Ухвала суду № 34532019, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/73283/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року

у справі № 2а-1155/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чабаниміськбуд» (далі - позивач, ТОВ «Чабаниміськбуд»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Чабаниміськбуд» звернулось у березні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Києво-святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0011241501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача з питань виявлення помилок (порушень) за звітний період ІІ квартал 2011 року. У ході перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 150.1 ст. 150 ПК України, у зв'язку з чим платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 291 959,00 гривень. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.11.2011 року № 36/1501/33661291. На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0011241501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 291 959,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України застосування розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року - об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у рядку 08 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року від 19.05.2011 року позивачем задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування -9 406 293,00 гривні та у рядку 04.9 зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у сумі -10 147 490,00 гривень.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що у судовому засіданні сторони визнали, що від'ємне значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році та І кварталі 2011 року визначено ТОВ «Чабаниміськбуд» правомірно, а тому предметом розгляду справи є лише застосування приписів ПК України в частині визначення правомірності включення збитків платника податків за попередні періоди.

З огляду на вище викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку про те, що позивачем був правомірно сформований склад об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року -9 406 293,00 гривні.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01 квітня 2011 року встановлений статтею 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року у складі витрат рядок 04 (15 909 685,00 гривень) позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) у сумі 8 291 959,00 гривень.

Положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

При цьому перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначений у ст. 139 ПК України, є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справ № 2а-1155/12/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько