Постанова № 34532088, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/61156/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Ільченко І.В.,

представника відповідача Рибак А.Ю.,

представника прокуратури Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лендфілд»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року

у справі № 2а-3426/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лендфілд» (далі - позивач, ТОВ «Лендфілд»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС)

за участю прокуратури Солом'янського району міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лендфілд» звернулось у березні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0050001501, прийнятого ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4 212 264,00 гривні.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача за звітний період за ІІ квартал 2012 року, за результатами якого складено акт від 01.11.2011 року № 12082/15-1-35756767, у якому зазначено виявлені порушення вимог законодавства України, зокрема: порушення п. 150.1 ст. 150 розділу ІІІ, п. 3 розділу 4 ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 4 212 264,00 гривні.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0050001501. яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 212 264,00 гривні.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділом III ПК України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону № 334/94-ВР).

Так, згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

В свою чергу, особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону № 334/94-ВР сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 01 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилось станом на 01 січня 2010 року.

Разом з тим, у 2011 році суму від'ємного значення, яку відповідно до абзацу першого цього пункту не було враховано у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувались.

При цьому, прямо передбачалось право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникла у 2010 році.

Таким чином, з урахуванням приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворились станом на 01 січня 2010 року, а також тих сум, що виникли протягом 2010 року.

При цьому, слід зазначити, що ні Закон № 334/94-ВР, ні ПК України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування II кварталу 2011 року з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, що сформувалось за рахунок витрат минулих періодів.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовано перехідні положення ПК України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лендфілд» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року у справі № 2а-3426/12/2670 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0050001501, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лендфілд» судовий збір у розмірі 2146,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько