Рішення № 34512341, 23.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6171/13 Справа № 410/4386/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О.М. Доповідач - Єлізаренко І.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Михайловської С.Ю., Чубукова О.П.

при секретарі -Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилався на те, що 23 листопада 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 43000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50% річних з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2022 року. В якості забезпечення виконання позичальником зобов»язань за даним договором, 23 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобов»язань по кредитному договору. Крім того, в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором, 23 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та банком було укладено іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка на якій вони розташовані по АДРЕСА_1. В порушення взятих на себе зобов»язань, ОСОБА_2 не виконує умов договору, у зв»язку з чим, станом на 12 серпня 2009 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 53660,69 доларів США, що за курсом НБУ на 12 серпня 2009 року становить 414 711,27 грн. В звязку з цим ПАТ «Альфа-Банк» просило стягнути з солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану суму заборгованості.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа - Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 414 711 грн. 27 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 324 787,63 грн., заборгованості по відсоткам - 40 192,70 грн., пені - 49 730,94 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи між ЗАТ «Альфа Банк»», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №800002720 від 23 листопада 2007 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 43000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2022 року (а.с.10-13).

В якості забезпечення зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 800002720-П від 23 листопада 2007 року (а.с.24).

Крім того, 23 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №800002720-И, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка на якій вони розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.17-23).

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 12 серпня 2009 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором становить 414 711 грн. 27 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 324 787,63 грн., заборгованості по відсоткам - 40 192,70 грн., пені - 49 730,94 грн. (а.с.47, 247).

Задовольняючи позовні вимоги банку частково та стягнувши суму заборгованості за кредитним договором лише з відповідача ОСОБА_2 і відмовивши у за дводенні позовних вимог банку до ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, оскільки банк без згоди поручителя ОСОБА_3 збільшив обсяг відповідальності боржника ОСОБА_2, однак, , з такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки суд дійшов них через, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В договорі поруки № 800002720-П від 23 листопада 2007 року в п.5.4 зазначено: у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором, передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення (а.с.24).

Банком в односторонньому порядку без згоди поручителя дійсно було збільшено відсоткову ставку за кредитним договором з 12,5% до 16,5% з 23 вересня 2008 року (а.с.247).

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази щодо інформованості поручителя ОСОБА_3 або ж її згоди на збільшення розміру відповідальності боржника ОСОБА_2

Однак, в п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз»яснено, що відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред»явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 до суду з позовною заявою про визнання поруки припиненою взагалі не зверталася, а тому колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання поруки припиненою.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ПАТ «Альфа Банк» задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №800002720 від 23 листопада 2007 року у розмірі 414 711 грн. 27 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 324 787 грн. 63 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 40 192 грн. 70 коп., пені у розмірі 49 730 грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір по 850 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді