Ухвала суду № 34502043, 31.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р.

справа № 0870/7990/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Шлай А.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В. NT>/P>

="fs123">розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 р. у справі № 0870/7990/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління МіндоходівP>

19"> про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000340026 від 08.08.2012, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 2453786,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1226893,00 грн.; №0000350026 від 08.08.2012 року, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 5551495,00 грн.; №0000360026 від 08.08.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 11992312,50 грн. (з яких 7994875,00 грн. за основним платежем 3997437,50 грн. штрафні санкції), які було винесено СПДІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі Державної податкової служби на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №248/26-0/00186542 від 24.07.2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000340026 від 08.08.2012 року, №0000350026 від 08.08.2012 року, №0000360026 від 08.08.2012.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст. 14, 187, 188, 198, 200 ПК України, згідно яких, як зазначив суд, реалізація товарів за ціною, нижчою за собівартість, у разі застосування звичайної ціни може вплинути на розмір податкових зобов’язань платника, але не тягне за собою зміну показників податкового кредиту з ПДВ, на чому наполягає податковий орган.

Аналізуючи названі норми законодавства, суд дійшов висновку, що витрати, пов’язані з придбанням сировини, що використовується при виготовлені власної продукції, підлягають віднесенню, як до складу валових витрат так і до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неналежну оцінку обставин справи, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року у справі №0870/7990/12 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

СПДІ вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПКУ) в частині дотримання обов’язкових вимог при формуванні податкового кредиту.

Судом не прийнято до уваги, що за змістом п. 198.3 ст. 198 ПКУ мова йде про використання товарів у господарській діяльності.

Термін «господарська діяльність» законодавчо визначений у пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зокрема, це – « діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу…»

Таким чином, СДПІ вважає, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків, нараховані (сплачені) у зв’язку із виготовленням товарів з метою подальшого використання в межах господарської діяльності, яка повинна бути спрямована на отримання доходу.

Як було встановлено під час судового розгляду, продукція власного виробництва реалізовувалась позивачем за цінами, які були фактично нижче собівартості.

В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції). Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

Таким чином, на думку відповідача, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: пп.. 14.1.36, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст.198 ПКУ.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року по справі №0870/7990/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС - без задоволення.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а також вказує, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, у виробничій діяльності, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Під час розгляду справи Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів заявлено клопотання про здійснення процесуальної заміни відповідача у зв’язку з тим, що 03.06.2013 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Мін доходів (38732272), яка є правонаступником СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС (26123042).

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.P>

Представники позивача підтримали вимоги та доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши у судовому засіданні доводи позивача та відповідача , дослідивши матеріали справи, вимоги та доводи апеляційної скарги, а також заперечень на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого./P>

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, на підставі направлень № 0243 від 11.07.2012, №0244 від 11.07.2012, № 0245 від 11.07.2012 виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м.Запоріжжі та відповідно до наказу від 11.07.2012 №266 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась у березні 2012 року.

За результатами перевірки було зроблено висновок, що позивачем в порушення норм п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту за березень 2012р. на суму 2 453 786,00грн. В порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 Податкового кодексу України, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2012р. на загальну суму 2 453 786,00грн., в порушення п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4а ст.200 Податкового кодексу України, ПАТ «ЗФЗ» завищено залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за квітень 2012р. на загальну суму 3 097 709,00грн. На порушення п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, за березень 2012р. на загальну суму 7 502 342,00грн. та за квітень 2012р. на загальну суму 492 533,00грн.

На підставі акту перевірки №248/26-0/00186542 від 24.07.2012, відповідно до п.54.3 ст.54,п.58.1ст.58 ПКУ СДПІ 08.08.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:№0000350026, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 551 495,00грн., в т.ч. за березень 2 453 786,00грн., за квітень 3 097 709,00грн.; №0000340026, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 453 786,00грн., в т.ч. за квітень 2 453 786,00грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 226 893,00грн.; №0000360026, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 7 994 875,00грн. та нараховано штрафні санкції - 3 997 437,50грн.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «ЗФЗ» в березні 2012р. було реалізовано феросплавну продукцію на загальну суму 134 563 256,25грн., фактична виробнича собівартість якої склала 192 697 826,02грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 58 134 569,77грн.

В обґрунтування своїх висновків, відповідач посилається на те, що згідно п.198.3 ст.198 податкового кодексу України платникам податку дозволено включати до податкового кредиту лише суму податку, які нараховуються (сплачуються) по операціям з придбання товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач наполягає на тому, що законодавством передбачено формування податкового кредиту з обов’язковою умовою, що в подальшому вартість операцій з придбання товарів, послуг, по яким сформовано податковий кредит, буде включено до обсягів продажу товарів, послуг (оподатковані операції), вартість яких є вищою, ніж собівартість виробництва.

Суд не може погодитися з позицією відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через буж-яку третю особу у зв’язку з компетенцією вартості товарів/послуг. Отже реалізація товарів за ціною, нижчою за собівартість та звичайну ціну, впливає на податкові зобов’язання ,що виникають з реалізації таких товарів та не може впливати на показники податкової звітності , сформовані за операції з придбання сировини для виготовлення таких товарів.

У відповідності із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із везення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього кодексу.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку опдатковані операції протягом такого звітного періоду.

Керуючись наведеними нормами, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції як у березні - квітні 2012 року,так і у попередніх періодах. Як свідчать матеріали справи, всі придбані ПАТ «ЗФЗ» сировина, матеріали та послуги були використані для виробництва феросплавної продукції, яка в подальшому реалізується підприємством за ціною, яка включає ПДВ.

Виробництво феросплавної продукції з метою її продажу та з метою отримання доходу в грошовій формі є господарською діяльністю та в повній мірі відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Наведені норми не передбачають умови, згідно з якою платник податків може відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ в залежності від фінансового результату відповідного податкового періоду, чи в залежності від собівартості продукції та отриманого доходу від реалізації продукції у звітному періоді.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактором права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Отже , висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкової звітності відповідають чинному законодавству, що спростовує доводи відповідача стосовно порушення судом норм матеріального права.

Слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено, яка саме сировина, послуги, тощо та за яким договором були використані при виготовлені продукції, що реалізована за ціною, яка є нижчою за собівартість виготовлення, не наведено доказів стосовно того, що продукцію, яка реалізована за ціною, нижчою за ціну придбання, виготовлено з сировини, вартість якої включено до податкового кредиту періоду, що перевірявся. Отже, висновки суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган не довів обґрунтованості показників розрахунку сум, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях також підтверджується матеріалами справи та відповідають нормам ст. 71 КАС України.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції , апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст.. 212 КАС України.

Рішення виготовлено у повному обсязі 06.08.2013р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко