Ухвала суду № 34524845, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10944/13-а(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України та Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві подали апеляційну скаргу, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

22.05.2013 року позивач звернувся до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України, з митною декларацією № 100250000/2013/057374 щодо митного оформлення у режимі імпорту світильників для зовнішнього освітлення з комбінованих матеріалів (метал, пластик, скло), для газорозрядних ламп: PALACE А04-552 шт., В01-200 шт., В02- 300 шт., В04-50 шт., С01-150 шт.С02-250 шт., С03-100 шт., С04-150 шт., С05-400 шт. та товар додатково визначений у доповненні до графи № 31, в загальній кількості 5214 шт.

Товар ввозився відповідно до умов контракту № SEL11 від 17.03.2011 року та додатків № 2 від 12.10.2011 року та № 9 від 14.02.2013 року до контракту.

Пунктом 4.8. контракту передбачено, що у разі, якщо не буде домовлено інше, базисом поставки є CIP чи FOB Ningbo.

Згідно з інвойсом вартість визначена на умовахNingbo - 25 527,78 доларів США.

22.05.2013 року відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення, в якому повідомив, що надані товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, згідно ст. 53 МКУ, також зазначено, що необхідно додатково надати: платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації, висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений експертною організацією, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника.

Позивачем у встановлений строк направлено засобами телекомунікаційного зв'язку документи на виконання вказаної вимоги митниці, які окремо також надіслані засобами поштового зв'язку.

Зокрема, у зазначеному електронному повідомленні позивачем вказано на те, що вже було надано: 1) інвойс від 27.03.2013 року; 2) договір про транспортне-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 року; 3) довідку про транспортні витрати від 22.04.2013 року, 4) довідку банку від 21.05.2013 року. Зазначено також про додаткове направлення: 1) бухгалтерської документації від 24.05.2013 року (деталізації поставок по контейнерам із зазначенням номерів контейнерів, ВМД, за якою здійснювався імпорт раніше, номерів інвойсів, ціни товару); 2) експертного висновку ТПП від 27.05.2013 року № В-2387/2; 3) сторінки товарного каталогу; 4) прайс-лист виробника; 5) рахунок-фактуру від перевізника від 25.04.2013 року; 6) калькуляції виробника згідно інвойсу від 27.03.2013 р. № EX12UA6056-7 від 27/03/2013 року.

Позивачем також надіслано митниці копію додаткової угоди № 1 до договору про транспортно-експедиційне обслуговування.

Проте, 31 травня 2013 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600798/2, яким митна вартість визначена за шостим методом в розмірі 31 855, 20 доларів США.

У вищезазначеному рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (перший метод): у наданих документах заявлено неповні відомості про митну вартість товарів (так, декларант не повідомляє інформацію, зазначену в товарному каталозі, що світильники виготовлено з алюмінієвого сплаву, у висновку експертної організації експертом не вказано аналіз цінової політики яких саме виробників подібної продукції ним проведено, та не вказує, які саме сайти мережі Інтернет аналізувались), що не дає змогу перевірити інформацію та співставити вартість вказаного товару з вартостями подібних (аналогічних) товарів інших виробників.

Попередні методи не застосовувались: метод 1- відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МКУ; методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; метод 4, 5 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

На підставі спірного рішення прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00936 від 18 червня 2013 року (а.с. 96-97, том І).

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся з новою МД від 31.05.2013 року № 100250000/2013/058615, відповідно до якої товар був оформлений та випущений у вільний обіг з визначенням митної вартості на підставі спірного рішення.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України (2012 року) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України ).

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи документи, які надавались позивачем під час митного оформлення товару (у т.ч. додатково), відповідачем не доведено: неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем первинні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, транспортну складову митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості/складових митної вартості.

Наявні відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

При цьому, в контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала, яку саме бухгалтерську документацію, які саме платіжні та інші документи слід надати на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

Щодо позовних вимог про повернення сум ввізного мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, колегія суддів зазначає наступне.

Внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету мито у розмірі 1849,35 грн. та ПДВ у розмірі 7767,26 грн., яке складається з різниці сум мита та ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум мита та ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відміткою на МД та не спростовується митницею.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600798/2.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.