунок призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», належать витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Відповідно до п. 21. Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених Постановою ВР України від 27.06.1995 р. (із змінами та доповненнями) до матеріальних витрат належать в тому числі витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, та зокрема, витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях: проходження підготовчих гірничих виробок, дорозвідування родовищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, тощо.

Враховуючи наведене, протиправними є висновки перевіряючих, встановлені у акті податкової перевірки, про заниження задекларованих ДП «Львіввугілля» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» усього в сумі 35 937 055,00 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині задоволені судом першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, правомірно.

Також, під час проведення податкової перевірки відповідачем встановлено, що в грудні 2008 року ДП «Львівугілля» згідно даних бухгалтерського обліку проведено списання наявної кредиторської заборгованості в сумі 13 716 867,78 грн. зарахуванням дебіторської заборгованостей по контрагенту ТОВ «Укргоскомп» в сумі 13 716 867,78 грн., що, як стверджують перевіряючі, призвело до заниження валових доходів на зазначену суму.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана операція в бухгалтерського обліку підтверджується здійсненим в грудні 2008 року проведенням за дебетом рахунків 377 2 «Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень)» та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 13 716 867,78 грн. та кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» в сумі 13 716 867,78 грн. (відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за грудень 2008 року).

Підставою для проведення ДП «Львівугілля» вказаної операції згідно представлених до перевірки первинних документів був Протокол № 6 засідання комісії з розгляду питань скорочення дебіторської та кредиторської заборгованостей від 06.10.2008 р., затверджений Генеральним директором ДП «Львівугілля» В. Л. Гарбузюком.

Відповідно до пункту 8 вказаного протоколу комісією прийнято рішення стосовно проведення заліку зустрічних однорідних вимог щодо контрагентів, по яких існує розгорнута дебіторська та кредиторська заборгованість. В свою чергу, перелік контрагентів, по яких необхідно зробити залік зустрічних однорідних вимог, наведено у додатку № 3 до протоколу, до складу яких під визначеним порядковим номером 31 входить ТОВ «Укргоскомп».

На виконання прийнятого рішення щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Укргоскомп» списана по даних бухгалтерського обліку ДП «Львівугілля» кредиторська заборгованість в сумі 13 716 867,78 грн. не була відображена у складі валових доходів податкового обліку апарату управління ДП «Львівугілля». Будь-яких первинних документів (договору зарахування, акту зарахування чи належним чином оформленої заяви на проведення зарахування), на виконання норм цивільного законодавства, які б давали підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між ДП «Львівугілля» з ТОВ «Укргоскомп» для згортання заборгованостей до перевірки не представлено.

Разом з тим, згідно наявної в матеріалах справи копі Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.09.2008 р., керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Укргоскомп» дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями у розмірі 13 716 867,78 грн. та з моменту підписання цього Акта вважатимуть вказані зобов'язання припиненими в повному обсязі.

Враховуючи наведене, твердження відповідача про заниження позивачем валових доходів на суму 13 716 867,78 грн. є не обґрунтованим, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог у цій частині.

Також, згідно акту податкової перевірки, податковим органом встановлено, що відокремленим підрозділом Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», в порушення п.1.25 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валового доходу суми протермінованої кредиторської заборгованості в розмірі 4 011 296,47 грн., по якій минув строк позовної давності та яка підлягає обов'язковому включенню до складу валового доходу у відповідних періодах.

Судами встановлено та сторонами не заперечувалося, що між відокремленим підрозділом Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Укргоскомп» не існувало договірних відносин, проведення розрахунків за послуги по збагаченню вугілля з ТОВ «Укргоскомп» здійснювалось позивачем тільки по рахунку 682, шляхом авізо як внутрішні розрахунки між ДП «Львіввугілля» та відокремленим підрозділом Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», в частині договірних відносин між ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Укргоскомп». Таким чином, відокремлений підрозділ Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» не могла включати в доходи внутрішню кредиторську заборгованість, так як згідно плану рахунків ведення бухгалтерського обліку 682 рахунок внутрішні розрахунки, а облік кредиторської заборгованості перед постачальниками та підрядниками ведеться по рахунку 631. Крім того, вище встановлено правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Укргоскомп» на суму 13 716 867,78 грн., в яку входить кредиторська заборгованість в розмірі 4 011 296,47 грн., що спростовує твердження перевіряючих про порушення позивачем положень п.1.25 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується завищення ДП «Львіввугілля» задекларованих показників у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці» всього у сумі 2 674 196,00 грн. та включення до складу валових витрат внесків збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 329 076,00 грн., судами встановлено наступне.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області, згідно акту перевірки, стверджує, що позивачем до складу валових витрат віднесено премії працівникам за виконання та перевиконання плану на загальну суму 2 674 196,00 грн. Вказана сума премій, на думку перевіряючих, повинна обраховуватись виходячи з даних наряд-путівок майстрів очисного (видобувного) забою.

Однак, як було зазначено раніше, згідно Інструкції по обліку об'ємів видобутку рядового вугілля і виробництва готової вугільної продукції на шахтах, розрізах и збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України наряд-путівка не входить до переліку форм обліку видобутку рядового вугілля, відтак дані наряд-путівок майстрів очисного (видобувного) забою не можуть слугувати для обчислення премії працівникам за виконання та перевиконання плану.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності внесення позивачем задекларованих показників у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці» всього у сумі 2 674 196, грн. та включення до складу валових витрат внесків збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 329 076 грн.

Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом - КФ «Парадигма», на які посилається відповідач обґрунтовуючи висновки викладені в акті перевірки, судами встановлені наступні обставини.

Так, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із КФ «Парадигма» надано постанови про проведення виїмки документів та протоколи виїмки оригіналів первинних документів, здійснених в межах розслідування кримінальної справи №02/10/9068, порушеної відносно гр. ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а також копії вказаних документів. Вказані первинні документи (договір поставки від 26.11.2009 р., специфікації до договору, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, авізо, платіжні доручення, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачу контрагентом.

У свою чергу, відповідач стверджує, що господарські операції із КФ «Парадигма» фактично не відбулись, мали безтоварний характер, оскільки позивачем не надано до перевірки всіх необхідних первинних документів на підтвердження господарських операцій (актів приймання-передачі продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей на складах відокремлених підрозділів та ДП «Львіввугілля», документи, що засвідчують якість товару, технічної документації, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей на склади відокремлених підрозділів та ДП «Львіввугілля», договорів на завантаження та доставку товарно-матеріальних цінностей іншими суб'єктами господарювання, договорів та актів виконаних робіт по зберіганню придбаних товарно-матеріальних цінностей чи оренді складських приміщень у покупця чи іншого суб'єкта господарювання). Крім того, відповідач, обґрунтовуючи свої твердження, посилається на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-887/2010, яким засновника та директора КФ «Парадигма» ОСОБА_8, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 358; ч.3 ст. 358; ч.2 ст. 7, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та встановлено факт створення ОСОБА_8 суб'єкта підприємницької діяльності ПП «КФ «Парадигма» з метою фіктивного підприємництва.

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2011р. у справі № 2а-2367/11/1270 за позовом Ленінської МДПІ у м. Луганську до ПП «КФ «Парадигма» про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи, визнання ОСОБА_8 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України, свідчить про провадження юридичною особою (ПП «КФ «Парадигма») діяльності, що суперечить закону.

Виходячи з вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо включення до складу валових витрат суми витрат з придбання товарів у ПП «КФ «Парадигма» на загальну суму 7 899 433,00 грн., а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено правильно.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, щодо заперечення проти твердження відповідача, що укладені між позивачем із контрагентами ТОВ «Економікторг», ТОВ «КФ «Продінвест», ПП «Міг», ТОВ Магнат-Центр», ТОВ «Векосс», ТОВ «СТАР ЛАЙТС», ТОВ «Паритет Днепр» та ПП «Вілмат-Електрик» правочини є недійсними (нікчемним) відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Позивачем додані до матеріалів справи копії наступних первинних документів: - договору поставки товару № 7 від 02.02.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Економікторг» та специфікацій до нього, податкових накладних, накладних, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, довідок про стан розрахунків з ТОВ «Економікторг», сертифікатів якості на товар (т.7, а.с.1-144); - договору поставки товару № 07/12-09 від 07.12.2009 р., укладеного між позивачем та ТОВ «КФ «Продінвест» та специфікації до нього, договору купівлі-продажу товару № 15-03/10 від 03.03.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «КФ «Продінвест», специфікації та протоколу узгодження ціни до вказаного договору, податкових накладних, накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, карток складського обліку матеріалів, відомостей інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі, прибуткових ордерів, сигнальних довідок на зверх лімітний відпуск матеріалів, прихідних журналів, товарно-транспортних накладних, авізо (т.7, а.с.145-211); - податкових накладних, виданих ПП «Міг», видаткових накладних, звітів про використання коштів, наданих на відрядження, квитанцій до прибуткового касового ордера, журналів про відпуск товарно-матеріальних цінностей (т.7, а.с.213-224); - податкових накладних, виданих ТОВ Магнат-Центр», видаткових накладних, звітів про використання коштів, наданих на відрядження, квитанцій до прибуткового касового ордера, журналу про відпуск товарно-матеріальних цінностей (т.7, а.с.225-230); - податкової накладної, виданої ТОВ «Векосс», видаткової накладної, прибуткового ордера, авізо, картки складського обліку матеріалів, відомостей інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі (т.7, а.с.231-247); - договору поставки товару № 10/12-09 від 10.12.2009 р., укладеного між позивачем та ТОВ «СТАР ЛАЙТС» та специфікацій до нього, податкових накладних, видаткових накладних, інформації про рух товарно-матеріальних цінностей, одержаних від ТОВ «СТАР ЛАЙТС», прибуткових ордерів, платіжних доручень та авізо (т.8, а.с.1-67); - податкової накладної, виданої ТОВ «Паритет Днепр», накладної, квитанції до прибуткового касового ордера, звіту про використання коштів, наданих на відрядження, прибуткового ордера (т.8, а.с.189-192); - договору купівлі-продажу товару № 27-11/09 від 02.11.2009 р., укладеного між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик», специфікації та протоколу узгодження ціни до договору, договору купівлі-продажу товару №28-11/09 від 01.12.2009 р., укладеного між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик», специфікації та протоколу узгодження ціни до договору, договору купівлі-продажу товару № 1-01/10 від 28.01.2010 р., укладеного між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик», специфікації та протоколу узгодження ціни до договору, податкових накладних, видаткових накладних, авізо, прихідних ордерів (т.8, а.с.135-166).

Надані первинні і розрахункові документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості

Вказані вище докази підтверджують відсутність порушень позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно господарських відносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.ч.1-3, ч. 5, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми та виходячи з встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення № 0009413500/0 від 26.10.2010 р. в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 14 518 220,50 грн.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державного підприємства «Львіввугілля» та Державної податкових інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.