Рішення № 34512044, 23.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6123/13 Справа № 412/9221/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Трещов В.В. Доповідач - Єлізаренко І.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Михайловської С.Ю., Чубукова О.П.

при секретарі - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним зобов»язанням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-302/140/2008 від 25 квітня 2008 року відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 104 928,61 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитом договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR -302/140/2008 від 25 квітня 2008 року. В зв»язку з тим, що відповідачі свої зобов»язання за кредитним договором не виконували, утворилася заборгованість, яка станом на 08 лютого 2012 року становить 4 530 484, 12 грн. і просили стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-302/140/2008 від 25 квітня 2008 року 4 530 484 грн. 12 коп.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2012 року доповнено вказане рішення суду та зазначено складові заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

№ ML-2/140/2008 від 25 квітня 2008 року 4 530 484 грн. 12 коп. з яких: - залишок заборгованості за кредитом 102 433,33 доларів США, що за курсом НБУ на 08 лютого2012 року складає 818411,58 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 25799,63 долари США, що за курсом НБУ на 08 лютого 2012 року складає 206131,30 грн.; пеня за прострочення виконання зобов»язань за кредитним договором - 3505941,24 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати частково в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-302/140/2008 від 25 квітня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 104 928,61 доларів США строком до 25 квітня 2018 року зі сплатою 4,49% річних (а.с.5-9).

В якості забезпечення зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR -302/140/2008 від 25 квітня 2008 року (а.с.13а).

26 липня 2010 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір №4 до кредитного договору № ML-302/140/2008 від 25 квітня 2008 року, згідно якого сторони домовилися про зміну процентної ставки з 26 липня 2010 року до 25 листопада 2010 року - 6,5% річних, а з 25 листопада 2010 року - до повного виконання боргових зобов»язань - 14,15% (а.с.10, 11).

Крім того, 26 липня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №4 до договору поруки № SR -302/140/2008 від 25 квітня 2008 року (а.с.14).

Згідно валютного меморіального ордеру №23 від 25 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 104 928,61 доларів США (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 10 грудня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким банк продав в порядку та на умовах, визначених цим договором, права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (а.с.27-34).

ОСОБА_3 було допущено невиконання умов кредитного договору.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 08 лютого 2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором становить 4 530 484 грн. 12 коп. з яких: - залишок заборгованості за кредитом 102 433,33 доларів США,; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 25799,63 долари США,; пеня за прострочення виконання зобов»язань за кредитним договором - 3505941,24 грн. (а.с.16).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно, на підставі ст.ст. 526, 527, 553, 554, 610, 1054 ЦК України задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без її згоди як поручителя і тому порука повинна бути визнана припиненою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з додаткового договору №4 від 26 липня 2010 року до договору поруки № SR -302/140/2008 від 25 квітня 2008 року, укладеного та підписаного між банком та ОСОБА_2, в п.2.2.1 зазначено: в разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов»язань та/чи інших зобов»язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов»язання забезпечуються порукою в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору, а підписання поручителем цього договору вважається попередньою згодою поручителя про зміну умов кредитного договору.

Таким чином, в додатковому договорі №4 від 26 липня 2010 року до договору поруки № SR -302/140/2008 від 25 квітня 2008 року, який було підписано ОСОБА_2, передбачено можливість зміни розміру процентів за основним зобов»язанням без додаткового повідомлення її як поручителя та укладення окремої угоди та ця умова договору стала результатом домовленості банку і ОСОБА_2, а отже, ОСОБА_2, як поручитель, надала згоду на зміну основного зобов»язання.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують їх правильність.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу судових витрат суд першої інстанції допустився помилки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що ст.88 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат з кожного із відповідачів в частині задоволенні позовних вимог, та помилково ухвалив рішення про їх стягнення в солідарному порядку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині солідарного стягнення з відповідачів судових витрат у розмірі 3 219 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про пропорційне присудження судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судових витрат в сумі 3 219 грн. скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір по 1609 грн. 50 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді