Рішення № 34514077, 25.09.2013, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/2336/13-ц

Провадження № 2/654/691/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2013 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Охтень А.А.,

при секретарі Данилевич В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Голопристанського районну Херсонської області в інтересах держави до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним (незаконним) та скасування розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки та зобовязання повернути земельні ділянки у державну власність, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голопристанського району звернувся до суду з позовом до Голо пристанської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним (незаконним) та скасування розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки та зобовязання повернути земельні ділянки у державну власність.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та пояснив, що розпорядженням першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації за №433 від 07 вересня 2007 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 Цим же розпорядженням вказаним громадянам передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 8.50 га для ведення особистих селянських господарств на території Рибальчеської сільської ради, після чого ними отримано державні акти на землю. В подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 відчужили свої земельні ділянки за договорами купівлі-продажу ОСОБА_2, ОСОБА_3 свою земельну ділянку подарував ОСОБА_1, а також останній придбав за договором купівлі-продажу земельну ділянку у ОСОБА_4

У 2013 році прокуратурою Голопристанського району проведено перевірку додержання вимог законодавства під час надання вищевказаним громадянам земельних ділянок при якій було виявлено порушення норм Водного кодексу України, оскільки під час затвердження проекту не дотримано меж прибережної захисної смуги Дніпровського лиману Чорного моря. Крім цього, проект відведення не містить позитивного висновку природоохоронного органу, наявність якого є обовязковою та передбачена ст. 118 ЗК України.

В звязку з цими обставинами позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та скасувати спірне розпорядження першого заступника голови Голо пристанської РДА, визнати недійсними державні акти відповідачів на земельні ділянки, які були отримані на підставі цього розпорядження та повернути земельні ділянки у власність держави.

Представник Голопристанської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти їхнього задоволення не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_8 в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, вважає їх незаконними та безпідставними в звязку з чим просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовував тим, що розпорядження РДА є за своєю природою індивідуальним актом застосування норм права та за своїми юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, а тому є виконаним в силу самого факту його прийняття і вичерпує свою дію одночасно з прийняттям, тобто не може бути скасований чи змінений на теперішній час. Також вважає, що визнанню недійсними підлягають всі правочини, які стосуються спірних земельних ділянок вчинені їхніми власниками після отримання державних актів, однак такі вимоги позивачем не заявляються, проте ставиться питання про повернення землі у власність держави. Окрім вказаного просить суд застосувати строки позовної давності та у звязку з їхнім пропущенням позивачем залишити позов без задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд проходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Відповідно ч.2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, судом встановлено, що розпорядженнями голови Голопристанської районної державної адміністрації за №247 від 05.06.2007року та від 11.06.2007 року за № 261 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтованою площею до 2,0 га для ведення особистих селянських господарств на території Рибаль чеської сільської ради Голо пристанського району, Херсонської області.

Розпорядженням першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації № 433 від 07.09.2007 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 8,50 га із земель державної власності на території Рибаль чеської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації було видано Державні акти на право власності на земельні ділянки вище переліченим пяти особам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 118 ЗК України (в редакції чинній на момент винесення розпорядження) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають заяву до відповідної районної державної адміністрації за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказує на порушення водного законодавства при передачі у власність земельних ділянок відповідачам.

Згідно із ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Зокрема, ч. 5 ст. 88 ВК України встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до ст. 61 Земельного Кодексу України прибережні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 90 ВК України передбачено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Таким чином, вищевказаними нормами визначено конкретний розмір прибережної захисної смуги та встановлено певні види діяльності, здійснення яких дозволено в її межах. Використання земельної ділянки для ОСГ не передбачено.

Крім цього, у ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду, до яких належать і прибережні захисні смуги, не можуть передаватися у приватну власність.

Меж тим, актом обстеження земельних ділянок від 16 травня 2013 року встановлено, що відстань від земельних ділянок до урізу води Дніпровського лиману для кожної ділянки різна та становить в проміжку від 42.13 м. (найменша відстань) до 192.38 м. (найбільша відстань).

Вказане також підтверджується актом державної інспекції сільського господарства України щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства а також картографічними знімками.

Окрім зазначеного, згідно положень ч. 9 ст. 118 ЗК України, проект відведення земельної ділянки при подачі на розгляд місцевої державної адміністрації погоджується з природоохоронним органом.

Механізм погодження природоохоронними органами зазначених проектів встановлений Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу) надання земельних ділянок, що затверджений наказом Мінприроди 05.11.2004 року № 434 і зареєстрований у Мінюсті України 22.11.2004 року № 1470/10069.

Вказаним Порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених в натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних обєктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом врахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтованих розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постановою КМУ №486 від 08.05.1996 р. "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

З дослідженої в судовому засіданні документації проекту землеустрою було встановлено відсутність висновку про погодження проекту землеустрою природоохоронним органом.

Таким чином, враховуючи, що право власності на земельні ділянки було оформлено з порушенням Земельного кодексу України, без затвердження проекту землеустрою щодо її відведення природоохоронним органом, останній не мав можливості вказати на порушення водного законодавства.

Зважаючи на зазначене, відповідачам було передано у власність земельні ділянки всупереч вимогам водного та земельного законодавства, що проявилось в недотриманні меж прибережної захисної смуги з боку Дніпровського лиману Чорного моря та не дотриманні процедури щодо погодження проекту відведення з компетентним органом державної влади.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини справи, суд вважає доведеним той факт, що розпорядженням першого заступника голови Голопристанської райдержадміністрації № 433 було винесено з порушенням норм водного та земельного законодавства (ст. ст. 60, 61 Земельного Кодексу України та ст. ст. 88-89 Водного Кодексу України) і тим самим порушено ст. 19 Конституції України, що є підставою для визнання його незаконним та скасування згідно положень ст. 393 ЦК України.

Пунктом 2.3 Пленуму вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що у спорах, повязаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі державні акти про право власності чи постійного користування.

Тобто, зважаючи на те, що підставою для видання державних актів стало визнане в судовому порядку незаконним розпорядження першого заступника голови Голопристанської райдержадміністрації № 433, то дані документи, які посвідчують право власності на спірні земельні ділянки також підлягають визнанню недійними відповідно до приписів ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 393 ч. 2 ЦК України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. (ч. 2, п. «г» ч. 3 ЗК України).

За змістом ч. 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, що передбачено ч. 1 ст. 1213 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу та дарування, власниками всіх спірних земельних ділянок на даний час є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які і зобовязані повернути безпідставно набуте майно у власність держави.

Що стосується заперечень представника відповідача, то тут суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Так, посилання представника відповідача на застосування положень ст.140-149 ЗК України, якими не передбачено припинення права власності на земельну ділянку такої підстави, як скасування рішення органу за яким земельна ділянка була раніше надана у власність, суд не приймає до уваги оскільки відповідно до поданої позивачем заяви підставами позовних вимог, вбачається, що недійсність державного акту пов`язана із порушенням чинного порядку при передачі спірної земельної ділянку у власність громадянинові.

Також не заслуговують на увагу суду заперечення представника відповідача щодо необхідності визнання недійсними всіх правочинів вчинених власниками щодо спірних земельних ділянок.

Це пояснюється тим, що зі змісту позовної заяви вбачається посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, в частині третій якої зазначено, що дані положення застосовуються також до вимог зокрема про витребування майна власником із чужого незаконного володіння тобто ст. 387 цього Кодексу (віндикаційний позов), яка передбачає що власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотримання вимог, передбачених Цивільним кодексом.

З наведеної норми матеріального відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 вказано, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних право чинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову.

Дане твердження пояснюється тим, що оскільки перший із ланцюга правочинів визнаний недійсним, втрачають силу і решта договорів відчуження спірного майна, що також тягне їх недійсність і послідовне застосування реституції і в кінцевому підсумку призводить до повернення майна його законному власнику. За своїм змістом такий наслідок є аналогічним наслідком віндикації.

Посилання представника ОСОБА_1 на пропущення позивачем строків звернення з позовом до суду, що передбачає відмову в задоволенні позову не може бути застосовано виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи встановлено, що про порушення вимог земельного законодавства було встановлено лише в 2013 році під час перевірки, яка здійснювалась Державною інспекцією сільського господарства України, а тому перебіг строку позовної давності слід відраховувати саме з цього часу.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 58, 69, 209, 212, 215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Голопристанського району Херсоснької області задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника гголови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 433 від 07.09.2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».

Визнати недійсним Державний акт серії ЯИ № 801249 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:004:0040), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області, виданий відділом Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області 27.07.2010 року громадянину ОСОБА_1

Визнати недійсним Державний акт серії ЯИ № 801250 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:004:0041), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області, виданий відділом Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області 27.07.2010 року громадянину ОСОБА_1

Визнати недійсним Державний акт серії ХС № 063841 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0002), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області, виданий відділом Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області 06.11.2007 року громадянину ОСОБА_2.

Визнати недійсним Державний акт серії ХС № 063837 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0003), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області, виданий відділом Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області 06.11.2007 року громадянину ОСОБА_2.

Визнати недійсним Державний акт серії ХС № 063838 на право власності на земельну ділянку площею 0,50 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0004), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області, виданий відділом Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області 06.11.2007 року громадянину ОСОБА_2.

Зобовязати ОСОБА_1 повернути у державну власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 6522384500:09:004:0040), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області.

Зобовязати ОСОБА_1 повернути у державну власність земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:004:0041), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути у державну власність земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0002), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути у державну власність земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0003), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області.

Зобовязати ОСОБА_2 повернути у державну власність земельну ділянку площею 0,50 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0004), яка розташована на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Херсонської області через Голопристанський шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_9