Ухвала суду № 34503565, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 141451/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом приватної фірми «Інвестпроммаркет» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року позивач приватна фірма «Інвестпроммаркет» звернуся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року№ 0000612303.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000612303 від 06.07.2011 року, згідно якого приватній фірмі «Інвестпроммаркет» визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1020 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, вважаючи оскаржувану позовну заяву незаконною, необгрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно норм Податкового кодексу України штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій, і лише в разі, коли такі штрафні санкції застосовуються податковим органом в період часу з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, розмір штрафу не може перевищувати 1 грн. за кожне порушення. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте 06.07.2011 року, тобто поза межами періоду 01.01.2011 року - 30.06.2011 року, то не можна застосовувати штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.06.2011 року № 4922/15- 2/20546669, яким зафіксовано порушення відповідачем вимог п.п.49.18.1. п. 49.18 ст. 49 Розділу II, пункту 203.1 ст. 203 розділу 5 Податкового Кодексу України, а саме неподання податкової звітності з податку на додану вартість. Податкова декларація з податку на додану вартість за четвертий квартал 2010 року була відправлена позивачем засобами поштового зв'язку 09.02.2011 року (про що не заперечував представник позивача) та надійшла на адресу Державної податкової інспекції в м. Івано- Франківськ 11.02.2011 року, тобто із запізненням на два календарні дні. Також, в порушення п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України приватне підприємство "Інвестпоммаркет" не було подано до Державної податкової інспекції м. Івано-Франківськ податкові декларацій по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № 0000612303, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 1020 грн.

У відповідності до п.п.16.1.3 п.16.3 ст.16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 Податкового Кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст.49 цього ж Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

В п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року було зазначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Однак, згідно п. 203.1 ст.203 Податкового Кодексу України, податкова декларація по податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні положення містяться і в п.п.49.18.1 п 49.18 ст.49 Податкового кодексу України, згідно якого, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, у відповідності до п. 203.1 ст.203 Податкового Кодексу України позивач зобов'язаний був подавати податкові декларації по додатку на додану вартість за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, тобто до двадцятого числа місяця наступного за звітним.

Як встановлено судом першої інстанції, посилання позивача на факт відправки 09.02.2011 року податкої декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2010 року є порушенням з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Пунктом 49.5 ст. 49 цього ж Кодексу передбачено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

Згідно п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Із системного аналізу положень глави 11 Податкового кодексу України можна дійти висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є порушення податкового законодавства. Отже, порушуючи терміни подання податкових декларацій (звітів), платники податків порушують податкове законодавство та до них повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн.

Водночас п. 7 прозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до п.п. 48.18.1 п. 49.18. ст. 48 Подтакового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю -протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Оскільки звітним періодом для декларації з податку на додану вартість є місяць, то декларація з податку на додану вартість за січень повинна бути подана до 20 лютого, декларація за лютий повинна бути подана до 20 березня, за березень повинна бути подана до 20 квітня, декларація за квітень повинна бути подана до 20 травня, а декларація за травень повинна бути подана до 20 червня, проте у вказані строки декларації подані не були, тобто в даному випадку має місце вчинення податкового правопорушення, шляхом бездіяльності.

Як вбачається із матеріалів справи згадана декларація була надіслана несвоєчасно, а саме 09 лютого 2011 року.

Виявлене податковим органом порушення податкового законодавства вчинено у період з 1 січня по 30 червня 2011 року. У даному випадку відповідач повинен був застосувати приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у спірних відносинах, а тому штрафні (фінансові) санкції по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0000612303 від 25.07.2011 року мали бути застосовані у розмірі 1 гривні за кожне порушення.

Беручи до уваги вищевказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем допущені порушення вимог п.п.49.18.1. п. 49.18 ст. 49 Розділу II, пункту 203.1 ст. 203 розділу 5 Подтакового Кодексу України, які зазначені в акті від 22.06.2011 року № 4922/15-2/20546669, однак штрафні санкції, відповідно до податкового повідомленням-рішенням №0000612303 від 06.07.2011 року, в сумі 1020 грн. відповідачем визначено неправомірно.

Враховуючи те, що податковим повідомленням-рішенням №0000612303 від 06.07.2011 року визначено приватній фірмі "Інвестпроммаркет" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі, а не виокремлено донарахування за кожне порушення, суд приходить до висновку про те, що дане рішення підлягає до скасування в повному обсязі, так як не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало вимогам закону. Крім того, в матеріалах перевірки відсутні розрахунки штрафних санкцій застосованих оскаржуваним рішенням, такі розрахунки не надані представником відповідача і в судове засідання.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно- правові акти, що регулюють дані відносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги приватної фірми "Інвестпроммаркет" підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2а-2750/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький