Ухвала суду № 34531776, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/73581/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 липня 2012 року

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року

по справі №2а-4937/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» (надалі - ТОВ «Атем»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.11.2011р. №0001562330 та №0001552330, №0001542330.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2012р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.11.2011р. №0001562330 та в цій частині прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2012р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2012р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. в частині задоволення позовних вимог постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2012р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. в частині задоволення позовних вимог - без змін.

Відповідачем було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача не підлягає задоволення з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва проведено перевірку ТОВ «Атем» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., за результатами перевірки складено акт №500/1-23-30-21643937 від 18.10.2011р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та встановлено його заниження на відповідну суму за 2010р. та 2 квартал 2011р.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, п.7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002 в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: серпень та вересень 2010р., що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування вересень та жовтень 2010р.

На підставі вказаного вище акта відповідачем 04.11.2011р. було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП «ОСОБА_1».

При цьому, як зазначають суди, факт поставки товарів позивачу та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Окрім того, позивач мав необхідні потужності для здійснення такого виду господарських операцій. На момент укладення договору контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

За отриманими від контрагента податковими накладними, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за серпень та вересень 2010р. суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару.

У п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.7.2 ст.7 наведеного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (п.п.7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п.7.2.4).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Враховуючи наведене, позивачем надано достатньо об'єктивних доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанції про те, що висновки податкового про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: серпень та вересень 2010р., що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування вересень та жовтень 2010р., не підтвердились під час розгляду справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, доводи податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентом, є безпідставними, оскільки в силу ч.2 ст.71 КАС України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.11.2011р. №0001562330, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем віднесено до складу рядка 06.6 ІВ Декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010р. в відповідній сумі від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами позивача, що останній здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування в 1 кварталі 2011 року, мало керуватися положеннями саме Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до п.6.1 ст.6 даного Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010р. норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст.22 цього Закону.

Відповідно до п.22.4 ст.22 вказаного вище Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Отже, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Судом першої інстанції встановлено, що у І кварталі 2011 року позивач при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування, діяв у відповідності з п.6.1 ст.6, п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Між тим, з ІІ кварталу 2011 року для розрахунку та декларування податку на прибуток підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 150.1 статті 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, згідно з пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Перехідних положень Податкового кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що із вказаних положень не вбачається, що позивач має право на включення до складу витрат другого кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, який був ним отриманий лише за результатами господарської діяльності першого кварталу 2011 року, тобто без урахування від'ємного значення попередніх років.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначені законодавчі норми не містять.

Відповідно до п.п.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Також судом першої інстанції враховано зміни, які прийнятті Законом України від 24.05.2012р. №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», а саме в частині внесених змін до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акта перевірки ТОВ «Атем» за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. від 26.11.2010р. №967/1-23-40-21643937 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, яким не встановлено порушень позивачем визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідні періоди.

Таким чином, суд першої інстанції визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 04.11.2011р. №0001562330 діяв цілком правильно та обґрунтовано.

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2012р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» - задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 липня 2012 року

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов