Рішення № 34499791, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14124/13 10.10.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Кам'янський елеватор»До Аграрного фондуПростягнення 14 733,69 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кожушко А.В. - по дов.

Від відповідача Деруга Н.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Аграрного фонду 13 734,21 грн. основного боргу, 999,48 грн. пені, а всього 14 733,69 грн. заборгованості за договором складського зберігання зерна № 321/11 від 31.08.2011р.

В процесі розгляд справи представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 13 734,21 грн. основного боргу, 600,37 грн. пені, а всього 14 334,58 грн. заборгованості за договором складського зберігання зерна № 321/11 від 31.08.2011р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 14 344,58 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 02.10.2013.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТІ Кам'янський елеватор» та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 321/11.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно, якість якого відповідає діючим ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначена по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточну позивача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, визначеній ним як одержувач.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до п. 3.1.5. договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Згідно з п. 3.3.2. договору, поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну за на місяць становить 17,50 грн.

У п. 5.4. договору зазначено, що поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Ціна договору становить 10000 грн. (п. 5.7. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

У разі невиконання підпункту 3.3.2 розділу «Права та обов'язок сторін» цього Договору Поклажодавець за кожний день прострочення платежу виплачує Зерновому складу пеню. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.

Згідно з п. 8.1. договору, строк зберігання зерна -до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 31.08.2011 року.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 13734,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Позивач прийняв від Аграрного фонду на підставі договору складського зберігання зерна від 31.08.2011 № 321/11 наступне зерно:

- до складської квитанції на зерно серії АУ №424511 за номером

185 від 31.08.2011 пшениця 3 класу вагою 100 000 кг., яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно.

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Матеріали справи свідчать, що відповідач надав позивачу дозвіл на відвантаження зерна від 18 квітня 2013 року № 41-09/300 та дозвіл на переміщення зерна №41-09/300 та надав довіреність № 2349 на ім'я Шептал Р.В. для отримання зерна. Цього ж дня Відповідач надав їозвіл ПАТ «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555» для переміщення зерна на адресу ПрАТ «Черкаський КХП».

24 квітня 2013 року ПАТ «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555» надіслало лист № 527 з проханням про відвантаження зерна через Шептал Р.В.

Суду доведено, що з огляду на отриманий гарантійний лист № 41-09/535 від Відповідача, 25 квітня 2013 року позивач видав наказ №45/1 про відвантаження 52,420 т пшениці 3 кл. урожаю 2011 року та підписав товарно-транспортну накладну №064002 на відпуск цієї кількості зерна. 26 квітня 2013 року Позивач видав наказ №46/1 про відвантаження 47,580 т пшениці 3 кл. урожаю 2011 року та підписав товарно-транспортну накладну №064003 на відпуск цієї кількості зерна.

Згідно з наказами №45/1 та №46/1 зерно було відвантажено Відповідачу в повному обсязі, а складська квитанція №185 від 31 серпня 2011 року була погашена. На підтвердження відвантаження зерна відповідачу позивач також надає акт здачі-прийняття робіт № 35 про навантаження зерна на автомобіль представника Відповідача, ПАТ «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555», та рахунок-фактуру № 49 від 22 квітня 2013 року, оплата згідно якого була належним чином здійснена представником Відповідача.

Матеріали справи свідчать, що частина заборгованості була погашена Відповідачем, проте залишились неоплаченими послуги з зберігання зерна на протязі серпня-грудня 2011р. та січня-квітня 2013р.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 9.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011.

Згідно п. 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 5.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено, що якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач до претензії були додані рахунки на оплату послуг зернового складу, акти виконаних робіт, акти наявності зерна за січень, лютий, березень, квітень 2013р.

Відповідні рахунки за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року були надіслані відповідачу як додаток до претензії № 101 від 27.03.2013р.

У відповідь на претензію позивача від 03.06.2013 відповідач надіслав лист № 41-07/1217, в якому заперечив заборгованість за серпень-грудень 2011р., проте заборгованість за січень-квітень 2013 року визнав.

Дана вимога щодо сплати за зберігання зерна залишена відповідачем без задоволення.

Отже, заборгованість відповідача за договором складського зберігання зерна за період січень-квітень 2013року складає 13 734,21 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання підпункту 3.3.2 та пункту 4.4. договору, поклажодавець за кожний день прострочення платежу сплачує зерновому складу пеню.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення відповідачем строків, передбачених п. 3.3.2 тп п. 4.4. Договору № 321/11 від 31 серпня 2011р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 600,37 грн., відповідно до уточненого розрахунку Позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Твердження Відповідача, що він набув право власності на зерно 31.12.2011р. на

підставі біржового контракту Аграрної біржі № 561 АБ, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

- Зобов'язання Відповідача стосовно оплати послуг Позивача із зберігання зерна виникло на підставі Договору № 321/11 від 31.08.2011р.

Згідно з п.1.1 Договору Відповідач зобов'язався передати на зберігання Позивачу зерно, якість якого відповідає діючим ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Позивача і засвідчується відповідними складськими документами, а Позивач зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених Договором умовах і в установлений строк повернути його Відповідачу або особі, визначеній ним як одержувач.

П. 3.1.5 Договору зазначає, що Позивач зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Відповідно до абз. З ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна» договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Також п. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Обов'язок Відповідача щодо оплати послуг із зберігання зерна виник на підставі договору складського зберігання зерна № 321/11 від 31.08.2011 року. Договір був належним чином підписаний Позивачем і Відповідачем, і на виконання відповідних положень Договору та ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна України» Позивач видав складську квитанцію.

Суду доведено, що представники Відповідача щомісяця з вересня по грудень 2011 року проводили перевірку наявності зерна та відповідності його кількісним та якісним показникам, про що свідчать відповідні акти перевірки, підписані Відповідачем. Відповідні рахунки-фактури та акти за зберігання впродовж серпня-грудня 2011 року Позивач надсилав Відповідачу. Жодних заперечень від Відповідача на адресу Позивача не надходило.

Зважаючи на вищезазначене, Відповідач зобов'язаний був сплачувати послуги із зберігання зерна з 31.08.2011 на підставі Договору, а не на підставі біржового контакту від 31.12.2011.

- Зерно було належним чином переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд» до Відповідача 31.08.2011р.

Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном та продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661, передбачає у підрозділі 2 глави 5, що переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності повноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення.

До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма N 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником. Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи.

03.08.2011р. Позивач уклав договір складського зберігання зерна № 27 з ТОВ «Хліб Інвестбуд». Останній також видав Позивачу гарантійний лист про обов'язок звільнити зерновий склад від зерна до 01.09.2013р., в противному випадку - Позивач має право продати зерно на конкурентних засадах. На виконання цього обов'язку ТОВ «Хліб Інвестбуд» 31.08.2011р. передав Позивачу заяву про переоформлення на Відповідача зерна, довіреність на отримання від Позивача зерна, а також був оформлений акт передавання-приймання.

Зерно було належним чином переоформлено 31.08.2011р. від ТОВ «Хліб Інвестбуд» у відповідності з вищевказаними положеннями Інструкції. У свою чергу, Відповідач не надав жодних доказів про переоформлення зерна від ТОВ «Хліб Інвестбуд» до Відповідача 31.12.2011р., тому заява Відповідача про переоформлення зерна 31.12.2011р. є неправомірною.

Стосовно заяви Відповідача про ненадходження бюджетних коштів на оплату вартості послуг зі зберігання зерна за січень-квітень 2013 року, суд не погоджується із заявою Відповідача, що фінансування з державного бюджету на оплату послуг із зберігання зерна відсутнє.

Так, дійсно, Договір у п.5.1 передбачає, що відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється Відповідачем за рахунок бюджетних коштів. П. 5.4. Договору (в редакції додаткового договору) визначає, що оплата послуг зі зберігання зерна здійснюється за умови надходження коштів з Державного бюджету на зазначені цілі.

Суду доведено, що у додатку №3 до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» передбачено 500 000.0 тис. грн. на витрати Аграрного фонду, пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду.

У зв'язку з чим, суд вважає, що кошти на оплату послуг зі зберігання зерна наявні, оскільки Державним бюджетом передбачені кошти на зазначені цілі, і Відповідач не надав доказів на підтвердження своїх доводів.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код ЄДРПОУ 37243279) 13 734 (тринадцять тисяч сімсот тридцять чотири)т грн. 21 коп. заборгованості, 600 (шістсот) грн.. 37 коп. пені за порушення умов договору складського зберігання, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 25.10.2013р.