Ухвала суду № 34531779, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/71415/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року

по справі №2а-5049/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім» (надалі - ТОВ «Компанія «Лізинговий Дім»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (надалі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м Галицькому районі м.Львова №0002432321/0 від 06.07.2007р. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 18754,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 5626,00грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатами останнього розгляду постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м Галицькому районі м.Львова №0002432321/0 від 06.07.2007р. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 18754,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 5626,00грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. змінено, замінивши в абзаці 2 резолютивної частини цієї постанови слова «визнати нечинним» словами «визнати протиправним»; в решті - залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Лізинговий Дім» за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт №1522/23-024/31730064 від 04.07.2007р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат в IV кварталі 2006р. суму 75017,00грн. податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаних легкових автомобілів, яка підприємством до податкового кредиту не включалася; в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат в І кварталі 2004р. суму 4991,00 грн., сплачену за надані інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №05/01/04 від 01.01.2007р. та на підставі акту виконаних робіт від 31.03.2004р. №ОУ-0000032, оскільки у вказаному акті відсутній розрахунок визначення вартості наданих послуг, як не містить інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг, а первинні документи, які б містили відомості про господарські операції - не представлені.

На підставі названого акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002432321/0 від 06.07.2007р., яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 27375,00грн., а тому числі 20002,00грню за основним платежем та 7373,00грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.1 п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Поряд з цим, згідно з абз.2 п.п.7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно з п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 цього Закону (в редакції на момент вчинення спірних правовідносин) у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, якщо норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то норма Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7) прямо передбачає таке право платника податку.

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку п.8.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулює правові наслідки будь-яких операцій з придбання (створення) усіх видів основних фондів.

В той же час, норма п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

Абзацом 3 п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» припускають неоднозначне, можливе трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операції з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Про наявність конфлікту інтересів у ситуації, пов'язаній з віднесенням платниками податків сплачених сум податку на додану вартість до валових витрат під час придбання легкового автомобіля зазначається і у листі Державної податкової адміністрації України від 13.09.2005р. №10803/5/15-21162.

А у листі Державної податкової адміністрації України від 07.06.2006р. №6482/5/16-1516 зазначено, що за такими операціями сума податку на додану вартість не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

Підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, в результаті чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно збільшено при здійсненні витрат на придбання таких основних фондів 2 групи, як легкові автомобілі, балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання, з урахуванням витрат з податку на додану вартість у розмірі 75017,00 грн., понесених у зв'язку з таким придбанням, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов