Ухвала суду № 34531796, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/12641/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року

у справі № 2а-14549/10/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (позивач) звернулась до суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000091500/0 від 13 квітня 20010 року, № 0000091500/1 від 25 червня 2010 року, № 000091500/2 від 22 липня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ГПУ «Полтавагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за природний газ та газовий конденсат за третій квартал 2008 року, за результатами якої складено акт № 18/15-00153100 від 29 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000091500/0 від 13 квітня 20010 року, яким управлінню визначено штраф у розмірі 88 297,43 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги ГПУ «Полтавагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000091500/1 від 25 червня 2010 року та № 000091500/2 від 22 липня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення управлінням підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із плати за користування надрами загальнодержавного значення.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1251-XII) рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

В Методичних вказівках щодо складання рахунку розподілу первинного доходу, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 08 листопада 2004 року № 609, визначено, що рента за надра - це доход від власності, який одержують власники надр від їх користувачів за право користування ділянкою надр у визначених межах протягом встановленого терміну.

Рента за надра включає такі платежі юридичних осіб-суб'єктів господарювання до бюджету: платежі за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; платежі за спеціальне використання водних ресурсів та платежі за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту; платежі за користування надрами; платежі за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; плата за нафту, що видобувається в Україні; плата за природний газ, що видобувається в Україні; платежі за використання радіочастотного ресурсу тощо.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону № 1251-XII порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Відповідно до пунктів 6, 7, 8 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

Платники вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду.

Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками до Державного бюджету України у повному обсязі (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків) протягом 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Преамбулою Закону № 2181-III передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.