Ухвала суду № 34513913, 30.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3181/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Макорти М.Д.

представника відповідача (апелянта): Яцюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2008 року відкрите акціонерне товариство «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» (ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Старокостянтинівська ОДПІ) про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2008 року №0000252300/0, №0000262300/0 та №0000272300/0.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Старокостянтинівська ОДПІ подала апеляційну скаргу і ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Старокостянтинівська ОДПІ подала касаційну скаргу за результатами розгляду якої Вищий адміністративний суд України 19 червня 2013 року виніс ухвалу про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року і постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року та направлення адміністративної справи на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Так, за результатами нового розгляду даної справи, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Старокостянтинівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт від 28 травня 2008 року №824-05471885-21073.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 1.20.1, пп. 1.20.5-1 п. 1.20, п. 1.32, п. 1.43 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, абз. 1,4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, порушення ст. 1, ст. 2, ст. 3 абз. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ, порушення п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, порушення позивачем ст. 3 Господарського кодексу України, порушення п. 1-3, 5, 6 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, п. 1 ст. 759, п. 1 ст. 761, п. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08 квітня 2003 року за №271/7592, в результаті чого ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» занижено податок на прибуток в сумі 574200 грн., в тому числі по періодах:

- за I квартал 2007 року в сумі 132683 грн.,

- за півріччя 2007 року в сумі 279059 грн.,

- за три квартали 2007 року в сумі 537352 грн.,

- за 2007 рік в сумі 574200 грн.

В розрізі кварталів:

- І квартал 2007 року в сумі 132683 грн.,

- ІІ квартал 2007 року в сумі 146376 грн.,

- ІІІ квартал 2007 року в сумі 258293 грн.,

- ІV квартал 2007 року в сумі 36848 грн.

Порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» занижено податок на додану вартість в сумі 54249 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів:

- лютий 2007 року в сумі 54249 грн.

завищено суму бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника в сумі 679077 грн., в тому числі:

- за квітень 2007 року в сумі 60200 грн.,

- за червень 2007 року в сумі 1553 грн.

- за серпень 2007 року в сумі 40838 грн.,

- за вересень 2007 року в сумі 262680 грн.,

- за жовтень 2007 року в сумі 313806 грн.

завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) на суму 266909 грн. в тому числі:

- за березень 2007 року в сумі 2555 грн.,

- за червень 2007 року в сумі 42561 грн.,

- за серпень 2007 року в сумі 15776 грн.,

- за грудень 2007 року в сумі 206017 грн.

Також, виявлено порушення позивачем пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV, в результаті чого позивачем в 2007 році недоутримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з суми одержаного доходу в розмірі 933,16 грн., порушення пп. 8.1.2 п. 8.1, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01 квітня 2004 року по 31 вересня 2007 року в сумі 34907,26 грн., а саме: платіжні доручення на перерахування податку з доходів фізичних осіб в установи банків подавались несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого згідно вимог п. 1 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та у відповідності із вимогами пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ на суму податкового боргу нараховано пеню в розмірі 130,90 грн.

Крім того, виявлено порушення позивачем пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем в січні-грудні 2007 року недоутримано і не перераховано податок з доходів фізичних осіб з суми одержаного доходу в розмірі 1152,73 грн., порушення пп. 6.3.4 п. 6.3 ст. 6, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем недоутримано і не перераховано податок з доходів фізичних осіб з суми одержаного доходу в розмірі 83,79 грн., порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, в результаті чого податковий агент - ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» при виплаті доходів фізичним особам в розмірі 802 грн. не нарахував та не перерахував податок з доходів фізичних осіб в сумі 120,30 грн., порушення пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем в січні-грудні 2007 року не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 109,50 грн. та порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 3 ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ, в результаті чого посадовими особами ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» не своєчасно подано до податкової інспекції розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у двох періодах, а саме у січні та квітні 2007 року.

На підставі акта перевірки, 09 червня 2008 року Старокостянтинівською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000252300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 783945 грн., з яких за основним платежем - 574200 грн. та за штрафними санкціями - 209745 грн.;

- №0000262300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81374 грн., з яких за основним платежем - 54249 грн. та за штрафними санкціями - 27125 грн.;

- №0000272300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 654643 грн. та донараховані штрафні санкції в сумі 188406 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат в І кварталі 2007 року вартість орендної плати за транспортний засіб, який фактично не є власністю ПП ОСОБА_4, а відтак нараховані відповідачем податкове зобов'язання та штрафні санкції в цій частині є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000252300/0 від 09 червня 2008 року відповідач, зокрема виходив з того, що позивачем при реалізації щебеневої продукції - відсіву ТОВ «Український граніт» по завищеним цінам ніж іншим підприємцям, які не є платниками податку на додану вартість.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вказаних вище висновків податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги).

Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону про прибуток для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому, згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору відповідає рівню звичайної ціни у випадках визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом реалізації позивачем ТОВ «Український граніт» був відсів, який відповідає вимогам ГОСТ 26193-84 «Материалы из отсевов дробления изверженных горных пород для строительных работ. Технические условия", тоді як інші суб'єкти господарювання придбавали у позивача відсів-відходи, які оприбутковані позивачем від переробки гірничої маси видобутої із вивітрених і слабких порід, а тому обліковувались окремо від відсіву та за іншими цінами.

Таким чином, податковим органом безпідставно співставлено ціни на відсів та відсів-доходи.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставні висновки податкового органу щодо не включення позивачем до складу валового доходу дохід отриманий від надання послуг для ТОВ «Український граніт» по перевезенню «вскриші», з огляду на наступне.

Згідно подорожніх листів позивачем вивозилась земля під час проведення вскришних робіт на підставі наказу №105/1 від 04 червня 2007 року по маршруту кар'єр- Заруддя, у зв'язку з відсутністю місця для її складування на території підприємства.

При цьому, в подорожніх листах не вказано, що вантаж, а саме земля перевозився для ТОВ «Український граніт», що в свою чергу виключає надання позивачем транспортних послуг ТОВ «Український граніт» та свідчить про безпідставний висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрати, понесені у зв'язку із здійсненням фінансових операцій з ПП ОСОБА_5, ТОВ «Український граніт», ТОВ «Торгюрсервіс», з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) (Закон №334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, факт здійснення господарських операцій між ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» та ПП ОСОБА_5 підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача, а також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №9146/9147 від 25 грудня 2008 року.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочину укладеного між ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» та ПП ОСОБА_5

Крім того, пояснення ОСОБА_6, на які посилається податковий орган, були відібрані посадовими особами ПС Старокостянтинівської ОДПІ у ОСОБА_5 через рік після проведення перевірки, а також ОСОБА_5 не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, що вказує на можливу недостовірність даних у наданих поясненнях, а тому відібрані пояснення судом апеляційної інстанції не беруться до уваги.

Факт здійснення господарських операцій між ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» та ТОВ «Український граніт» щодо отримання в суборенду транспортних засобів і механізмів підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, а також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №9146/9147 від 25 грудня 2008 року.

При цьому, апелянт посилається на те, що ТОВ «Український граніт» не являється власником даних транспортних засобів і механізмів. Основні засоби підприємство взяло в оренду в ПП «Агрофірма «Кобзар» і ТОВ «Союз Транс Лайн», які є пов'язаними з ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр». Тобто, власник транспортних засобів та механізмів ПП «Агрофірма «Кобзар» в момент укладення договорів в суборенду не надавало згоди на їх укладення на зазначений строк користування, а тому передача в суборенду майна відбулася з порушенням.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вказаних вище посилань апелянта, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Український граніт", ТОВ "Союз Транс Лайн", ПП "Агрофірма "Кобзар", є пов'язаними особами з ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр".

Також, факт здійснення господарських операцій між ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» та ТОВ «Торгюрсервіс» щодо надання послуг по ремонту техніки підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами здавання-приймання виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача, а також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №9146/9147 від 25 грудня 2008 року.

Крім того, позивачем у вересні 2007 року зайво віднесено до валових витрат вартість виконаних ТОВ "Альфа-газ" підрядних робіт по установленню котла опалювального адмінприміщення вартістю 9356 грн. Так, вартість вказаних робіт позивач повинен був віднести на збільшення вартості основних фондів відповідного об'єкту.

При цьому, судом першої інстанції враховано те, що позивачем самостійно виявлено вказану помилку та знято дану суму з валових витрат за допомогою відповідної бухгалтерської проводки.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне визначення відповідачем податкового зобов'язання ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Так, п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) (Закон №168) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи те, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Український граніт», ТОВ «Торгюрсервіс» не знайшли свого підтвердження ні матеріалами справи ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, а також відсутність посилань податкового органу на відсутність чи правильність оформлення податкових накладних, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Більше того, правомірність формування позивачем валових доходів, валових витрат та податкового кредиту також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №9146/9147 від 25 грудня 2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат в І кварталі 2007 року вартість орендної плати в сумі 41000 грн. за отриманий в оренду транспортний засіб - самоскид БілАЗ-7253 від ПП ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Так, 28 грудня 2006 року між позивачем (Орендар) та ПП ОСОБА_4 (Орендодавець) укладено договір оренди технологічного транспортного засобу №01, згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування технологічний транспортний засіб - самоскид БілАЗ - 7523, номер шасі НОМЕР_1, рік випуску 1986, колір - оранжевий.

Проте, згідно довідки МРВДАІ від 27 травня 2008 року ПП ОСОБА_4 не має в наявності наданого в оренду згідно договору №01 від 28 грудня 2006 року транспортного засобу - самоскид БілАЗ - 7523.

При цьому, згідно листа ТУ Держгірпромнагляду у Хмельницькій області №1101 від 11 серпня 2008 року повідомлено, що останнім не проводилась реєстрація технологічних транспортних засобів за ОСОБА_4, а також повідомило, що за ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" зареєстрований технологічний транспортний засіб - самоскид БілАЗ - 7523.

Так, згідно наданого податковим органом розрахунку сум податку і штрафних санкцій позивачу по господарських операціях з ПП ОСОБА_4 відповідачем визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10250 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 5125 грн., яке знайшли своє відображення у податковому повідомленні-рішенні №0000252300/0 від 09 червня 2008 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000252300/0 від 09 червня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 листопада 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.