Рішення № 34517837, 04.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9954/13 Справа № 410/2002/12 Головуючий у 1 й інстанції - Алтунін О.В. Доповідач - Каратаєва Л.О.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Калиновського А.Б., Кіктенко Л.М.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на заочне рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

28 вересня 2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне ішення, яким частково задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» 33 986 грн. 78 коп. заборгованості за кредитом, 27479 грн. 95 коп. - відсотки, 30000 грн. - пеня, 6530 грн. 30 коп. - індекс інфляції, 6968 грн. 57 коп. - комісія та 1049 грн. 65 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ « Надра» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 510 360 грн. та штрафу у розмірі 4350 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ « Надра» в частині щодо стягнення з ОСОБА_4 пені у розмірі 510 360 грн. та штрафу у розмірі 4350 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 43500 грн. з терміном повернення 01.08.2011 р. Договором визначено порядок повернення коштів та сплата відсотків за користування кредитом. Відповідачем в визначені строки кредит не повернуто та станом на 01.08.2011 р. рахується заборгованість в розмірі 583145,3 грн., яка складається з 33 986 грн. 78 коп. заборгованості за кредитом, 27479 грн. 95 коп. - відсотки, 510360 грн. - пеня, 6530 грн. 30 коп. - індекс інфляції, 6968 грн. 57 коп. - комісія, 4350 грн. - штраф.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу та стягуючи пеню у меншому розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що пеня та штраф є тотожною відповідальністю за порушення строків повернення кредиту, а подвійна відповідальність за порушення зобов'язання є неприпустимою.

Проте, з такими висновками погодитись не можна оскільки зміст кредитного договору що підписано обома сторонами свідчить про те, що банк застосовує пеню за прострочення строку сплати мінімальних необхідних платежів, а штраф за інші порушення договору (п.5.1. та п. 5.2.). Зазначене свідчить про те, що закріплення у договорі відповідальності у вигляді пені та штрафу має місце не за одне й те саме порушення, а є застосуванням різних видів відповідальності за різні порушення умов договору.

Зменшуючи суму пені, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.3 ст. 551 ЦК, відповідно до якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення для справи. Згідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів що виникають із кредитних правовідносин», зменшення розміру неустойки може бути застосовано лише за заявою відповідача.

У даному випадку від відповідача такої заяви не поступало.

За вказаних обставин колегія вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафу та зменшені пені таким, що винесено через неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для його скасування відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК. З ухваленням нового рішення в цій частині, а саме про стягнення пені в розміні 510360 грн. та штрафу - 4350 грн.

Вказані висновки є обґрунтованими наступними нормами матеріального права.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2 тс.625 ЦК передбачено, що боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Статтями 546 та 549 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаних підстав рішення суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних щодо стягнення штрафу та частковому задоволенні вимог та стягненню пені у меншому розмірі - в сумі 30000 грн. підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" задовольнити.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 штрафу та пені скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" штраф в сумі 4350 грн. та пеню в сумі 510360 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді