Вирок № 34517773, 31.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11кп/774/ 330/13 Суддя І інстанції: Крохмалюк І.П.

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач в суді ІІ інстанції: Зайцев В.В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області з розгляду кримінальних справ в складі:

головуючого - судді Зайцева В.В.,

суддів Ферафонтова В.Ю., Чернусь К.П.,

за участю прокурора Толкушкіної К.В.

при секретарі Кудлач Ю.В.

за участю обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

цивільного позивача ОСОБА_5

представника цивільного позивача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Новомосковького міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянин України, раніше не судимий,

Засуджений: за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано обвинуваченого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, а також періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Доля речових доказів вирішені відповідно до вимог закону.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35.000 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 30.10.2012 року приблизно о 17 годині 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем, рухаючись в темну пору доби з ввімкненим світлом фар, але з вимкненими габаритними ліхтарями по автошляху «Харків-Сімферополь» не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я громадян, проявляючи при цьому крайню неуважність до дорожньої обстановки та не переконавшись в безпеці свого подальшого маневру, з метою здійснення повороту ліворуч, здійснив зупинку на проїзній частини смуги руху, яка призначена для руху транспортних засобів у напрямку м. Харків, не ввімкнувши в автомобілі габаритні або стоянкові ліхтарі та показники поворотів, чи аварійну світлову сигналізацію, чим позбавив можливості водія автобусу «Эталон-БАЗ-А079.23» ОСОБА_5, який рухався позаду в попутному напрямку в межах своєї смугу руху, завчасно виявити на дорозі автомобіль «ГАЗ-69», внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «ГАЗ-69» ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла. Причиною її смерті з'явилася тупа травма грудної клітини, що супроводжувалася переломами ребер справа та зліва, розривами лівої легені, які привели до гострої крововтрати.

При цьому порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. «а» п. 19.1, п. 19.4, п.п. «б» п. 9.10 та п.п. «б» п. 9.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з тяжкими наслідками, що настали.

В апеляції:

- прокурор, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичну кваліфікацію скоєного ОСОБА_2. злочину, вважає, що суд призначив покарання, яке не є відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і є явно несправедливим через його м`якість, а також з підстав, викладених у ст. 408 КПК України. Просить вирок районного суду скасувати, постановивши свій вирок. Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз у сумі 2597 грн..

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, яка підтримала апеляцію і просила її задовольнити, призначивши ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, потерпілого ОСОБА_4, цивільного позивача та його представника, які заперечували проти задоволення апеляції і просили вирок суду залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника які просили вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, виступ обвинуваченого у судових дебатах та з останнім словом в яких він просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, викладених у вироку, та в апеляції не оспорюються, а тому згідно ч.1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Судом дана оцінка доказам, зібраним у справі і дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми та достовірними.

Що стосується тверджень апеляції про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступені тяжкості вчиненого і особі засудженого, то вони ґрунтуються на матеріалах справи і заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з вироку суду ці вимоги закону суд не дотримав.

Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд послався на наявність обтяжуючої покарання обставини - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння та відсутність пом'якшуючих покарання обставин та дані про особу: позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, вину визнав частково та думку потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_2 у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Таким чином, суд взагалі не навів у вироку жодної підстави про необхідність застосування до ОСОБА_2 умовного засудження. При цьому суд не в достатній мірі врахував, що останнім вчинено необережний злочин в результаті якого загинула людина - ОСОБА_7, до винесення вироку суду ніякої шкоди не відшкодував.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 в темний час доби керував автомобілем та рухався дорогою державного значення, по якій здійснюється інтенсивний рух. Коли в автомобілі закінчився бензин, ОСОБА_2 залишив автомобіль на проїзній частині дороги, фактично на розділовій смузі дорожньої розмітки, не вжив заходів, які передбачені ПДР України щодо забезпечення безпеки руху, як то: не ввімкнув аварійну сигналізацію та не виставив знак аварійної зупинки чи іншим способом не виставив попередження про наявність перешкоди для руху інших учасників, чим поставив у загрозливе становище життя та здоров'я інших учасників руху. В результаті дій ОСОБА_2 ОСОБА_7 отримала тяжкі травми від яких померла.

За таких обставин, колегія суддів вважає що доводи апеляції про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, судом належним чином не обґрунтоване. Тому на підставі ст. 414 КПК України вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Виходячи з наведеного, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_2 стосовно призначення покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку в частині призначення засудженому покарання.

Разом з тим, колегія суддів вважає що оскільки обвинувачений ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, щиросердно розкаявся, та враховуючи думку потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_2, у справі є підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, а оскільки у справі встановлено обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 слід призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В п.8 ч.2 ст. 291 КПК України вказано, що обвинувальний акт повинен містити відомості про розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).

Вивченням кримінального провадження, в тому числі з обвинувального акту не вбачається наявність документально підтверджених витрат на залучення експерта. Експертизи у справі проводилися державними експертними установами.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрат на залучення експертів для проведення експертиз.

На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст.407, 409, ст.414, ст. 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково, вирок Новомосковького міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3(трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В решті вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту звернення вироку до виконання

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити - особисте зобов'язання.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом трьох місяців з моменту проголошення вироку.

Судді:

В.В. Зайцев В.Ю. Ферафонтов К.П. Чернусь