Ухвала суду № 34512308, 22.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/8426/13 Головуючий у 1-й інстанції - Сухоруков А.О.

Категорія 31 Доповідач - Макаров М.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Гайдук В.І., Міхеєвої В.Ю.,

при секретарі - Завідоновій К.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2013 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що за результатом розгляду кримінальної справи, розслідуваної слідчим відділом УСБУ в Дніпропетровській області, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2012 року ОСОБА_1 на підставі акта амністії була звільнена від кримінальної відповідальності, провадження по кримінальній справі було закрито, а цивільний позов - залишено без розгляду. Але амністія не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Позивач по вказаній кримінальній справі був визнаний цивільним позивачем та банком було заявлено позов на суму 445582,15 грн., оскільки ОСОБА_1, працюючи головним економістом валютного відділу, в період з 01 жовтня 2007 року по 30 квітня 2010 року шляхом несанкціонованих дій завдала позивачу шкоду на загальну суму 445482,15 грн., а також заволоділа грошовими коштами позивача у сумі 85000 грн. У зв'язку з чим просили стягнути із ОСОБА_1 на їх користь 85000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2013 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено та ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 85000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а також стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 850 грн. (а.с. 136).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу керуючого філії-Лівобережне відділення №8420 ПАТ «Державний ощадний банк України» від 17 вересня 2008 року № 180-к ОСОБА_1, головний економіст неторгівельних операцій, була переведена на посаду головного економіста відділу валютних операцій з 15 вересня 2008 року (а.с.13), а відповідно до наказу керуючого філії-Лівобережне відділення №8420 від 19 березня 2007 року № 65 ОСОБА_1 надано право користуватися таємними ключами електронного цифрового підпису (ЕЦП) в системі ОДБ «UniCorn», а також ОСОБА_1 було надано секретний ключ « 06ucmh36» для накладення підпису на електронні платіжні документи. 02 квітня 2008 року їй було надано доступ до локальної мережі під логіном «опер 2» та право ведення касових операцій, а 24 березня 2008 року ОСОБА_1 надано новий ключ « 01DN0611». Крім того остання підписала зобов'язання щодо нерозголошення пароля, і що всі електронні банківські документи, підписані її електронним цифровим підписом, вважатимуться такими, що підписані нею (а.с.15).

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, маючи доступ до автоматизованої банківської системи, відшукала клієнта банку - ОСОБА_2, на ім'я якого була випущена пенсійна пластикова картка НОМЕР_1, яку клієнт не одержував і тривалий час не користувався грошовими коштами, що перебували на рахунку, також не звертався для одержання зазначеної картки або її заміни. В той же час ОСОБА_1 заволоділа цією пластиковою карткою та за допомогою наданого їй логіна, пароля та електронного цифрового підпису, з використанням робочого компьютера та встановленого на ньому програмного забезпечення, перевела необхідну суму грошових коштів з транзитного рахунку на рахунок клієнта банку ОСОБА_2 Після цього, 26 серпня 2009 року та 25 вересня 2009 року ОСОБА_1, знаходячись в касі ТВБВ № 0100 філії - Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк» (вул. Кожем'яки, 17 у м.Дніпропетровську), шляхом введення в оману касира зазначеного відділення ОСОБА_3 та старшого касира-контролера ОСОБА_4 та завідуючу ОСОБА_1, використовуючи невстановлену слідством особу, яку представила як ОСОБА_2, незаконно, з використанням пластикової картки на ім'я ОСОБА_2, одержала в касі банку 50000 грн. та 35000 грн. відповідно, які обернула на свою користь.

Дії ОСОБА_1 остаточно органом обвинувачення були кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України (а.с. 15-19 Т.10 крим. справи).

Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2012 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 провадженням закрито, звільнено її від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «в» та ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08 липня 2011 року (а.с.8, а.с. 39 Т.10 крим. справи №1-436/16/12).

Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2012 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 провадженням закрито, звільнено її від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «в» та ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08 липня 2011 року (а.с.8)

Згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

А згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Матеріалами справи встановлено, що майнову шкоду було завдано позивачу саме неправомірними діями відповідача, оскільки остання мала доступ до секретної інформації банку, чим скористалася і нанесла позивачу матеріальну шкоду у розмірі 85000 грн., а також відповідачкою відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України не було доведено, що шкоду завдано не з її вини, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача всю суму заподіяної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що з неї підлягає стягненню лише сума, відповідно до ст. 132 КЗпП України, в межах місячного заробітку, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачем подано позов не з підстав відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання своїх трудових обов'язків, а з підстав спричинення шкоди, завданої злочином. Крім того цим доводам суд першої інстанції вже дав оцінку, а тому ці обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права, а тому, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді