Постанова № 34510315, 30.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа №812/6159/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: представника позивача Гасанова З.В. (довіреність від 12.11.2012 р.),

представника відповідача Артюхової Л.Т. (довіреність від 19.06.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА ФІЄСТА» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА ФІЄСТА» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 02.07.2013 р. № 0000042270, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 20593,00 грн., в тому числі 16474 грн. - основний платіж та 4119 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що здійснення господарських операцій між ТОВ «РІА ФІЄСТА» та ТОВ «Східноукраїнська компанія «МЕГА» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, крім того, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, а тому у відповідача відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач - ТОВ «РІА ФІЄСТА» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа 25.08.1999 виконавчим комітетом Луганської міської ради, номер запису в ЄДР 13821070012006677, є платником податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість, та перебуває на обліку у Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 18.06.2013 №21 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 та ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РІА ФІЄСТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Східноукраїнська компанія «МЕГА» (далі - ТОВ «СК «МЕГА») за період з 01.03.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт №35/22-700/10/30516363 від 21.06.2013, висновками якого встановлені порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з березня по липень 2012 року завищено суму податкового кредиту на загальну суму 16474 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16474 грн.

Вказані порушення, на думку податкового органу, відбулися внаслідок безпідставного формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «СК «МЕГА», оскільки, відповідно до довідки ДПІ в Артемівському районі м.Луганська №802/22-300/35025055 від 22.11.2012 за результатами перевірки ТОВ «СК «МЕГА» встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням реального часу здійснення операцій по придбанню та реалізації товарів, крім того, ТОВ «СК «МЕГА» не має необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та інших виробничих потужностей. З урахуванням викладеного, податковим органом зроблено висновок, що угоди між позивачем і ТОВ«СК «МЕГА» не носять реального характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0000042270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 16474 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 4119 грн.

Це податкове повідомлення-рішення є предметом даного спору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «СК «МЕГА» та нікчемності укладеного між ними правочину.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «СК «МЕГА» укладено договір постачання №01034 від 01.03.2012, відповідно до якого Постачальник - ТОВ «СК «МЕГА» зобов'язується поставити, а Покупець - ТОВ «РІА ФІЄСТА» прийняти та оплатити товар. Постачальник зобов'язується поставити товар за попередньою заявкою. Товар повинен бути в запакованому вигляді належної якості. Доставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Якість товару повинна відповідати стандартам.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту виникає у випадках здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у

тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з

придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік

результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в

разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу".

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа, при цьому, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СК «МЕГА».

Так, факт здійснення господарської операції позивача з контрагентом підтверджується договором поставки, договором оренди, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, реєстрами.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, які, як зазначає суд першої інстанції, не надавалися при перевірці на запит податкового органу, у зв'язку з чим відповідно до абз. 1 п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України, вважаються такими, що були відсутні.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що копії вказаних товарно-транспортних накладних були надані позивачем до заперечень на акт перевірки (а.с.35-39 т.1), проте, не були прийняті податковим органом до уваги.

Також судова колегія не погоджує висновок суду першої інстанції в тій частині, що на підтвердження виконання договору від 01.03.2012 позивачем не були надані належні товарно-транспорті накладні, подорожні листи; а також докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій, що свідчить про порушення вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та відповідних пунктів укладеного договору постачання, оскільки всі надані позивачем документи містять лише відомості щодо виду товару, його кількості та ціни, при цьому позивачем не дотримані вимоги чинного законодавства щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товару, що призвело до визнання цих документів неналежними доказами по справі.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України в листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податків у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України, який, зокрема, регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був замовлений у ТОВ «СК «МЕГА» отриманий позивачем від іншого постачальника.

Крім того, безпідставним є посилання суду першої інстанції на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2013, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «СК «МЕГА» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій з проведення зустрічної звірки ТОВ «СК «МЕГА» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за березень-вересень 2012 року, результати якої оформлені Довідкою № 802/22-300/35025055 від 22.11.2012 року, відповідно до висновків якої не підтверджена реальність здійснення господарських відносин ТОВ «СК «МЕГА» з постачальниками за березень-вересень 2012 року.

Суд першої інстанції помилково вважає встановленими обставинами по операціям, які є предметом дослідження по даній адміністративній справі, оскільки зазначена постанова суду стосується лише правомірності дій податкового органу щодо проведення зустрічної перевірки, при цьому, довідка №802/22-300/35025055 від 22.11.2012 року, складена за результатами цієї перевірки, судом не аналізувалась, тому безпідставним в даному випадку є посилання на статтю 72 КАС України.

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства, які встановлені перевіркою, повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які судова колегія не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час судового розгляду порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і, відповідно до п.4 ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 206 грн. (а.с.2 том 1) та під час апеляційного оскарження - 103 грн.(а.с.51 том 2), загалом 309 грн.ё які йому мають бути повернуті з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА ФІЄСТА» - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в адміністративній справі № 812/6159/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА ФІЄСТА» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 02.07.2013 р. № 0000042270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафної (фінансової) санкції в загальній сумі 20593 (двадцять тисяч п»ятсот дев»яносто три) грн. 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА ФІЄСТА» понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 309 (триста дев'ять) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова в повному обсязі складена 31 жовтня 2013 року.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко