Ухвала суду № 34531646, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/478/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-3219/10/1070

за позовом Приватного підприємства "Шуін"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009 №0005972302/0, яким позивачу Державною податковою інспекцією визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 1 701 918,00 грн. в тому числі 1 359 000,00 грн. - основний платіж, 342 918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду України від 29.09.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано висновком про те, що позивач зобов'язаний декларувати суму податкового кредиту у період виникнення такого податкового зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 судове рішення першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовуючи рішення апеляційний суд виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ звітного періоду по податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах.

Не погодившись із судовими рішеннями державний податковий орган до Вищого адміністративний суд України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач зобов'язаний декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання. Позивач на дату виникнення такого права не скористався, оскільки одночасно із поданням декларації з ПДВ не подав скарги стосовно контрагентів щодо відмови у наданні податкових накладних, тому, резюмує відповідач, Підприємство не мало право включати до складу податкового кредиту червня та липня 2009 року податкові накладні лютого 2008 року та грудня 2009 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій відповідно до оспорюваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений у акті невиїзної перевірки Підприємства щодо дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ "Кристал-ЛТД", з ТОВ "Донецька парфумерна компанія", з ТОВ "Торговий союз" від 31.08.2009 № 1569/23-08/31927432, в якому зазначено про допущене порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", внаслідок включення до податкового кредиту червня та липня 2009 року податкових накладних попереднього звітного періоду (лютий 2008 року та грудень 2008 року), що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті за червень 2009 року в сумі 711 176,00 грн. та липень 2009 року в сумі 647 826,00 грн. Позиція контролюючого органу полягає у тому, що позивачем неправомірно задекларовано податковий кредит у червні та липні 2009 року за так званими "старими" податковими накладними, тобто відображеними із запізненням на декілька податкових періодів, за відсутності заяви зі скаргою на постачальника щодо видачі податкової накладної.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суд апеляційної у цій справі керувався положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону № 168/97-ВР до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дана норма закону містить імперативну норму, тобто у тому разі якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Факт наявності належно оформлених податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит червня та липня 2009 року, не оспорюється.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника на включення до податкового кредиту, сум податку, що підтверджуються податковими накладними, які отримані після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), а суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, враховуючи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР, згідно якого підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, податковими накладними чи митними деклараціями, факт включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, а також аналізуючи пп. 7.2.6 зазначеного Закону, згідно якого подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність визначення податкового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ звітного періоду по податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-3219/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко