Рішення № 34517302, 25.10.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3306/2013 Головуючий в І інстанції - Кузьменко А.Д.

Категорія: 45 Доповідач: Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року жовтня місяця 25 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Вербицької Л.І.

Суддів: Радченка С.В.

Слюсаренко О.В.

При секретарі: Герасименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2013 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Славута - Юг» про визнання недійсним пункту договору та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 25 березня 2008 року між нею та ТОВ «Славута-Юг» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,78 га на строк до 25.03.2018 року. Пункт 38 даного договору не відповідає розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», а саме положенню про те, що у разі виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю, договори оренди земельних часток (паїв) припиняють свою дію. 30 червня 2009 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, внаслідок чого вона набула статусу власника земельної ділянки.

Посилаючись на те, що у зв'язку з отриманням державного акту на право власності на земельну ділянку змінився предмет оренди та статус орендодавця, позивачка просила суд визнати недійсним п. 38 договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Славута Юг». Розірвати договір оренди земельної ділянки від 25.03.2008 року, зареєстрований в Григорівській сільській раді за № 418.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» після виділення громадянину земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання ним державного акта на право власності на землю сторони договору оренди земельної частки (паю) зобов'язані переукласти договір оренди відповідно до державного акта, а тому підстав для розірвання договору в такому разі немає. Також суд першої інстанції зазначає, що позивачка не поставила до відома орендаря про факт отримання нею державного акту на право власності на землю, хоча була зобов'язана це зробити.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов в порушення норм матеріального закону.

Судом встановлено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Славута Юг» укладено договір оренди земельної частки (паю), належної позивачці на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ХС № 0186305. Згідно умов даного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 9,78 га строком до 25 березня 2018 року, зі сплатою орендної плати 2200 грн. на рік. (а. с. 4-5)

Законом України «Про оренду землі» передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну часту (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

30 червня 2009 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану на території Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, площею 7,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а. с. 7)

Розділом ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» визначено, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих саме умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Оскільки з часу отримання позивачкою державного акту на право приватної власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, договір оренди слід вважати припиненим.

Положення п. 8 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» щодо переукладання договору оренди земельної частки (паю) передбачають право на переукладення договору оренди і не можуть бути примусом для власника земельної ділянки.

За таких обставин рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки не можна визнати законним та обґрунтованим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов у цій частині слід задовольнити.

Посилання суду на необізнаність відповідача про отримання позивачкою державного акту про право власності на земельну ділянку колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ця обставина не підтверджена матеріалами справи і належними доказами, а крім того, не може бути підставою для відмови у розірванні договору оренди за зазначених встановлених обставин і згідно вимог норм матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки договір оренди вважається припиненим та за вимогою позивачки має бути розірваним, позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 38 договору оренди задоволенню не підлягають.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту договору підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, розділом ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», розділом Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 25 березня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Славута Юг».

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді