Рішення № 34500467, 04.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Справа № 925/1374/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРЕЙН АГРО», м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 53/80, оф. 908

до державного підприємства «Златодар», Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47

про стягнення 15 203 210,40 грн. збитків,

за участю представників сторін:

від позивача: Черноуз Б.І. - за довіреністю;

від відповідача: Євтушенко В.В. - за довіреністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРЕЙН АГРО» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до державного підприємства «Златодар» про стягнення:

- збитків, спричинених втратою переданого на зберігання зерна кукурудзи в сумі 15 049 382,27 грн.;

- збитків, спричинених втратою переданого на зберігання зерна кукурудзи, а саме 3 % річних за користування коштами в сумі 153 828,13 грн.;

- та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по зберіганню кукурудзи на елеваторі ДП «Златодар».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю. Опосередковано визнав факт відсутності кукурудзи позивача на зберіганні в підприємства. Письмового відзиву не подано. Представник відповідача вказує на наявність вини керівника ДП «Златодар», порушення кримінальних справ проти посадовців підприємства, тому пропонує вимоги пред'явити до керівника ДП, а не до підприємства.

Інших доказів не подано.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін:

21.08.2012р. між державним підприємством «Златодар» (Зерновим складом - Відповідач у справі), в особі генерального директора Лошакова Андрія Сергійовича, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРЕЙН АГРО» (Поклажодавцем - Позивач у справі), в особі директора Плахотнюк С.М., що діє на підставі Статуту, було укладено договір складського зберігання кукурудзи №14/4 (Далі - Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов'язується передати зерно кукурудзи з супроводжуючими документами на Зерновий склад, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Зерновий склад зобов'язується виконати послуги по прийманню, сушці, доробці (вторинній очистці) від домішки і доведенню якісних показників до ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови», а також здійснити послуги по лабораторним дослідженням, відвантаженню кукурудзи, документальному оформленню переходу прав власності на кукурудзу від Поклажодавця до третіх осіб (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

В Розділі 3 Договору визначені права та обов'язки Поклажодавця та Зернового складу.

В п. 7.1 Договору встановлено, що термін зберігання кукурудзи - до 15 травня 2013 року. До вказаної дати Поклажодавець зобов'язаний повністю розрахуватися із Зерновим складом за надані послуги (виконані роботи). У разі можливості за погодженням із Зерновим складом термін зберігання може бути подовжено, про що складається додаткова угода, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги проводяться у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 4.3 Договору Поклажодавець сплачує вартість наданих послуг по прийманню та сушці зерна протягом 5 днів з моменту приймання (дата приймання вказується у реєстрі накладних) відповідно до виставлених рахунків та Акту приймання виконаних робіт. Послуги по збереженню сплачуються за місяць в строк до п'ятого числа наступного за звітним місяця, відповідно до виставлених Зерновим складом рахунків та складеними сторонами Актами виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг Зернового складу здійснюється Поклажодавцем до відвантаження або переоформлення зерна на третю особу.

На виконання умов Договору Зерновий склад прийняв від Поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу загальною вагою 9 506,080 т. кукурудзи, що підтверджується складськими квитанціями на зерно (а.с. 12-14):

- від 26.09.2012р. № 3783;

- від 17.12.2012р. № 4800;

- від 08.02.2013р. № 4865;

- від 22.03.2013р. № 4879;

- від 06.06.2013р. № 4897.

05.03.2013р. Зерновим складом видано відповідну довідку №115, в якій повідомляється, що станом на 01.03.2013р. на особовому рахунку Поклажодавця згідно складських квитанцій на зберіганні знаходиться зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2012 року 9629,106 т. (а.с. 26).

Проте, 07.03.2013р. під час перевірки уповноваженими представниками Поклажодавця фактичної наявності кукурудзи на складських приміщеннях елеватору Зернового складу було виявлено, що у вказаних приміщеннях взагалі відсутнє на зберіганні будь-яке зерно, про що складено акт про огляд складських приміщень ДП «Златодар» в присутності ТВО начальника охорони елеватора Воропая Володимира Івановича та старшого майстра потокової лінії Іванова Сергія Олександровича (а.с. 27). Огляд здійснювався із застосуванням фотозйомки (а.с. 28-42).

Огляд усіх складських приміщень здійснювався у зв'язку із знеособленим зберіганням кукурудзи Поклажодавця на елеваторі Зернового складу (п. 3.1.3 Договору).

Загальна собівартість кукурудзи, що передана Зерновому складу на зберігання Поклажодавцем станом на 27.03.2013р., становить 19 473 531,87 грн., про що Поклажодавцем видана бухгалтерська довідка №50 (а.с. 15).

19.03.2013р. на адресу Зернового складу було направлено вимогу №231 про погашення заборгованості, в якій вимагається в семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути на розрахунковий рахунок товариства вартість товару, переданого на зберігання, та попередню оплату, сплачену Поклажодавцем за послуги, що не були надані - в розмірі 20 116 598,59 грн. (а.с. 16).

Вимогу Зерновий склад отримав 21.03.2013р., про що зроблено відмітку на самій вимозі.

Вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення.

При цьому, протягом 29 березня - 02 квітня 2013 року Зерновим складом сплачено на розрахунковий рахунок Поклажодавця 300 448,48 грн., що підтверджується копіями витягів з особового рахунку (а.с. 17-25).

Крім того, Зерновим складом 12.04.2013р., 17.04.2013р., 19.04.2013р., 25.04.2013р., 14.05.2013р., 21.05.2013р., 22.05.2013р., 24.05.2013р. та 29.05.2013р. повернуто Поклажодавцю зерна кукурудзи загальною вагою 2152,5 т, внаслідок чого, станом на 20.08.2013р. загальна кількість товару, що не повернута Зерновим складом, становить 7 353,58 т.

У зв'язку з неналежним виконанням Зерновим складом зобов'язань по договору, Поклажодавець звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення коштів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення та обгрунтування представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача збитків внаслідок належного виконання відповідачем зобов'язання по договору.

Згідно статутних та реєстраційних документів, позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регламентуються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон), відповідно до норм якого за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язаний за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна (ст. 26 Закону), а також забезпечувати зберігання зерна протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна, якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення (ст. 27 Закону) та повернути поклажодавцеві зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством (ст. 32 Закону).

Таким чином між сторонами виникли договірні відносини складського зберігання зерна кукурудзи урожаю 2012 року за складськими квитанціями, що регламентовані також Параграфом 2 гл. 66 ЦК України.

Відповідно до ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору Позивачем було передано на зберігання Відповідачу зерно кукурудзи в кількості 9 506,080т., що підтверджується виданими відповідними складськими документами (складськими квитанціями на зерно). Факт передачі такої кількості зерна на зберігання не заперечується сторонами.

Відповідно до приписів частини 3 статті 957 Цивільного кодексу України письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно п. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

- складську квитанцію;

- просте складське свідоцтво;

- подвійне складське свідоцтво.

В силу статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 949 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна. Пунктом 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Обов'язок зернового складу з повернення зерна унормований і приписами статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Згідно зі статтею 24 цього ж Закону зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

У відповідності до статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Договір складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012р. № 14/4 не заперечений сторонами, не визнаний в установленому порядку недійсним. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Згідно частини 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.п. 1 п. 1 ст. 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно, тобто неправомірно, не виконав належним чином умови договору, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати відшкодування збитків.

Ці збитки відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача 15 049 382,27 грн. збитків - вартість зерна 7353,58 тонн кукурудзи в грошовому еквіваленті, які належить стягнути на користь позивача.

Позивач з посиланням на норми ст. 625 ЦК України нараховує відповідачу 153 828,13 грн. - 3 % річних за користування коштами, з мотивів виникнення грошового зобов'язання у відповідача з моменту неповернення зерна зі схову.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки за спірним договором зобов'язання відповідача є майновим - зберігати та повернути зі схову зерно кукурудзи. Стягнення збитків з відповідача не є зміною суті зобов'язання, оскільки позивачем стягується лише грошовий еквівалент втраченого зерна з посиланням на положення ст. 22 ЦК України. Ні договором, ні законом не передбачено стягнення 3% річних за виконання майнового зобов'язання. Статтею 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

В задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 68 820,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Златодар», Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 00952545, р/р 26000008755001 в ДФ ПАТ «Укрінбанк», МФО 322625

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРЕЙН АГРО», м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 53/80, оф. 908, код ЄДРПОУ 37641298, р/р 26003013005283 в ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ, МФО 320627

15 049 382,27 грн. збитків та 68 820,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 05.11.2013р.

Суддя Г.М. Скиба