Постанова № 34500788, 24.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 914/2138/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Філл Маестро" від 27.08.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 05.08.2013 року

у справі № 914/2138/13

за позовом: ТзОВ "Філл Маестро", м. Одеса

до відповідача: ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім - 02", м. Львів

про стягнення заборгованості на суму 198 327,32 грн.

за участю представників:

від позивача: Барабаш А.О. - представник, Мельніченко О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.2013 року у справі № 914/2138/13 (суддя Пазичев В.М.) у задоволенні позовних вимоги ТзОВ "Філл Маестро" до ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім - 02" про стягнення заборгованості на суму 198 327,32 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують позовні вимоги, а саме оригінали доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, а також позивачем не подано доказів звернення з кредиторськими вимогами до боржника - ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім - 02", в процедурі банкрутства у справі № 914/40/13 та доказів прийняття в процедурі банкрутства відповідних кредиторських вимог.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Філл Маестро" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що при прийнятті господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, що стало підставою для прийняття незаконного рішення, а саме апелянт зазначає, що позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 05.08.2013 року, яке господарським судом не було прийнято до уваги, у зв'язку з чим своїм рішенням місцевий господарський суд позбавив позивача можливості надати відповідні докази для послідуючого встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства, що є грубим порушенням процесуальних прав останнього.

Відповідач у справі відзив на апеляційну скаргу не подав, участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують позовні вимоги, а саме оригінали доказів, на які посилається позивач у позовній заяві.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Збирання, перевіряння та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Доказами в справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлєють наявність або відсутність обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20.10.2011 року № 12-рп/2011, справа № 1-31/2011).

Крім цього, відповідно до ст. 34 ГПК України, будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження позовних вимог долучено до позовної заяви належним чином завірені копії договору поставки № 206 від 29.11.2011 року та копії накладних на, які покликається позивач як на обставини позову.

Однак, місцевим господарським судом, в порушення ст. 34 ГПК України, не надано оцінки даним доказам на предмет належності та допустимості, а вказано, що вимоги позивача не підтвердженні доказами. Однак, чому дані докази, які подані позивачем є неналежними суд в рішенні не зазначив, та не обґрунтував, що докази подані позивачем з порушення встановленого процесуальним законом порядку, або не уповноваженою на це особою, або за допомогою дій, не передбаченими процесуальними нормами.

Оглянувши в судовому засіданні оригінали доданих позивачем до позовної заяви доказів, апеляційна інстанція вважає, що такі докази підтверджують обставини справи, а саме, що між ТзОВ «Філл Маестро» (постачальник) і ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім-02" (покупець) укладено Договір поставки № 206 від 29.11.2011 року (а.с. 14), відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар партіями відповідно до замовлень покупця.

На виконання умов договору, ТзОВ «Філл Маестро» здійснило поставку двадцяти восьми партій товару ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім-02", що підтверджується видатковими накладними №№ 209, 212 від 05.12.2011 року на загальну суму 43 973,71 грн., видатковими накладними №№ 223, 224, 225, 228 на загальну суму 114 938,10 грн., видатковими накладними №№ 240, 241, 244 на загальну суму 7 063,20 грн. та видатковими накладними №№ 11, 13 на загальну суму 28 514,13 грн. (а.с. 22-34). Таким чином, загальна сума поставок за вищевказаними видатковими накладними складає 194 489,14 грн..

У відповідності до п. 6.1 Договору, покупець взяв на себе зобов'язання сплатити постачальнику за поставлений товар з відстрочкою платежу, вказаною у додатку № 1

Відповідно до додатку № 1 до договору поставки (а.с. 19) строк оплати становить 55 календарних днів.

Однак, відповідач порушив взяте на себе зобов'язання та не оплатив вартість поставленого товару у встановлений договором та додатком № 1 термін.

07.06.2012 року ТзОВ "Філл Маестро" направило відповідачу претензію № 1 (а.с. 36) з пропозицією сплатити суму боргу, однак, останній відповідь на претензію не надав.

Оскільки, термін виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині оплати було порушено, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 3 838,18 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договору (п. 6.1) та додатку № 1 до договору, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику за поставлений товар з відстрочкою платежу у 55 календарних днів.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Херсонський оптовий торговий дім-02" взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар по договору поставки № 206 від 29.11.2011 року не виконало, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 194 489,14 грн., яка є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами. Окрім цього, обґрунтованою вважає колегія суддів вимогу позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 3 838,18 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2013 року по справі № 914/40/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом - 02» порушено справу про банкрутство заявника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року по справі № 914/40/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонский оптовый торговый дом - 02", заявника по даній справі визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

22 січня 2013 року у офіційному виданні - газеті «Голос України» №13 (5513) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Херсонський оптовий торговий дім-02».

За приписами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакцій, чинній на момент винесення постанови про банкрутство) кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

В той же час, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакцій, чинній на момент винесення постанови про банкрутство) передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Філл Маестро" не зверталось до суду із заявою про визнання його вимог до ТзОВ „Херсонский оптовый торговый дом - 02".

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, позивачем пропущено встановлений законодавством строк на пред'явлення кредиторської вимоги до боржника, що має своїм наслідком припинення права кредитора на пред'явлення такої вимоги в подальшому, а, відтак, вимоги позивача до ТзОВ „Херсонский оптовый торговый дом - 02" є погашеними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у позовній вимозі про стягнення з ТзОВ „Херсонский оптовый торговый дом - 02" на користь ТзОВ "Філл Маестро" 194 489,14 грн. слід відмовити.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті місцевим господарським судом рішення, останній помилково посилався на статтю 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, зі змінами та доповненнями), оскільки постанова господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року по справі № 914/40/13 про визнання ТзОВ „Херсонский оптовый торговый дом - 02» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури була прийнята до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому не могла застосовуватись до спірних правовідносин.

Однак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки його резолютивна частина є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови зазначив власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи (п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (із змінами і доповненнями).

Щодо покликання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме відмова господарського суду у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Як вбачається з поданого позивачем клопотання від 01.08.2013 року, останнє не містить належних та допустимих доказів неможливості забезпечення уповноваженого представника в судове засідання. Крім того, витребувані ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року докази, позивач міг направити поштою. Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.08.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "Філл Маестро" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.