Ухвала суду № 34521654, 13.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2507/3545/2012 Провадження № 22-ц/795/944/2013 Головуючий у I інстанції -Головченко М. М. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіМамонової О.Є.,суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,при секретарі:Летуті Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 5,03 га та 0,48 га, укладені між ДП «Нафком-Агро» та ОСОБА_5 24 березня 2010 року і зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 07 травня 2010 року за № 041083400583 та № 041083400584.

В апеляційній скарзі ДП «Нафком-Агро» просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відсутність у договорах оренди землі такої умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання договорів недійсним, оскільки при їх укладенні сторони повністю погодили умови договорів, їхня реєстрація не була скасована у встановленому законом порядку, а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Апелянт зазначає, що оспорювані договори оренди земельної ділянки повністю відповідають типовому договору оренди, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, який діяв на час укладання договору.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Приписами ч.1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між ОСОБА_5 та ДП «Нафком-Агро» оспорювані договори оренди земельних ділянок не містять в собі усіх істотних умов передбачених законом, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_5 є власником двох земельних ділянок площею 5,03 га та 0,48 га, які розташовані на території м. Ічня, Ічнянської міської ради Ічнянського району, Чернігівської області, відповідно НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і належить їй на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ№271632 та ЯЗ №271633 (а.с.6, 10).

24 березня 2010 року між ОСОБА_5 та ДП «Нафком-Агро» було укладено два договори оренди земельних ділянок, згідно умов яких, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належні позивачу земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва строком на 5 років (а.с. 7-8, 11-12).

Передача вказаних земельних ділянок орендарю підтверджується відповідними актами прийому - передачі від 24 березня 2010 року (а.с.9, 13).

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, також невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Проте, з оспорюваних договорів оренди землі вбачається, що в них відсутня така істотна умова, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки і до них не долучено плану або схеми земельних ділянок, які передаються в оренду, їх кадастрових планів, що унеможливлює ідентифікацію ділянок.

Враховуючи те, що оспорювані договори оренди земельних ділянок не містять в собі усіх передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент їх укладення) істотних умов і до них не було долучено усіх визначених законом необхідних документів, апеляційний суд знаходить, що висновок суду першої інстанції про необхідність визнання оспорюваних договорів оренди недійсними є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у договорах оренди землі такої умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання договорів недійсним, оскільки сторони при їх укладенні повністю погодили умови договорів, їхня реєстрація не була скасована у встановленому законом порядку є хибними, так як у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Посилання апелянта на те, що оспорювані договори оренди земельної ділянки повністю відповідають типовому договору оренди, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, який діяв на час укладання договору, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки застосуванню до спірних правовідносин підлягає нормативний акт, що має вищу юридичну силу, тобто Закон України «Про оренду землі».

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» - відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: