Ухвала суду № 34531958, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/59559/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року

у справі № 2а-3913/10/2370

за позовом Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» (позивач) до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 23 лютого 2010 року, № 0000162301/0 від 23 лютого 2010 року, № 0000122301/0 від 23 лютого 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Птахофабрика «Перше Травня» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Черкаському районі Черкаської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Птахофабрика «Перше Травня» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 36/23-010/00851426 від 10 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 23 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 155 974,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 155 974 ,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000162301/0 від 23 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 528 809,00 грн. (274 600,00 грн. - основний платіж, 254 209,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000122301/0 від 23 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 64 521,82 грн. (47 296,57 грн. - основний платіж, 17 225,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неведенням окремого податкового обліку та, як наслідок, неможливістю підтвердження звітних податкових зобов'язань та податкового кредиту, вказаних підприємством в деклараціях з податку на додану вартість за період з квітня 2008 року по вересень 2009 року, а також неперерахуванням на спеціальний рахунок коштів в розмірі 155 974,00 грн. за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що свідчить, на думку контролюючого органу, про їх використання не за цільовим призначенням.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення ПАТ «Птахофабрика «Перше Травня» статті 44 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 3, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), з огляду на порушення розрахунку обчислення кількості поголів'я та ваги птиці, що призвело до заниження фактичних обсягів нарахованого збору за розміщення відходів (курячого посліду).

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За приписами підпункту 8-1.15.1 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР у разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції - у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, відповідно до редакції абзацу третього підпункту 8-1.15.1 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 розділу 5 Порядку передбачено, що у податковій декларації (скороченій) відповідно до підпункту 8-1.15.1 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР відображаються, зокрема, товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі, якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Указаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 10, 12, 13 та довідково відображаються у рядках 10 1, 12 1, 13 1 податкової декларації (скороченої).

Як встановлено судами, в охоплений перевіркою період позивачем на підставі укладених договорів придбано у постачальників сировину (продукцію) на загальну суму в розмірі 98 413 247,33 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 16 402 207,89 грн.), необхідну для виготовлення кормів, які в подальшому в частині використовувались у власній господарській діяльності підприємства (для годування птиці), а в іншій частині реалізовувались суб'єктам господарювання.

Враховуючи викладене, податковий кредит позивачем розподілявся відповідно до частки використання придбаної сировини у господарській діяльності.

Зокрема, до складу податкового кредиту скорочених податкових декларацій платником включено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 8 217 622,06 грн., сплачену постачальникам при придбанні сировини, яку використано для виготовлення комбікормів, призначених для годування птиці. В свою чергу, до складу податкового кредиту загальних податкових декларацій включено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 8 184 585,33 грн., сплачену при придбанні сировини, використаної для виготовлення комбікормів, які в подальшому реалізовано іншим підприємствам.

Відтак слід погодитись з правовою позицією судових інстанцій, відповідно до якої позивачем здійснено розподіл податкового кредиту у спосіб, передбачений Законом № 168/97-ВР, а саме - виходячи з частки використання товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та, відповідно, в інших операціях.

Крім того, слід враховувати встановлений судами попередніх інстанцій факт неправомірного визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій, оскільки відповідачем за основу взято суму в розмірі 508 417,00 грн., а не суму в розмірі 274 600,00 грн., донараховану актом перевірки № 36/23-010/00851426 від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

За змістом пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Згідно з пунктом 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання зазначені кошти стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Отже, законодавством передбачено наслідки використання коштів не за цільовим призначенням у вигляді їх стягнення до Державного бюджету України. Проте, вказані наслідки не можна ототожнювати з відповідальністю у вигляді штрафу, оскільки такий вид відповідальності як фінансова санкція у вигляді штрафу за зазначене вище порушення чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України, в тому числі Законом № 168/97-ВР, не передбачений.

Вказане унеможливлює визнання обґрунтованими доводів податкового органу про законність та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 23 лютого 2010 року.

Згідно із статтею 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - це фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; збирання відходів - це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до пункту 2 Порядку збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Пунктом 6.4 Інструкції передбачено, що суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів.

При цьому судовими інстанціями встановлено, що в період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року на підприємстві позивача утворено 96 555 тон курячого посліду, з них: 19 320 тон реалізовано підприємствам агропромислового комплексу та фізичним особам як мінеральне добриво для підживлення ґрунту; 25 104 тон вивезено птахофабрикою на поля, які використовуються в господарській діяльності; 52 131 тон вивезено та розміщено на послідосховищі.

Розміщену на послідосховищі кількість відходів задекларовано ПАТ «Птахофабрика «Перше Травня» у податкових розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року в повному обсязі та сплачено задекларовану суму до бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.