Постанова № 34531317, 29.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 212/10573/12

Головуючий у 1-й інстанції: Романчук Р.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Полотнянка Ю.П.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю :

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2013 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною та незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо виконання стосовно ОСОБА_2 встановленого п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язку письмово інформувати про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду, а саме, щодо інформування про умови, можливість та факт перерахунку пенсії (переведення на інший вид пенсії) з 01.01.2004 року з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності; щодо інформування в період з 01.01.2004 року по даний час про можливість та умови перерахунку пенсії (переведення на інший вид пенсії) з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі за віком;

- визнано протиправними та незаконними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в наданні ОСОБА_2 інформації, саме, щодо прострочки відповіді на інформаційний запит від 24.01.2012 р. №22, відмови в наданні інформації, запитаної інформаційним запитом від 24.01.2012р. №22 у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсій (переведення на інший вид пенсії) з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності, та про наступні перерахунки пенсій (переведення на інший вид пенсії), відмови в наданні інформації, запитаної повторним інформаційним запитом від 17.02.2012 р. №22-1, у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсій (переведення на інший вид пенсії] з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності, та про наступні перерахунки пенсій (переведення на інший вид пенсії);

- стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на користь ОСОБА_2 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- вимогу щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці надати ОСОБА_2 інформацію стосовно її прав, а саме: копії управлінських рішень про здійснення їй перерахунку з 2004 року пенсії (переведення на інший вид пенсії) по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності та наступні управлінські рішення про перерахунки пенсії (переведення на інший вид пенсії) - залишено без розгляду;

- вимогу про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 0,5 мінімальної пенсії в розмірі 447 грн. за ненадання інформації, запитаної інформаційним запитом №22 від 24.01.12 р. у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку (переведення на інший вид пенсії) з 2004 року пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності та наступних управлінських рішень про перерахунки пенсії (переведення на інший вид пенсії) - залишено без розгляду;

- вимогу про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 1 мінімальної пенсії за віком в розмірі 838 грн. за ненадання інформації, запитаної повторним інформаційним запитом №22-1 від 17.02.12р. у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку (переведення на інший вид пенсії) з 2004 року пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності та наступних управлінських рішень про перерахунки пенсії (переведення на інший вид пенсії) - залишено без розгляду;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- судові витрати віднесено за рахунок держави.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Вінницького міського суду вінницької області від 31.05.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про порушення права на інформацію, власності та на соціальний захист та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

29 жовтня 2013 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вх. №177658/13), в якій апелянт, акцентує на тому, що судом безпідставно стягнуто моральну шкоду на користь ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн.

До суду апеляційної інстанції, в судове засідання призначене на 29 жовтня 2013 року прибула позивач, яка проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила в її задоволенні відмовити.

Відповідач до суду апеляційної інстанції свого уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язкова участь сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, у відповідності з вимогами частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Вінницький апеляційний адміністративний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням без дати та номера колишнє управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці перевело позивача на пенсію по інвалідності як працюючого інваліда. Про даний факт управління її не повідомляло, копія рішення їй не надсилалась.

24 листопада 2004 року набув чинності Закон України "Про внесення зміни до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого непрацюючі інваліди II та III груп отримали право, при наявності необхідного стажу, на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Однак, жодної інформації щодо цього управління позивачу не надало.

24.01.2012 року позивач звернулась до відповідача з інформаційним запитом №22, в якому просила надати інформацію про факт, дату та правові підстави здійснення їй перерахунку призначеної пенсії на іншу, навести дані про розмір фактично виплаченої пенсії за час з моменту здійснення перерахунку по даний час, розмір пенсії, яка була б виплачена їй без здійснення перерахунку за час з моменту перерахунку по даний час, а також копії управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсії.

Після спливу встановленого законом строку надання інформації, позивач зверталась до відповідача однак відповіді не отримала, їй повідомили, що відповідь їй надана 10.02.2012 року.

17.02.2012 року позивач звернулась з повторним інформаційним запитом №22-1, який був зареєстрований 21.02.2012 р. за вх. №127/Щ-1. 18.02.2012 року вона отримала відповідь на інформаційний запит №22, відправлену поштою 17.02.2012 року, але зареєстровану 07.02.2012 року за вих. №46/Щ-1. Копії запитаних управлінських рішень позивачу не надали без пояснення причин, не вказали, що це були за рішення, їх дати, номера та зміст, розмір пенсії їй повідомлений не був. 24.02.2012 року позивач отримала листа управління від 22.02.2012 року № 127/Щ-1 з відповіддю на інформаційний запит від 24.01.2012 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасним наданням інформації було порушено права позивача на отримання відповідної інформації.

Вінницький апеляційний адміністративний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності та дій відповідача.

Власне, в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями статті 5 Закону України "Про інформацію" регламентовано, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Пунктом першим статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Загальний строк розгляду запитів на інформацію встановлений частиною 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", за якою розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду.

Здійснивши аналіз наведених норм, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги в частині визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в наданні позивачу інформації, саме, несвоєчасного надання інформації - відповіді на інформаційний запит від 24.01.2012 р. №22, відмови в наданні інформації, запитаної інформаційним запитом від 24.01.2012р. №22 у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсій (переведення на інший вид пенсії) з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності, та про наступні перерахунки пенсій (переведення на інший вид пенсії), відмови в наданні інформації, запитаної повторним інформаційним запитом від 17.02.2012 р. №22-1, у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсій (переведення на інший вид пенсії) з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності, та про наступні перерахунки пенсій (переведення на інший вид пенсії) та визнання протиправними та незаконними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в наданні позивачу інформації, саме, щодо прострочки відповіді на інформаційний запит від 24.01.2012 р. №22, відмови в наданні інформації, запитаної інформаційним запитом від 24.01.2012р. №22 у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсій (переведення на інший вид пенсії) з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності, та про наступні перерахунки пенсій (переведення на інший вид пенсії), відмови в наданні інформації, запитаної повторним інформаційним запитом від 17.02.2012 р. №22-1, у вигляді копій управлінських рішень про здійснення перерахунку пенсій (переведення на інший вид пенсії) з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію по інвалідності, та про наступні перерахунки пенсій (переведення на інший вид пенсії).

Доказів щодо правомірної дій відповідача по виконанню вимог чинного законодавства щодо надання відповіді на запитувану інформацію у встановлений законодавством строк, у відповідності до статті 71 КАС України, відповідачем суду не надано, а позивачем в повній мірі доведено та надано підтверджуючі матеріали про правомірність заявлених вимог.

Разом з тим, Вінницький апеляційний адміністративний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях, неможливості реалізувати та захистити свої права, розмір якої з урахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості, склав 5 000 грн.

Статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України, визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем, в порушення вищезазначених правових норм, не доведено фактичними доказами, якими саме діями відповідача вона спричинена та не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Крім того, варто зазначити, що наведене у позовній заяві вираження моральних страждань має загальний характер та не має прямого зв'язку із обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги в частині визнання дій та бездіяльності протиправними.

З огляду на вищенаведене, Вінницький апеляційний адміністративний суд вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскарженого рішення, невірно застосував норми матеріального права в частині стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача в розмірі 5000, 00 грн., що має значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку в цій частині, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді вимог щодо стягнення моральної шкоди допустив порушення норм процесуального права тому, рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. моральної шкоди підлягає скасуванню. В іншій частині постанову необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити частково .

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, - скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення з управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовної вимоги .

В решті постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "04" листопада 2013 р. .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Сапальова Т.В.

Полотнянко Ю.П.