Ухвала суду № 34531807, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/26202/12

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш компресор сервіс»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року

по справі №2а-11555/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш компресор сервіс» (надалі - ТОВ Сєвєродонецької НВФ «Хіммаш компресор сервіс»)

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області)

про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області №00005923201 від 20.07.2011р. та №0000602301 від 20.07.2011р. та визнання дій (бездіяльності), пов'язаними із проведенням перевірки протиправними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 25.05.2011р. відповідачем було направлено на адресу позивача обов'язковий письмовий запит №8849/23-105. Податковий орган на підставі положень та вимог п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 та п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України просив позивача у десятиденний термін із дня отримання запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин із ПП «Лугінвест-термінал-контракт» за 2008р., який було отримано ним 14.06.2011р.

23.06.2011р. за №506 позивач повідомив письмово відповідача, що керуючись положеннями діючого законодавства підприємство знищило документи, що їх просив надати відповідач.

01.07.2011р. відповідачем було видано наказ за №1014-п про проведення документальної позапланової перевірки позивача та направлено повідомлення №508 від 01.07.2011р. про дату та місце проведення перевірки разом з копією наказу про її проведення.

Таким чином, відповідач визначаючи та проводячи перевірку позивача, діяв відповідно до встановленого податковим законодавством порядку та у межах наданих йому повноважень.

Контролюючим органом було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 30.06.2008р. по взаємовідносинам з ПП «Луганськ-термінал-контракт», про що складено акт №1393/23-21841175 від 08.07.2011р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 115970,00грн.; п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України; п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 92776,00грн.

На підставі названого акту ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592301 від 20.07.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 96891,25 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000602301 від 20.07.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77512,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що під терміном «валові витрати» розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Разом з тим, згідно з положеннями п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та на формування валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2011р. Ленінським районним судом м. Луганська було постановлено вирок у кримінальній справі стосовно громадянина ОСОБА_1, що набрав законної сили 16.05.2011р., яким встановлено, що ОСОБА_1 з невстановленою особою створили фіктивне підприємство ПП «Лугінвест-термінал-контракт», Статут товариства містив неправдиві відомості про мету створення підприємства, види його діяльності, господарською діяльністю та керівництвом ПП «Лугінвест-термінал-контракт» не займався, директором та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_1 був за підробними документами, так як Статут підприємства, тощо було ним підроблено.

ОСОБА_1 вироком суду визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності(юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України за ознаками підробки іншого документа, що видається та засвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором або іншою особою, що має право видавати та засвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від відповідальності з метою використання його як підробником, так і іншою особою, або збут такого документу, за ч. 3 ст.358 Кримінального кодексу України за ознаками що проявились у використанні завідомо підробного документу.

Судами також встановлено, що ПП «Лугінвест-термінал-контракт» здійснювало господарську діяльність у порушення ст. 24 та ст.65 Господарського Кодексу України та вчинило дії, що порушують публічний порядок створення і державної реєстрації суб'єктів господарювання та заняття підприємницькою діяльністю, які передбачені законодавством України.

Відповідно до п.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи те, що доказами по справі також було встановлено, що ПП «Лугінвест-термінал-контракт» здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність та підробку первинної документації, на підставі якої позивач формував податковий кредит та валові витрати, то укладаючи договір, сторони не мали на меті настання реальних прав та обов'язків, пов'язаних з господарською діяльністю, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш компресор сервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов