Постанова № 34500569, 29.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 923/766/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Лянна О.А.

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2013р.

у справі № 923/766/13

за позовом Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання проведення перебудови об'єкту нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання провести перебудову розташованого по АДРЕСА_2 об'єкту нерухомого майна набережного комплексу шляхом демонтажу торгівельного кіоску (площа забудови 9,0 м2, будівельний об'єм 23,0 м3), торгівельної палатки (площа забудови 96,1 м2, будівельний об'єм 240,0 м3), навісу (площа забудови 36,0 м2, будівельний об'єм 90,0 м3) навісу (площа забудови 90,5 м2, будівельний об'єм 226,0 м3), навісу (площа забудови 84,3 м2, будівельний об'єм 164,0 м3), навісу (площа забудови 82,2 м2, будівельний об'єм 206,0 м3), навісу (площа забудови 75,5 м2, будівельний об'єм 189,0 м3), навісу (площа забудови 62,8 м2, будівельний об'єм 157,0 м3), навісу (площа забудови 71,0 м2, будівельний об'єм 178,0 м3), навісу (площа забудови 77,9 м2, будівельний об'єм 195,0 м3), навісу (площа забудови 36,0 м2, будівельний об'єм 90,0 м3), торгівельного кіоску (площа забудови 9,0 м2, будівельний об'єм 23,0 м3), навісу (площа забудови 32,5 м2, будівельний об'єм 91,0 м3), альтанки (площа забудови 15,4 м2, будівельний об'єм 39,0 м3), альтанки (площа забудови 19,2 м2, будівельний об'єм 48,0 м3), кафе (площа забудови 174.4 м, будівельний об'єм 489,0 м), навісу (площа забудови 325,8 м., будівельний об'єм 815,0 м.), торгівельного кіоску (площа забудови 32,8 м2, будівельний об'єм 82,0 м3), торгівельного кіоску (площа забудови 15,8 м2, будівельний об'єм 40,0 м3, торгівельного кіоску (площа забудови 31,2 м2, будівельний об'єм 78,0 м3), торгівельного кіоску (площа забудови 15,8 м., будівельний об'єм 40,0 м), торгівельного кіоску (площа забудови 37.8 м2, будівельний об'єм 95,0 м3), торгівельний кіоск (площа забудови 31,5 м2, будівельний об'єм 79,0 м3), кафе з літнім майданчиком на ІІ поверсі (загальна площа 595,4 м2, загальний об'єм 751,0 м3), барної стійки (площа забудови 9,0 м2), складу (площа забудови 22,4 м2, будівельний об'єм 63,0 м3), торгівельного кіоску (площа забудови 21,0 м2, будівельний об'єм 53,0 м3, торгівельного кіоску (площа забудови 21,0 м2, будівельний об'єм 53,0 м3), навісу (площа забудови 118,8 м2, будівельний об'єм 297,0 м3), навісу (площа забудови 78,7 м2, будівельний об'єм 197,0 м3), торгівельного кіоску (площа забудови 18,0 м2, будівельний об'єм 47,0 м3).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.07.2013р. (суддя Ярошенко В.Н.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду Перший заступник прокурора Херсонської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природноохороній сфері в інтересах держави до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції позивач не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом, судова колегія вважає рішення суду таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 28.02.2008р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Професіонал" укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - набережний комплекс, що складається з набережної, довжиною 241, 5 кв м., літ „А" - службове приміщення; літ „Б" -приміщення тиру; літ „В" - навіс; літ „Г" - службове приміщення; № 1- мостіння, площею 6300, 00 кв.м., № 2- підпірна стійка; площею 449,00 кв.м., який розташовано по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.04.2008р. у справі № 17/1-ПД-08 вищезазначений договір купівлі-продажу визнано дійсним, за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на вищезазначене майно, що розташоване по АДРЕСА_1.

Право власності відповідача на набережний комплекс за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване за реєстраційним номером 23218999 Херсонським державним БТІ 13.05.2008р.

19.11.2012р. між Лазурненською селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладений договір оренди, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, за площею 1,0301 га., яка розташована по АДРЕСА_2 строком на 5 років ( кадастровий номер земельної ділянки 6524755500:01:001:0166.

Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Скадовському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 листопада 2012р. за № 652475554001480.

Рішенням виконкому Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 19.12.2012р. № 124 ОСОБА_3 наданий дозвіл на завершення будівництва набережної в прибережній зоні від бази відпочинку „Маяк" до пансіонату „Нефтяник" довжиною 280 м. в смт. Лазурне Скадовського району, Херсонської області, згідно проекту забудови набережної та зобов'язано останнього направити в інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю (ДАБК) Херсонської області декларацію про початок виконання будівельних робіт згідно чинного законодавства, після закінчення реконструкції направити в інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю (ДАБК) Херсонської області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації згідно чинного законодавства.

Судом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, право власності на які визнано за відповідачем на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2008р. та об'єкти нерухомості, які збудовані в порядку реконструкції, яка здійснювалась на підставі вищезазначене рішення Лазурненської селищної ради від 19.11.2012р. та Декларації про початок будівельних робіт, яка була зареєстрована інспекцією цієї (ДАБК) у Херсонській області від 26.04.2013р. за № ХС 082131140190.

Предметом спору у справі є позовні вимоги про зобов'язання провести перебудову розташованого по АДРЕСА_2 об'єкту нерухомого майна набережного комплексу шляхом демонтажу об'єктів нерухомості, які були забудовані при реконструкції.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурного контролю у Херсонській області області, Херсонський міжрайонний прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, як на підставу зобов'язання відповідача провести перебудову нерухомого майна набережного комплексу шляхом демонтажу посилається на те, що будівництво, яке здійснюється на підставі Декларації про початок будівлі робіт є самочинним та на те, що розташування вказаних об'єктів на земельній ділянці, наданій під це будівництво в оренду, суперечить цільовому використанню земельної ділянки.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що посилання прокурора на самочинне будівництво та недотримання позивачем цільового використання земельної ділянки не заслуговує на увагу в світлі матеріалів справи, із яких вбачається: висновок інженерно - технічному нагляду ОСОБА_4 про невідповідність будівельних робіт зроблений за проектною документацією, засновником якої був попередній власник Набережного комплексу ТОВ "Професіонал", однак цим висновком не встановлено відповідність державним будівельним нормам об'єкта, реконструкція якого здійснюється відповідно до проекту реконструкції; рішенням суду від 23.04.2008р. у справі № 17/1-ПД-08 встановлено, що на час виникнення спірних відносин та розгляду справи ФОП ОСОБА_3 став власником об'єкту завершеного будівництва - „Набережний комплекс"; відповідачем надано Декларацію про початок будівельних робіт, яка зареєстрована у встановленому законом порядку; матеріали справи містять проект, розроблений ФОП ОСОБА_5, у відповідності до якого здійснюється реконструкція; твердження позивача про перебування спірного об'єкта в охоронній зоні моря безпідставне і законодавством не визначено такого поняття; прибережні смуги в межах населених пунктів мають встановлюватись за проектом землеустрою.

Враховуючи вищевикладене на підставі ст. 376, 331 ЦК України, ст.. 24 ЗУ „Про планування і забудову території", ст. 20 ЗК України, ст. 87, 88 Водного Кодексу України господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням встановлених судом обставин справи судова колегія виходить із наступного.

Поняття самочинного будівництва, а також правові наслідки самочинного будівництва визначені в статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої вказаної статті (в редакції, чинній на час виникнення спору) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Правові наслідки самочинного будівництва визначені частинами 3-7 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридична доля самочинного будівництва може бути визначена шляхом:

- визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, за умови надання їй земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно;

- визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб;

- знесення самочинно збудованого нерухомого майна, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб;

- зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та знесення майна, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен довести як наявність підстав для кваліфікації побудованого нерухомого майна самочинним будівництвом, так і наявність умов для застосування наслідків самочинного будівництва.

Прокурор в позові посилається на порушення відповідачем вимог містобудівного законодавства, а саме п. 3.10 ДБНА.22-3-2012, п.10.1ДБН 310-92, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 08.10.2008р. № 923 у редакції постанови КМУ від 20.05.2009р. № 534 і Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011р. № 46 (самовільно забудованого земельною ділянкою пл.. 2446 кв. м., на якій розташовані будівельні споруди, розташування яких не було передбачено проектною документацією).

Правова підстава позову прокурора визначена ст. 376 ЦК України, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних правил.

Відповідно до ст. 38 Закону України „Про регулювання містобудівельної діяльності" підставою для знесення має бути істотне порушення будівельних норм при будівництві об'єкта.

Інспекцією (ДАБК) має бути складений акт перевірки з висновком про істотне порушення закону України щодо порядку здійснення будівельних робіт та виданий припис про усунення відповідних порушень, однак такі дії здійсненні (ДАБК) не були.

Згідно із частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Як передбачено п. ґ) частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Як встановлено судом відповідач в 2008р. набув право власності на об'єкт завершеного будівництва „Набережний комплекс", після чого на підставі Декларації про початок будівельних робіт, яка у встановленому порядку зареєстрована інстанцією ДАБк у Херсонській області, та проекту розробленому ФОП ОСОБА_5, здійснив реконструкцію Набережного комплексу", який розташований на земельній ділянці несільськогосподарського призначення, загальною площею 1, 0301 га., який розташований по АДРЕСА_2 та який 19.11.2012р. передано Лазурненською селищною радою відповідачу в оренду на 5 років.

Лазурненська селищна рада не заперечує проти використання відповідачем земельної ділянки для експлуатації „Набережного комплексу".

Згідно акта перевірки дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог земельного законодавства порушень вимог законодавства про використання вказаної земельної ділянки не виявлено. Земельну ділянку із земель водного фонду ФОП ОСОБА_3 не використовує.

Частинами 6,10 ст. 88 Водного кодексу України визначена, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації, пляжна зона встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів .

Згідно положень пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів та меж водоохоронних зон і режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 р. № 486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагенством та територіальними органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Пункт 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них на землях міст і селищ, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Частиною 3 ст. 60 ЗК України передбачено, що розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Виходячи з наведеного, прибережні захисні смуги в межах населених пунктів мають встановлюватися за проектами землеустрою, а не автоматично, оскільки лише в першому випадку можна врахувати містобудівну документацію і пляжна зона не може бути ширшою прибережної захисної смуги, оскільки є частиною останньої.

Враховуючи вищевикладене судов судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для кваліфікації побудованого нерухомого майна самочинним будівництвом та про відсутність підстав для застосування його наслідків.

З огляду на таке, судова колегія вважає рішення суду таким, що грунтується на всебічному, повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінці доказів, тому підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 101,103 - 105 ГПК України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2013р. у справі № 923/766/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст підписано 04.11.2013р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран