Ухвала суду № 34507098, 31.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/354/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко Володимир АнатолійовичНомер провадження 11-кп/788/242/13 Суддя-доповідач - Гончаров М. В. Категорія - Незаконне заволодіння транпортним засобом

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гончарова М. В.,

суддів - Крамаренка В. І., Борсая В. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сокол О.В.,

прокурора - Луцик О.О.,

захисників - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012200210000055 від 17.12.2012 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 12 липня 2013 року яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець та мешканець АДРЕСА_1

раніше судимий 01.03.2013 року Липоводолинським районним судом Сумської області за ст.ст. 186 ч. 1, 296 ч. 1, 70 КК України до 45 діб арешту,

засуджений:

- за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі;

- за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, за які його засуджено цим вироком та вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 01.03.2013 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 остаточно до відбуття призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області 392 грн. витрат за проведення експертиз.

Та за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_4 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 серпня 2013 року яким

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженець та мешканець АДРЕСА_2,

раніше судимий 15.08.2012 року

Липоводолинським районним судом

Сумської області за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2

КК України до 1 року позбавлення волі, на

підставі ст. 75 КК України звільнений від

відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

засуджений за ст. 185 ч. 3, 69 КК України до 600 грн. штрафу.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів за які його засуджено цим вироком та вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 15.08.2012 року визначено 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік та штраф 600 грн., постановлено виконувати ці покарання самостійно.

Засуджений:

- за ст. 185 ч. 3, 69 КК України до 1 року позбавлення волі;

- за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ст. 289 ч. 2, 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 15.08.2012 року та остаточно визначено ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна та штрафу розміром 600 грн., який виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області 393 грн. витрат за проведення експертиз.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23 серпня 2013 року ОСОБА_9 засуджений за те, що в один з днів в першій декаді серпня 2012 року о 20 год. 30 хв., з метою скоєння крадіжки зайшов через незамкнену хвіртку до огородженого домогосподарства ОСОБА_6, що по АДРЕСА_3 де повторно, за допомогою шлангу наповнив з паливного баку трактора МТЗ принесену з собою 20-літрову каністру дизельним паливом вартістю 169 грн. та викрав його.

Крім того, ОСОБА_9 в листопаді 2012 року о 20 год. з метою скоєння крадіжки відчинивши хвіртку знову зайшов до домогосподарства ОСОБА_6, що по АДРЕСА_3 витягши з воріт пробоєць проник до гаража, де повторно викрав 30-літрову каністру вартістю 40 грн. з дизельним паливом вартістю 294 грн.

В цей же день ОСОБА_9 таємно повернувся до гаража ОСОБА_10, де повторно викрав перфоратор «Bochhammer» вартістю 1287 грн., 6 свердел вартістю 90 грн. та 2 долота вартістю 30 грн., а всього він викрав в листопаді 2012 року майна ОСОБА_10 на суму 1741 грн..

Крім того, ОСОБА_9 засуджений цим же вироком, а ОСОБА_5 засуджений вироком Лебединського районного суду Сумської області від 12 липня 2013 року за вчинення наступних кримінальних правопорушень.

14 грудня 2012 року о 20 год. 30 хв., ОСОБА_9, разом з ОСОБА_5, перебуваючи в будинку АДРЕСА_4 у свого знайомого ОСОБА_8, під час спільного вживання спиртних напоїв, погрожуючи спричинити побої та фізичний біль, почали вимагати у ОСОБА_8 негайно позичити їм гроші. Після того, як потерпілий, злякавшись побоїв, погодився позичити грошові кошти ОСОБА_5 і повідомив, що вони зберігаються на печі, ОСОБА_5 дістав з печі гаманець і взяв собі з нього гроші в сумі 170 грн., а ОСОБА_9, пославшись на те, що і йому потрібні гроші, взяв і собі 70 грн.. Таким чином ОСОБА_9 та ОСОБА_5 відкрито заволоділи грошима ОСОБА_8 в сумі 240 грн..

Крім того, 15 грудня 2012 року о 19 год., ОСОБА_9 разом з ОСОБА_5 знову прийшли до ОСОБА_8 в будинок АДРЕСА_4 і діючи за попередньою змовою між собою на заволодіння грошима, повторно, нанесли ОСОБА_8 декілька ударів в область грудної клітини та обличчя , спричинивши фізичний біль, і погрожуючи подальшим спричиненням побоїв, почали вимагати гроші, що залишилися. Злякавшись побоїв, ОСОБА_8 передав їм гроші в сумі 40 грн.

Крім того, 02 січня 2013 року о 02 год. ОСОБА_9 разом з ОСОБА_5, перебували в господарстві ОСОБА_11 по АДРЕСА_5. Після вживання алкогольних напоїв та відчувши алкогольне сп'яніння, ОСОБА_5 вийшов з будинку та без дозволу власника пішов відпочивати до автомобіля ЗАЗ 1102 р.н. НОМЕР_1, вартістю 7631,36 грн., що стояв біля вказаного будинку та належить ОСОБА_7. Коли останній помітив ОСОБА_5 та став витягувати його з машини, між ними виникла сутичка, під час якої у ОСОБА_7 випали з кишені ключі від автомобіля, які ОСОБА_9 підібрав і передав їх ОСОБА_5.

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 вирішили незаконно заволодіти транспортним засобом і діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, повернулися до будинку та стали пригощати ОСОБА_7 алкогольними напоями, а коли він втратив пильність, вийшли з домогосподарства, відкотили автомобіль на відстань близько 100 м. та поїхали з місця вчинення злочину до с. Московське Липоводолинського району, де побачивши іншу машину і сприйнявши її за автомобіль працівників міліції залишили автомобіль ЗАЗ та втекли.

Крім того, ОСОБА_5 засуджений вироком Лебединського районного суду Сумської області від 12 липня 2013 року за те, що 01 січня 2013 року о 02 год. ОСОБА_5, перебуваючи в господарстві ОСОБА_11 по АДРЕСА_5, де перебував і ОСОБА_12. Після вживання алкогольних напоїв він помітив залишений без нагляду на підлозі будинку мобільний телефон STELL S 2-01 вартістю 292,04 грн. з сім-картою «Діджус» вартістю 10 грн. з грошима на рахунку 1 грн. та з картою пам'яті на 2 ГБ вартістю 40 грн., що належить ОСОБА_12, та діючи повторно, непомітно для сторонніх осіб викрав його та поклав до кишені своєї куртки. Незважаючи на те, що власник повернувся до кімнати і намагався розшукати свій телефон, ОСОБА_5 виніс телефон вартістю 343,04 грн. за межі господарства, та користувався ним.

У поданих апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_3 посилається на необґрунтованість засудження ОСОБА_5 за грабіж відносно потерпілого ОСОБА_8. Вважає, що у вчинені грабежу приймав участь ОСОБА_9, а ОСОБА_5 ОСОБА_8 позичив грошей. Щодо заволодіння автомобілем, який належить ОСОБА_7 захисник зазначає про те, що умислу ОСОБА_5 на заволодіння автомобілем не було, оскільки за кермом той не сидів і автомобілем не керував, а тому і цього злочину він не вчиняв. Відносно крадіжки мобільного телефону, який належить ОСОБА_12, захисник вказує на те, що ОСОБА_5 не викрадав, а знайшов цей телефон, тому просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 та звільнити його від кримінальної відповідальності;

- потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказують, що внаслідок дій ОСОБА_9 матеріальних та моральних збитків не понесли, вважають вирок суду відносно нього суворим, а тому просять змінити вирок суду та призначити ОСОБА_9 покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

- захисник ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_9 був соціально та педагогічно занедбаною дитиною, а тому для виправлення доцільніше залишити його в суспільстві, оскільки він зрозумів свої помилки, розкаявся та відшкодував збитки, також вказує, що суд не врахував, що ОСОБА_9 є інвалідом 3-ї групи, а тому просить скасувати вирок суду та призначити ОСОБА_9 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді про обставини вчинення кримінальних правопорушень і зміст апеляційних скарг, вислухавши захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляційні скарги, думку прокурора, про законність та обґрунтованість вироків, виконавши вимоги ст. 364 КПК України, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та юридична кваліфікація його дій за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 289 ч. 2 КК України в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначених злочинів за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, відповідають матеріалам судового провадження і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах.

Доводи в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 про безпідставність засудження ОСОБА_5 за вчинення грабежу, угону автомобіля та крадіжки телефону є безпідставними.

Ці заперечення проти обвинувачення детально розглядалися судом першої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, ОСОБА_5, визнаючи свою провину у вчиненні крадіжки мобільного телефону та угону автомобіля і не визнаючи себе винним у скоєнні грабежу показав про наступні обставини.

З приводу заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 14.12.2012 року, ОСОБА_5 вказував, що не бив його, а разом з ОСОБА_9 розпивав з ним алкогольні напої. Під час розмови він дізнався, що ОСОБА_8 отримав заробітну плату та попросив позичити грошей не оговорюючи їх суму. ОСОБА_9 також став просити позичити грошей, а коли господар відмовив, то ОСОБА_9 пригрозив йому нанести побої та кілька разів штовхнув. Після цього ОСОБА_8 зізнався, що гаманець з грошима зберігається на печі і він взяв звідти гаманець і забрав собі 170 грн. та 70 грн. передав ОСОБА_9, а гаманець повернув власнику.

З приводу заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 15.12.2012 року, ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_9 запропонував йому побити ОСОБА_8 за те, що останній розповідає, яким чином напередодні позбувся 240 грн. Вони знову прийшли додому до ОСОБА_8 де ОСОБА_9 наніс йому кілька ударів та почав вимагати гроші, що залишилися. Коли ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 40 грн., вони поділили їх між собою пополам.

З приводу крадіжки телефону 01.01.2013 року, ОСОБА_5 показав, що коли у ОСОБА_11 вживав спиртні напої з іншими особами та побачив на підлозі чужий мобільний телефон, який поклав до кишені куртки, а потім бачив як ОСОБА_12 розшукує телефон, проте не зізнався, що той перебуває в нього, а наступного дня вставив в телефон власну сім-карту, і залишивши собі користувався телефоном.

З приводу заволодіння транспортним засобом 02.01.2013 року ОСОБА_5 показав, що коли після вживання алкогольних напоїв у ОСОБА_11 пішов спати до автомобіля ЗАЗ 1102, що належав ОСОБА_7 без дозволу власника, останній став витягати його з автомобіля, між ними зав'язалася сутичка під час якої ОСОБА_9 витяг з кишені ОСОБА_7 ключі від автомобіля та передав їх йому. Після цього вони з ОСОБА_9, змовилися покататися на автомобілі ОСОБА_7 і коли той втратив пильність відкотили автомобіль та поїхали до с. Московське, де і покинули автомобіль.

Проте, показання ОСОБА_5 щодо грабежу суд визнав неправдивим та правильно розцінив їх як його спробу ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки його винність у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується і іншими зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитаний ОСОБА_9 в судовому засіданні, показав, що під час спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_8 повідомив, що отримав заробітну плату і вони, разом з ОСОБА_5 почали просити в нього позичити грошей. ОСОБА_8 спочатку не погоджувався на їхні вмовляння, а потім сказав де знаходиться гаманець, звідки ОСОБА_5 дістав гроші та частину з них, 70 грн., віддав йому, а частину забрав собі.

Наступного дня ОСОБА_8 розповів односельцям про викрадення грошей і він запропонував ОСОБА_5 сходити до потерпілого та залагодити конфлікт, проте підійшовши до домогосподарства вони порадились і вирішили ще раз відібрати гроші. Коли вони зайшли в кімнату, ОСОБА_9 висловив невдоволення фактом розголошення подій, які мали місце напередодні та запропонував ОСОБА_13, віддати кошти, які в нього залишились. Останній спочатку заперечував, а потім віддав 40 грн., 20 з яких він віддав ОСОБА_5.

Також ОСОБА_9, показав, що коли після вживання алкогольних напоїв у ОСОБА_11 ОСОБА_5 пішов спати до автомобіля ЗАЗ 1102, що належав ОСОБА_7 останній став витягувати його з автомобіля і між ними зав'язалася сутичка під час якої з кишені ОСОБА_7 випали ключі від автомобіля і він підняв їх і передав ОСОБА_5. Після цього вони з ОСОБА_9, домовилися покататися на автомобілі ОСОБА_7 і коли той втратив пильність відкотили автомобіль та поїхали до с. Московське, де і покинули автомобіль.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що 14.12.2012 року під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спитали чи в нього є гроші, а коли він відповів, що грошей немає - ОСОБА_5 звинуватив його у брехні та послався на те, що він отримав зарплату. Потім гості стали лякати його розправою, шарпати за одяг та вимагали, щоб він позичив їм гроші не оговорюючи суми та терміну повернення. Оскільки він злякався, що вони його поб'ють, погодився віддати їм гроші та признався, що вони лежать в гаманці який лежить на грубі і ОСОБА_14 звідти витяг 240 грн. і забрав їх, після чого вони покинули будинок.

Також ОСОБА_8 показав, що наступного дня ОСОБА_9 та ОСОБА_5 знову прийшли до нього і під приводом того, що він розповів односельцям, як вони забрали у нього гроші ОСОБА_9, наніс йому декілька ударів і погрожуючи завдати йому тілесні ушкодження знову почав вимагати гроші. Спочатку він заперечував, а потім віддав ОСОБА_9 40 грн..

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що є мешканцем АДРЕСА_6 і 01.01.2013 року приїхав автомобілем ЗАЗ 1102 приїхав в с. Беєво до знайомих святкувати Новий Рік. Автомобіль залишив на вулиці. Під час святкування йому повідомили, що з машини хтось знімає колеса, а коли вийшов - побачив біля автомобіля ОСОБА_9, а в салоні машини - ОСОБА_5, який влаштовувався там спати. На його пропозицію вийти з машини останній відповів відмовою, внаслідок чого між ними виник конфлікт, потім вони примирились і пішли святкувати. Через деякий час він хотів оглянути автомобіль, проте не виявив його, про що повідомив працівників міліції, а ще через кілька днів працівники міліції повернули йому ключі та автомобіль.

Крім того, вина ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується й іншими матеріалами судового провадження, зокрема протоколами огляду місця події та висновками товарознавчих експертиз, дослідженими в судовому засіданні, достовірність та доказове значення яких у поданій апеляційній скарзі не оспорюється.

Таким чином, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 щодо відсутності в діях 14.12.2012 року ОСОБА_5 складу грабежу, оскільки ОСОБА_8 вважав, що він позичає ОСОБА_5 гроші не заслуговують на увагу. З показань обвинувачених і потерпілого вбачається, що сума та строк повернення коштів не оговорювалися, ОСОБА_8 відмовлявся позичати гроші ОСОБА_5 та ОСОБА_9, а повідомив де знаходяться кошти лише злякавшись, що вони його поб'ють. Сам ОСОБА_8 грошових коштів нікому не давав, а їх забрав ОСОБА_5 дізнавшись про місце їх знаходження, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в цих діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, тобто у відкритому заволодінні чужим майном з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 не бив ОСОБА_8 15.12.2012 року, не знав про намір його побити та про намір заволодіти його коштами, а тому не вчиняв і цього епізоду грабежу також не можна прийняти до уваги, оскільки сам ОСОБА_5 показав в судовому засіданні, що він ішов з ОСОБА_9 побити ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні прямо вказав на наявність попередньої домовленості на заволодіння грошима, а ОСОБА_5 вчиняв злочин разом з ОСОБА_9 і розподілив отримані гроші, а тому суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 є співвиконавцями грабежу.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 не бачив як ОСОБА_12 шукав телефон також не можна прийняти до уваги, оскільки їх спростував своїми свідченнями сам ОСОБА_5.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 про те, ОСОБА_7 сам дав покататися на автомобілі також на можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються показаннями не лише ОСОБА_7, а й показаннями ОСОБА_5, та ОСОБА_9, які пояснили, що домовилися покататися на автомобілі та близько 100 м. котили його. Крім того, за ст. 289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікується незалежно від того з корисливого чи хуліганського мотиву воно було вчинене, а тому ця обставина, зазначена в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_5.

Доводи апеляційних скарг про суворість призначеного ОСОБА_9 та ОСОБА_14 покарання також є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_9 суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що злочином не завдано тяжких наслідків і великої матеріальної шкоди, матеріальний і сімейний стан обвинуваченого, його стан здоров'я та характеристику, а також вчинення злочину неповнолітнім та часткове відшкодування шкоди, визнання вини та щире каяття обвинуваченого і дійшов обґрунтованого висновку про вид та розмір покарання, як за кожен злочин окремо, так і за сукупністю злочинів та вироків, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому при призначенні покарання за ст.ст. 185 ч. 3 та 289 ч. 2 КК України суд дійшов висновку про можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкціями статей.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що злочином не завдано тяжких наслідків і великої матеріальної шкоди, збитки були відшкодовані, обвинувачений частково визнав сою вину, матеріальний і сімейний стан обвинуваченого, його стан здоров'я та характеристику і дійшов обґрунтованого висновку про вид та розмір покарання, як за кожен злочин окремо, так і за сукупністю злочинів, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Наявність у ОСОБА_5 матері, яка є інвалідом 2-ї групи не є підставою для пом'якшення призначеного йому покарання.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9, та ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів і підстав для скасування та зміни вироку і пом'якшення призначеного покарання не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 12.07.2013 року відносно ОСОБА_5 та вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23.08.2013 року відносно ОСОБА_9 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_9, які тримаються під вартою, - в той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали.

СУДДІ:

Гончаров М. В. Крамаренко В. І. Борсай В. М.