Ухвала суду № 34524568, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/802/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" (далі - ТОВ "Балтик Майстер") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 №0004943500, №0004953500.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Балтик Майстер" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Балтик Майстер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Спецпромтехніка» за період з 01.10.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 06.09.2012 №10/16-30/32044426 06.09.2012.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 7.4.5. пункту. 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період з грудня 2009 року по березень 2010 року на загальну суму 49 446,00 грн.;

- підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого неправомірно занижено суму податку на прибуток у розмірі 61 808,00 грн. за період з І квартал - І півріччя 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004943500, яким позивачу, нараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 61 808,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 49 446,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 362,00 грн.;

- №0004953500, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 77 260,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 61 808,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 452,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи, за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ПП «Спецпромтехніка», контрагентом було виписано на адресу позивача рахунки-фактури, оформлено акти приймання-передачі робіт, видаткові та податкові накладні на загальну суму 296 678,19 грн., в т.ч. ПДВ - 49 446,37 грн.

Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості ТОВ «Бальтик Майстер» за період з 01.10.2009 по 30.06.2012 операції з ПП «Спецпромтехніка» відображені по рахунку 631 «Контрагенти» на загальну суму 296 678,19 грн.

Суми податку на додану вартість за виданими ПП «Спецпромтехніка» податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту у загальному розмірі 49 446,37 грн., а саме: за грудень 2009 року - 25 000,00 грн., за січень 2010 року - 8 333,33 грн., за лютий 2010 року - 8 333,33 грн., за березень 2010 року - 7 779,71 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що акти приймання-передачі робіт (позивач є замовником) не містять характеристики кількісних та якісних показників, обсягу наданих послуг, а лише містять загальну назву робіт та їх вартість.

Крім того, транспортні документи надані позивачем на підтвердження виконання господарських зобов'язань не містять довіреностей на отримання вантажу та печаток або штампів ПП «Спецпромтехніка».

Крім того, видаткові накладні, акти приймання-передачі робіт та податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту та валових витрат, підписані від імені ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_3

Однак, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по кримінальній справі №1-301/11, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінальним кодексом України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для неї підстав, тобто судом визнається факт вчинення особою певного злочину, однак не застосовуються встановлені законом заходи відповідальності, обмеження певних прав і свобод особи.

Зазначеною постановою суду у кримінальній справі встановлено, що директор ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_3 на порушення діючого законодавства фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не здійснював, створив підприємство з метою зайняття незаконною діяльністю, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від його імені.

Отже, ПП «Спецпромтехніка» не могло поставляти товари за угодами, укладеними з ТОВ «Балтик Майстер», та виконувати роботи (надавати послуги) на користь останнього. Створення ПП «Спецпромтехніка» для фіктивного підприємництва свідчить про відсутність будь-яких можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеними з ТОВ «Балтик Майстер» угодами та відсутність будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та досягнення економічного результату.

Сама по собі наявність у позивача актів виконаних робіт та видаткових і податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту, так як такі акти та накладні видані та підписані особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованим, а тому податкові повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0004943500, №0004953500 є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Балтик Майстер" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 22.10.2013

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.