Ухвала суду № 34528759, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 9104/70972/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства науково-виробничої фірми «Відеограф» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 року у справі за позовом приватного підприємства науково-виробничої фірми «Відеограф» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство науково-виробничої фірми «Відеограф» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0002452321, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68686,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що необґрунтованими є висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова про відсутність у контрагента позивача ПП «МКМ-Сервіс» необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Зазначений суб'єкт був зареєстрований у встановленому порядку та мав свідоцтво платника ПДВ, суми податку підтверджуються належно оформленими податковими накладними та неподання контрагентами звітності не є підставою для притягнення до відповідальності позивача. Одночасно позивач вважає, що ним подано всі необхідні для перевірки первинні документи, які містять відомості про господарські операції з ПП «МКМ-Сервіс».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 року в позові відмовлено з тих підстав, що наявність у позивача лише документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, самі по собі не є підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки господарських правовідносин у дійсності не було.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову за якою задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги представлені видаткові, податкові накладні та інші первинні документи контрагента на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Приватне підприємство науково-виробничої фірми «Відеограф» 03.04.2009 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 06.04.2009 року взято на податковий облік та являється платником ПДВ.

В період з 19.12.2011 року по 23.12.2011 року працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено виїзну документальну позапланову перевірку ППНВФ «Відеограф» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року та лютий 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «МКМ-Сервіс».

За наслідками перевірки 28.12.2011 року складено акт № 4354/23-2/36462844, яким встановлено порушення ППНВФ «Відеограф» п. 1, 2 ст.215, ст.ст. 203, 216, Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 64499,40 грн..

На підставі вказаного акта податковим органом 29.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002452321, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68686,80 грн., в тому числі за основним платежем 64499,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4187,40 грн.

Висновки ДПІ у Галицькому районі м.Львова ґрунтуються на висновках акта перевірки від 23.06.2011 року за №1649/23-209/35383180 контрагента позивача ПП «МКМ-Сервіс» щодо безтоварності господарських операцій. Також зазначено, що наявність у позивача видаткових та податкових накладних, сплата коштів, договора не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце; фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ППНВФ «Відеограф» та ПП «МКМ-Сервіс». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товари вказаним вище контрагентом.

Згідно з п.п.5.2.1п.5.2ст.5 Закону України" від 22.05.97 № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п.5.3.9п.5.3ст.5 Закону України" від 22.05.97 № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому суд першої інстанції вірно встановив, що між ПП НВФ «Відеограф» та ПП «МКМ-Сервіс» в листопаді, грудні 2010 року, лютому 2011 року укладалися угоди в усній формі про постачання товарів, а саме: аналізатори кисню ТДК-ЗМ, промислові рНтметри Кварц-рН/2, комплекти електродів до Кварц-рН/2, пульти програмування, коробки металеві, клемники зажимні, кабельні підводи, тепловентилятори, реєстратори Ш932.9А 29.010-Ік-АА, вимірні ділянки та іншого товару на загальну суму 386996, 40грн., в тому числі ПДВ на суму 64499,40 грн.

Наявність у позивача видаткових та податкових накладних, платіжних доручень як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за період листопад, грудень 2010 року, лютий 2011, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова у період з 16.06.2011року по 22.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обовязкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, на підставі перевірки складено акт від 23.06.2011р. № 1649/23-209/35383180.

Перевіркою встановлено відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування з ПДВ та податку на прибуток.

Покликання апелянта про те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року визнано протиправними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова, які полягають у викладені в акті перевірки від 23.06.2011 року № 1649/23-209/35383180 щодо визнання безтоварності господарських операцій, спростовується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року за якою скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено ПП «МКМ-Сервіс» в задоволенні позову.

При чому, позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ПП «МКМ-Сервіс» вказаного в податкових накладних товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені приписи податкового законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в реєстрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Одночасно необхідно вказати, що апелянтом в підтвердження реальності господарських операцій представлено документи, що стверджують про подальше використання придбаних у ПП «МКМ-Сервіс» товаро-матеріальних цінностей та їх реалізації господарюючим суб'єктам.

Проте наведені апелянтом документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як докази, оскільки не були надані податковому органу при проведенні перевірки, а також суду першої інстанції, а також зазначені товаро-матеріальні цінності могли бути придбані за іншими господарськими операціями.

Цих обставин сторона апелянта жодними доказами не спростовує і одночасно остання не довела фактичного надання послуг вказаними вище контрагентами, а тому відсутня підстава для включення вартості даних послуг до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0002452321, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства науково-виробничої фірми «Відеограф» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 року у справі № 2а-331/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.П.Сеник

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 01.11.2013р.