Рішення № 34499924, 29.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 р. Справа № 914/3564/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО», Ворошиловський район, м.Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАКР-ЛЬВІВ», м. Львів

Про відшкодування шкоди в розмірі 16 381, 32 грн. в порядку регресу

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Прибило І.І. - представники

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Суть спору: Подано позов Приватним акціонерним товариством Страхової компанії «ВУСО» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАКР-ЛЬВІВ» про відшкодування шкоди в розмірі 16 381, 32 грн. в порядку регресу.

В судовому засіданні 10.10.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи та оголошено перерву до 29.10.2013 року.

В продовжене судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, однак в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні. Крім того, 25.10.2013 року представником позивача було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Біленя Ігоря Івановича.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Враховуючи те, що вирішення даного спору жодним чином не вплине на права та обов'язки Біленя Ігоря Івановича, судом відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив, з підстав та мотивів викладених у відзиві на позов та поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні 29.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30.04.2011 року між ПТА «Страхова компанія»ВУСО» (Страхувальник) та Давидчак Ганною Максимівною (Страхувальник) було укладено договір №АА/3689208 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс) автомобіля БАЗ А 079 реєстраційний номер ВС 3023 АА.

Згідно зазначеного Полісу, позивач зобов'язувався відшкодувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

10.04.2012 року в м. Львові на вул. Липова Алея сталася, дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Toyota Camrу», реєстраційний номер якої ВС 5558 АТ, що належить ТзОВ «ЗАХІДТРАНСБУД» і яким кермував Якимів Олег Ярославович та застрахованого автомобіля БАЗ А079, реєстраційний номер ВС 3023 АА, яким кермував Білень Ігор Іванович.

В результаті зіткнення автомобіль «Toyota Camrу», реєстраційний номер якої ВС 5558 АТ, отримав технічні пошкодження.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області №8989369 та постанови Залізничного районного суду м.Львова від 18.05.2012 року, по адміністративній справі №1309/3464/12, вище зазначене ДТП відбулось в наслідок порушення п.10.1 правил дорожнього руху України водієм Біленьом Ігорем Івановичем, і якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту №37/12 від 30.04.2012 року про оцінку транспортного засобу, складеного СПД Онишко Р.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camrу» становить 17 039,43 грн.

ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» виходячи із звіту №569334 від 03.07.2012 року та страхового акту від 31.08.2012 року, проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 16 381,32 грн. - Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДТРАНСБУД» - власнику пошкодженого автомобіля «Toyota Camrу».

Позивач зазначає, що Білень І.І. на протязі трьох днів не повідомив ПрАТ «СК»ВУСО» про настання ДТП, а відтак останній звернувся з претензією про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІКАР - ЛЬВІВ» з яким Білень І.І. перебував у трудових відносинах станом на момент вчинення ДТП.

ТзОВ «ФІКАР - ЛЬВІВ» вимогу позивача не задоволило, що і зумовило останнього звернутись з позовом в суд про відшкодування шкоди в розмірі 16 381,32 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги на підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/3689208 від 30.04.2011 р., позивач 31.08.2012 року, здійснив страхове відшкодування ТзОВ «ЗАХІДТРАНСБУД» в розмірі 16 381,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10814 від 31.08.2012 року.

Згідно п.36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому(іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Зазначене страхове відшкодування ПАТ «СК»ВУСО» відшкодувало у зв'язку з пошкодженням автомобіля («Toyota Camrу», реєстраційний номер якої ВС 5558 АТ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дане ДТП відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм Біленьом Ігорем Івановичем, що встановлено постановою Залізничного районного суду м.Львова від 18.05.2012 року по адміністративній справі №1309/3464/12, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно підпункту 33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Як вбачається із позовних вимог, єдиною підставою для відшкодування шкоди позивач зазначає, що Білень Ігор Іванович на протязі трьох днів не повідомив ПрАТ «СК»ВУСО» про настання ДТП та враховуючи те, що станом на момент вчинення ДТП Білень І.І. перебував у трудових відносинах з ТзОВ «ФІКАР - ЛЬВІВ» у позивача виникло право вимоги відшкодування шкоди до ТзОВ «ФІКАР - ЛЬВІВ».

Однак, доводи позивача не обґрунтовані та не заслуговують на увагу суду з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не подано суду доказів, які б підтверджували факт того, що під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди Білень І.І. виконував своїх трудові обов'язки.

Крім того, пунктом 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинні на момент ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригод, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених п.п.33.1.2 п.33.1 та ст. 33 Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач - ТзОВ «ФІКАР - ЛЬВІВ» не є страхувальником чи стороною Договору (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіля «Toyota Camrу», реєстраційний номер якої ВС 5558 АТ і відповідно жодним чином не може впливати на виконання сторонами своїх обов'язків. У страховика ПрТА «Страхова компанія» ВУСО» право регресу в межах норм закону виникає до страхувальника, якою є Давидчак Г.М. або ж до водія, яким є Білень І.І.

Крім того, дані які зазначені в постанові Залізничного районного суду м. Львова про перебування Біленя І.І. у трудових відносинах з ТзОВ «ФІАКР - ЛЬВІВ» не підтверджують того факту, що на момент вчинення ДТП Білень І.І. виконував свої трудові обов'язки.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.10.2013 р.

Суддя Березяк Н.Є.