Постанова № 34500389, 28.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10852/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Троян О.П., довіреність №0113-72 від 20.03.2013;

відповідача:Янина А.А., довіреність №49 від 12.08.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013

у справі № 910/10852/13 (суддя: Полякова К.В. )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

про стягнення заборгованості 247 610,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про стягнення заборгованості 247 610,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 910/10852/13 позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 910/10852/13 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2013 № 910/10852/13 у справі № 910/10852/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/10852/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 30.09.2013 о 12:15.

18.09.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10852/13 відкладено на 28.10.2013 о 12:00.

28.10.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

28.10.2013 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

28.10.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 910/10852/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

27.03.2008 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група") (Страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (Страхувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" (Банк) було укладено Генеральний договір №21-0107-0002-ЛИЗ добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів (надалі - Генеральний договір).

В п. 1.1 Генерального договору сторони погодили, що його предметом є страхування транспортних засобів, що належать Страхувальнику, цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування від нещасних випадків водія та пасажирів.

Згідно із п. 1.2 Генерального договору, в рамках та на умовах цього Договору за окремими Додатками Страхувальник передає, а Страховик приймає на страхування ризики: пошкодження/знищення/викрадення застрахованих транспортних засобів; пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяній майну, життю, здоров'ю та працездатності третіх осіб під час експлуатації застрахованого транспортного засобу; нещасного випадку з водієм та пасажирами транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.5 Генерального договору, страхові платежі за кожним Додатком сплачуються щомісячно в строк до 25 числа поточного місяця за період дата початку якого знаходиться в цьому календарному періоді.

Пунктом 6.2.3 Генерального договору визначено, що страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Проте, в порушення умов Генерального договору, відповідач не сплатив позивачу страхові платежі на загальну суму 247610,47 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом звірки від 13.05.2013 та Додатком №3 до вказаного акту.

У травні 2013 року позивач звернувся до відповідача з претензіями №03/1643 від 18.0.2013 та №03/3038 від 23.05.2013 про виплату заборгованості у розмірі 247610,47 грн., однак коштів від відповідача станом на день розгляду справи не отримав.

Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Генеральним договором, але всупереч умовам Генерального договору відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого в нього наявна заборгованість перед позивачем.

Однак, заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що строк дії Генерального договору сплив 26.03.2009, так-як автоматична пролонгація договору не передбачена чинним законодавством України, а п. 14.1 Генерального договору суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Проте, такі твердження скаржника є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Генеральний договір, акт звірки від 13.05.2013 та Додаток №3 до вказаного акту, підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплені печатками.

До того ж, колегія суддів відмічає, що Генеральний договір не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є чинним і підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Системний аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Цивільний кодекс України та Законом України "Про страхування" не передбачено конкретний строк дії для договорів страхування.

В п. 14.1 Генерального договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє один рік з автоматичною пролонгацією на наступний рік, в разі якщо жодна із сторін не висуне заперечень щодо пролонгації Договору в термін не пізніше тридцяти календарних днів до запланованої дати закінчення терміну дії Договору.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що сторонами погоджено таку істотну умову договору як строк його дії, і сторони, враховуючи диспозитивні засади цивільного права та принцип свободи договору, дійшли згоди щодо автоматичної його пролонгації.

До того ж, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що з моменту укладання Генерального договору (27.03.2008) на день розгляду справи в суді, сторонами не висувалося будь-яких заперечень щодо пролонгації Генерального договору.

Тобто, навіть після 26.03.2009 між сторонами існували договірні зобов'язання, а так-як позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в 2013 році, то це свідчить про те, що з 2009 по 2013 рік відповідач сплачував страхові платежі, а його дії є підтвердженням визнання Генерального договору і його пролонгації.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 910/10852/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 910/10852/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10852/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.