Постанова № 34500391, 31.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа№ 910/13173/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: Денисенко О.М. - прокурор

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурс - Експерт"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 08.08.2013р.

у справі № 910/13173/13 (суддя А.І. Привалов)

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Консул"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурс - Експерт"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Консул» (надалі «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт» (надалі «Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір купівлі-продажу нерухомості від 16 липня 2012 року від імені АТЗТ «Консул» було підписано ліквідатором Капелюшним І.В. з перевищенням повноважень, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також Інвестиційним договором № 37 від 25.02.2002 року та Інвестиційним договором № 1 від 12.06.2002 року, у зв'язку з чим зазначений договір підлягає визнанню недійсним як правочин, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також як правочин, що суперечить ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Рішенням Господарського суду м. Києва 08.08.2013р. у справі № 910/13173/13 позов Акціонерного товариства закритого типу «Консул» задоволено повністю. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомості - об'єкту незавершеного будівництва - нежилого будинку загальною площею 2565,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), укладений 16 липня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт» (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, код ЄДРПОУ 37553104) та акціонерним Товариством закритого типу «Консул» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 78, к. 2, код ЄДРПОУ 23317159). Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт» (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, код ЄДРПОУ 37553104) право власності на об'єкт незавершеного будівництва - нежилий будинок загальною площею 2565,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А). Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт» (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, код ЄДРПОУ 37553104) на користь акціонерного Товариства закритого типу «Консул» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 78, к. 2, код ЄДРПОУ 23317159) судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду м. Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, оскільки вважає, що судом порушено та неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуваний договір було укладено згідно із порядком продажу майна банкрута, затвердженого протокольним рішенням № 1 засідання комітету кредиторів АТЗТ «Консул» від 19.04.2012 року у справі про банкрутство № 50/624-б. Крім того, ТОВ «Конкурс-Експерт» у апеляційній скарзі вказує, що засідання зборів кредиторів АТЗТ «Консул», на якому було обрано комітет кредиторів, було визнано повноважним оскільки всі кредитори були вчасно письмово повідомлені про час і місце проведення даних зборів кредиторів.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду Вищим господарським судом справи № 910/6597/13.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов»язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов»язком сторони, колегія вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки у справі достатньо матеріалів для її розгляду по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

25.02.2002 року між Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, як розпорядником, КП «Київжитлоспецексплуатація», як балансоутримувачем, та позивачем, як інвестором, було укладено Інвестиційний договір №37 про передачу частини нежилого будинку комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал для реконструкції.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2.1, 2.3.1 вищезазначеного договору, його предметом є вкладення інвестицій в реконструкцію нежилого будинку № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал загальною площею 1 781,7 кв.м, частина якого площею 937,9 кв.м належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та частина якого площею 843,8 кв.м належить до комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, з метою досягнення соціального ефекту для власника будинку та створення прибутку (доходу) для інвестора. Інвестор зобов'язаний прийняти частину будинку комунальної власності Подільського району міста Києва площею 937,9 кв.м під реконструкцію по акту приймання-передачі, який оформляється одночасно з підписанням цього договору. Розпорядник і балансоутримувач повинні передати частину будинку площею 937,9 кв.м № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал інвестору у власність згідно з розпорядженням представника Президента України у м. Києві від 03.06.1994 року № 471, із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 року № 81 та від 03.11.1997 року № 1769 по Акту одночасно із підписанням цього договору.

На виконання умов Інвестиційного договору № 37 від 25.02.2002 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією передано, а позивачем прийнято частину нежилого будинку площею 937,9 кв. м., розташовану в м. Києві, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), про що було складено та підписано відповідний Акт від 25.02.2002 року прийому-передачі частини нежилого будинку № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал з комунальної власності територіальної громади м. Києва у власність позивача.

Окрім цього, 12.06.2002 року між Управлінням з питань майна Подільської районної у м. Києві адміністрації, як розпорядником, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства, як балансоутримувачем, та позивачем, як інвестором, було укладено Інвестиційний договір № 1 про передачу частини нежилого будинку комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал для реконструкції, згідно з п.п. 1.1, 2.2.1, 2.3.1 вказаного договору, його предметом є вкладання інвестицій в реконструкцію нежилого будинку № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал загальною площею 1 781,7 кв.м, частина якого площею 937,7 кв.м належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та частина якого площею 843,8 кв.м належить до комунальної власності територіальної громади Подільського району міста з метою досягнення соціального ефекту для власника будинку та створення прибутку (доходу) для інвестора. Інвестор зобов'язаний прийняти частину будинку комунальної власності Подільського району міста Києва площею 843,8 кв.м під реконструкцію по акту приймання-передачі, який оформляється одночасно з підписанням цього договору. Розпорядник, балансоутримувач повинні передати частину будинку площею 843,8 кв.м № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал інвестору у власність згідно з розпорядженням Представника Президента України у м. Києві від 03.06.1994 року № 471, із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 року № 81 та від 03.11.1997 року № 1769 по акту одночасно із підписанням цього договору.

На виконання умов інвестиційного договору № 1 від 12.06.2002 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією передано, а позивачем прийнято частину нежилого будинку площею 843,8 кв.м, розташовану в м. Києві, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), про що було складено та підписано відповідний Акт від 02.07.2002 року прийому-передачі частини нежилого будинку № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал з комунальної власності територіальної громади м. Києва у власність позивача.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, у власність АТЗТ «Консул» було передано нежилий будинок, розташований в м. Києві, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), загальною площею 1781,7 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі № 50/624-б позивача - Акціонерне товариство закритого типу «Консул» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капелюшного Ігоря Вікторовича та зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру.

16.07.2012 року між АТЗТ «Консул» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капелюшного Ігоря Вікторовича, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого (розділ 1) продавець зобов'язався передати у власність покупця нежилий будинок загальною площею 2 565,3 кв.м, який розташований по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) в м. Києві на земельній ділянці площею 1 403,0 кв.м з кадастровим номером 8000000000:85:419:0005 (що перебуває в оренді до 05.04.2021р.) (далі - об'єкт нерухомості), а покупець зобов'язався прийняти об'єкт нерухомості і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Підставою для укладання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості є протокол біржових торгів № 1 від 11.07.2012 року, затверджений Товарною біржею «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська», про визнання переможцем біржових торгів щодо продажу нежилого будинку площею 2565,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) за 2 308 770,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2013 року по справі № 50/624-6 ліквідатором АТЗТ «Консул» призначено арбітражного керуючого Коноплю Андрія Михайловича.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв'язку із оспорюванням АТЗТ «Консул» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Коноплі А.М. законності укладання Договору купівлі-продажу нерухомості від 16.07.2012 року.

Правовими підставами для визнання Договору купівлі-продажу нерухомості від 16.07.2012 року недійсним позивач вказує, по-перше, на те, що ліквідатор АТЗТ «Консул» не мав права відчужувати спірну нежилу будівлю та підписувати оспорюваний Договір купівлі-продажу, не погодивши належним чином питання щодо порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна з комітетом кредиторів.

По-друге, позивач вказав, що відповідно до п. 5.1.2 Інвестиційного договору № 37 та п. 5.1.2 Інвестиційного договору № 1 інвестор (АТЗТ «Консул») зобов'язується не відчужувати, не давати під заставу частину будинку на користь третіх осіб до завершення виконання умов цього договору та введення частини будинку в експлуатацію після реконструкції в установленому порядку.

Втім, станом на 16.07.2012 рік Інвестиційний договір № 37 від 25.02.2002 року та Інвестиційний договір № 1 від 12.06.2002 року не виконані з боку АТЗТ «Консул», будинок не введений в експлуатацію після реконструкції, а отже позивач в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капелюшного Ігоря Вікторовича не мав права відчужувати вказаний нежилий будинок на користь відповідача.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), встановлено, що порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відповідно до частин 2, 6 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2012 року було проведено збори кредиторів у справі № 50/624-б про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу «Консул». Кредиторами боржника є: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ПАТ «Київенерго», ДПІ у Подільському районі м. Києва, ПАТ «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», ПАТ «Комерційний банк «Надра», ТОВ «Юридична компанія «Адвокатська колегія».

Відповідно до Протоколу № 2 від 19.04.2012 року, до порядку денного зборів кредиторів були включені наступні питання:

1. Інформація про хід процедури ліквідації АТЗТ «Консул».

2. Визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, вибори членів комітету кредиторів.

3. Обрання голови комітету кредиторів.

4. Звіт ліквідатора про проведену роботу.

5. Визначення умов оплати послуг арбітражного керуючого.

6. Прийняття рішень, віднесених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до компетенції комітету кредиторів.

При цьому в Протоколі № 2 було встановлено, що питання 3-6 порядку денного будуть розглянуті на засіданні новообраного комітету кредиторів.

Після обрання комітету кредиторів було проведено засідання комітету кредиторів АТЗТ «Консул», про що складено Протокол № 1 від 19.04.2012 року.

Як вбачається з тексту Протоколу № 1 від 19.04.2012 року, головою комітету кредиторів АТЗТ «Консул» в справі про банкрутство № 50/624-б обрано Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до п. 4 Протоколу № 1 від 19.04.2012 року, комітет кредиторів вирішив продати в ліквідаційній процедурі активи банкрута АТЗТ «Консул», а саме: об'єкт незавершеного будівництва по вул. Верхній Вал, 28/12 в м. Києві.

При цьому, в протоколах № 1 та № 2 від 19.04.2012 року зазначається те, що станом на 19.04.2012 року всі кредитори належним чином повідомлені цінними листами з описом про час та місце проведення зборів і комітету кредиторів в справі № 50/624-б.

Проте, за твердженнями позивача, в засіданнях зборів кредиторів та комітету кредиторів брав участь тільки ліквідатор банкрута Капелюшний І.В. та представник ДПІ у Подільському районі м. Києва з кредиторськими вимогами на суму 907226,81 грн., що становить 0,5% від загальної суми кредиторських вимог.

Позивач у позовній заяві зазначає, що збори кредиторів АТЗТ «Консул», і, відповідно, засідання комітету кредиторів АТЗТ «Консул» від 19 квітня 2012 року були неповноважними, оскільки матеріали справи № 50/624-б про банкрутство АТЗТ «Консул» не містять доказів належного повідомлення всіх кредиторів боржника про час і місце проведення зборів.

Київський апеляційний господарський суд з цього приводу зазначає, що правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 1.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.05.2006 року № 211, касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, що підтверджує факт надання послуги.

Проте, в матеріалах справи відсутні касові чеки, які є належним доказом відправлення повідомлення про проведення зборів комітету кредиторів.

Крім того, до матеріалів справи надано довідку ПАТ «Комерційний банк «Надра» за вих. № 12-10-7766 від 26.06.2013р. за підписом начальника відділу діловодства Управління документообігу Адміністративного департаменту, з якої вбачається, що у період з 11.04.2012 року по 01.07.2012 року на адресу банку, який є найбільшим кредитором у справі про банкрутство АТЗТ «Консул», повідомлення від арбітражного керуючого Капелюшного І.В. по справі № 50/624-б не надходили.

Зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що відповідач належними та допустимими доказами вказані обставини спростував.

З огляду на вищезазначене та виходячи з приписів ч. 2 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинної на момент укладення спірного договору), якою передбачено, що збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, лише за умови, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів, рішення, прийняті зборами кредиторів та комітетом кредиторів АТЗТ «Консул» у справі № 50/624-б та оформлені протоколами № 1 та № 2 від 19.04.2013 року, зокрема ті, що стосуються погодження порядку продажу об'єкту незавершеного будівництва - нежилого будинку загальною площею 2 565,3 кв.м., який розташований по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) в м. Києві, є такими, що прийняті неповноважними зборами кредиторів та комітетом кредиторів, і таким чином, не повинні враховуватись судами при вирішенні спору.

Таким чином, не погодивши належним чином питання щодо порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна з комітетом кредиторів, ліквідатор АТЗТ «Консул» арбітражний керуючий Капелюшний І.В. не мав права відчужувати зазначену нежилу будівлю та підписувати спірний договір купівлі-продажу.

З огляду на вищезазначене, Договір купівлі-продажу від імені АТЗТ «Консул» було підписано ліквідатором Капелюшним І.В. з перевищенням повноважень, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також Інвестиційним договором № 37 від 25.02.2002 року та Інвестиційним договором № 1 від 12.06.2002 року, яким встановлювалась заборона на відчуження частини будинку на користь третіх осіб до завершення реконструкції та введення будинку в експлуатацію.

На підставі вищенаведеного, колегія приходить до висновку, що Договір купівлі-продажу нерухомості від 16.07.2012 року було правомірно визнано недійсним господарським судом першої інстанції, як правочин, що був вчинений особою, яке не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також як правочин, який суперечить вимогам ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що разом з вимогою про визнання Договору купівлі-продажу нерухомості від 16.07.2012 року недійсним, позивачем було заявлено позовну вимогу про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт» права власності на об'єкт незавершеного будівництва - нежилий будинок загальною площею 2 565,3 кв.м, що розташований по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) в м. Києві.

Розглядаючи позов в цій частині, судом першої інстанції було правомірно враховано, що загальні способи захисту права, визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 Цивільного кодексу України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав.

Беручи до уваги висновки про правомірність визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомості від 16.07.2012 року та виходячи з обставини, з настанням яких сторони договору обумовили перехід права власності на нерухоме майно, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зобов'язання сторін за даним договором припиняються, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Конкурс-Експерт» позбавляється права на набуття у власність об'єкту нерухомості за договором.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог про визнання відсутнім у відповідача права на набуття у власність об'єкту незавершеного будівництва - нежилого будинку загальною площею 2 565,3 кв.м., що розташований по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) в м. Києві.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурс - Експерт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2013р. у справі № 910/13173/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13173/13 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.