Ухвала суду № 34532075, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/67554/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року

у справі № 2а-17555/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА» (далі - позивач, ТОВ «ТПК «НОВА»)

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західна МДПІ м. Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТПК «НОВА» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Західної МДПІ м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2011 року № 0000601800.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова від 01.12.2011 року № 0000601800.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача щодо правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» у період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за наслідками якої складено акт від 23.11.2011 року № 2226/18-015/35701461.

Згідно з висновком акту від 23.11.2011 року № 2226/18-015/35701461 зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТПК «НОВА» по податку на додану вартість: порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит в серпні 2011 року на суму 77 538,33 гривень, що призвело до завищення податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2011 року в сумі 77 538,33 гривень.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 року № 0000601800 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 77 538,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 38 769,00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що обставини справи свідчать про наявність ознак безтоварності договору постачання товарів в рамках спірних господарських відносин.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» було укладено договір постачання № 01-11 від 04.01.2011 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару. Як сам позивач, так і його контрагент в період, який був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку щодо цього в ДПС, що не оспорюється відповідачем.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність здійснення господарських операцій позивача підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції первинними документами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промтехопт» мають правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит, оскільки реально вчинені у межах господарської діяльності та підтверджені належними первинними документами.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а-17555/11/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько