Ухвала суду № 34513302, 22.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.Справа № 2а-9978/11/1470

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17серпня 2012р. по справі за позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011р. Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі Підприємство) звернулось в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25.11.11р. ДПІ проведена невиїзна документальна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., січень 2011р. За результатами перевірки складений акт №987/36/09794409 від 29.11.2011р., в висновках якого зазначені порушення податкового законодавства України.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2011р. №0001243600 за яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1010388,13грн. та нарахований штраф у розмірі 1грн. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення послужило відсутність факту оплати грошового зобов'язання з ПДВ з боку основного контрагента та контрагентів у другому третьому ланцюгу постачання, а також відсутність факту придбання товару.

Позивач зазначає, що вказані висновки відповідача про допущені позивачем порушення вимог закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджені належними доказами, а ним надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт придбання товарів/послуг їх реальність, а тому зменшення відповідачем заявленої суми бюджетного відшкодування є безпідставним. Посилаючись на вказані обставини, просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2012р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011р. №0001243600.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту та визначення бюджетного відшкодування.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період: травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень - 2010р. та січень 2011р. складено акт перевірки від 29.11.2011р. за №987\36\09794409 (т.1 а.с.34-54). На підставі висновків акту перевірки ДПІ 15.12.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001243600 (т.1 а.с.69) про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 010 388грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали на думку ДПІ порушення ДП «Миколаївський авіаремонтний завод НАРП» вимог податкового законодавства. В своїх висновках ДПІ зазначила, що позивач мав господарські відносини з контрагентами які порушували свої податкові зобов'язання по усім ланцюгам та не сплачували податки до бюджету. На думку ДПІ Закон України «Про податок на додану вартість» встановлює прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. Вказані етапи, на думку ДПІ, нерозривно пов'язані між собою, а саме: сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, сплачених у вигляді податку.

ДПІ також зазначає, що у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу право на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті платником ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. Тобто для визначення права підприємства на відшкодування ПДВ з переліченими підприємствами-постачальниками необхідно встановити наявність трьох обов'язкових підстав в їх сукупності: - здійснення операцій з придбання товару; - наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданої платником ПДВ; - фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ДП «Нарп» та його першими прямими контрагентами Концерном «Авіавоєнремонт», TOB «Укр Бат», TOB«Авіасистеми», TOB «Технопідшипник», TOB фірма «POWER», TOB «Холдінгова компанія «КОНДОР», ТOB «Запоріжпромтехнологія», TOB «АТД-сервіс», TOB «Интерим Сервіс», ТOB «Техсервісгруп», TOB «СпецАвіаКомплект», ПП «Миколаїв-Енергобуд», TOB «Інтертрейді», TOB «Укртехномас-сервіс», TOB «НВП «Форсаж плюс», ПП «Елюс», TOB «АВІАФІНСЕРВІС», TOB «Агат Оіл» підтверджується відповідними договорами поставки з додатками; податковими накладними, оформленими у відповідності до діючого законодавства; накладними та видатковими накладними; актами виконаних робіт (надання послуг); рахунками, рахунками - фактури та рахунками на оплату; копією статутних документів прямих контрагентів, копіями лімітних відомостей, платіжними дорученнями.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ДП «Нарп» та його першими прямими контрагентами за поставленими товарно-матеріальними цінностями та наданими послугами Концерном «Авіавоєнремонт», TOB «Укр Бат», TOB «Авіасистеми», TOB «Технопідшипник», TOB фірма «POWER», TOB «Холдінгова компанія «КОНДОР», TOB «Запоріжпромтехнологія», TOB «АТД-сервіс», TOB «Интерим Сервіс», TOB «Техсервісгруп», TOB «СпецАвіаКомплект», ПП «Миколаїв-Енергобуд», TOB «Інтертрейді», TOB «Укртехномас-сервіс», TOB «НВП «Форсаж плюс», ПП «Елюс», TOB «АВІАФІНСЕРВІС», TOB «Агат Оіл ".

Судом першої інстанції встановлено, що спору щодо належного оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів по господарським операціям між сторонами немає.

Як визначено в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. N996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні первинних бухгалтерських та податкових документів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням господарських операцій і отримання прибутку (доходу).

Одним із доводів ДПІ про порушення податкового законодавства щодо визначення суми бюджетного відшкодування стало посилання на несплату контрагентами та контрагентами у другому, третьому ланцюгах грошових зобов'язань з ПДВ до Державного бюджету.

За правилами пункту 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, сама по собі несплата податку прямими контрагентами ДП «Нарп» або їх контрагентами за ланцюгом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по поставці продукції, наданню послуг, проведенню розрахунків за них не впливає на формування податкового кредиту ДП «Нарп» та суму його бюджетного відшкодування.

З досліджених в судовому засіданні суду першої і апеляційної інстанції первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, вбачається в наявності фактичне проведення господарських операцій з прямими контрагентами, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ДП «Нарп» правомірно заявлено та підтверджується право підприємства на відшкодування цього податку з Державного бюджету України.

Сам факт порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ДП «Нарп» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ДП «Нарп» до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що відповідачем не доведено, що в результаті укладання між позивачем та контрагентами договорів, був порушений публічний порядок, встановлений в державі. З наведених підстав судом першої інстанції встановлено, і з цим висновком погоджується судова колегія, що відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, та мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Також відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

Як визначено в ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не довів правомірність своїх дій щодо виявлених порушень, не зміг довести, що прийняте ним податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим і доведеним.

А тому, на думку суду першої інстанції спірне податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011р. за №0001243600 (т.1 а.с.69) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 010 388грн. та штрафними санкціями в 1грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач надав усі необхідні первинні податкові та бухгалтерські документі, які підтверджують правомірність визначення бюджетного відшкодування, а відповідач в свою чергу не підтвердив правильність своїх висновків, викладених в акті перевірки. А тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято безпідставно.

Судова колегія зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17серпня 2012р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко