Рішення № 34499281, 23.10.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.10.2013 227/5150/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Добропіллявугілля про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися з позовом до Державного підприємства Добропіллявугілля про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він працював з лютого 1980 року на шахті Новодонецька гірником очисного забою, гірником підземним, прохідником, машиністом гірничо-виймальних машин з повним робочим днем у шахті у шкідливих і небезпечних умовах праці. Загальний стаж в умовах впливу шкідливих виробничих факторів 29 років 10 місяців. Внаслідок впливу шкідливих факторів він отримав професійне захворювання хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії, помірне протікання, легенева недостатність першого-другого ступеню, що підтверджується актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 16.10.2009. Згідно акту, профзахворювання виникло внаслідок недосконалості технології заходів обезпилювання, неефективність засобів боротьби із пилом, недодержання всього комплексу заходів обезпилювання, передбачених проектом комплексного обезпилювання шахти та окремих дільниць. Не проведення лікувально-оздоровчих реабілітаційних заходів від шкідливого впливу на організм підземних робітників виробничих факторів зовнішнього середовища. Причиною профзахворювання встановлено вплив підвищених концентрацій вуглепородного пилу, що містить кремній, фіброгенної дії. Відповідно до довідок обласної МСЕК від 03.11.2009 № 079549, 011603 йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40 %. Крім того, йому було встановлено 3 групу інвалідності. Вказаним захворюванням, викликаним порушенням вимог законодавства підприємством, йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінюю в 25 тис. грн. і яка виразилася в наступному. Моральних стражданнях, викликаних безпосередньо хворобою. Легенева недостатність практично виключила будь-які (навіть незначні) фізичні навантаження, тобто він не в змозі виконувати роботу по дому, йому важко підніматися по сходах, ходити, він постійно відчуваю недостатність повітря, задихаюся. Вказані страждання він відчуває кожен день, кожну годину, щоб він не робив. Моральних стражданнях внаслідок усвідомлення безповоротної втрати здоров'я, оскільки він розуміє, що вказану хворобу вже неможливо вилікувати і йому до кінця життя прийдеться миритися з нею. Моральних стражданнях, пов'язаних з необхідністю постійно перебувати під наглядом лікаря, проходити курси лікування. Протягом останнього часу він неодноразово проходив лікування. Моральних стражданнях викликаних іншими негативними наслідками, пов'язаними з хворобою: погіршенням відносин в сім'ї, викликаних неможливістю виконувати домашню роботу, підвищеними витратами на лікування, депресивним станом, тощо. Крім цього, внаслідок інвалідності, 13 квітня 2009 року він був звільнений з підприємства за станом здоровя, що перешкоджає продовженню роботи, оскільки йому протипоказана тяжка фізична праця з контактом з пилом токсичними газами, в підземних умовах. Таким чином, професійним захворюванням йому заподіяна істотна для нього моральна шкода, яку він оцінюю в сумі 25 000 (двадцять пять тисяч), виходячи з перерахованого вище і яку просить суд стягнути з відповідача на його користь.

У судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просив суд їх задовольнити. Пояснив, що він не звертався до відповідача щодо виплати йому сум моральної шкоди. Відповідач не виплачував позивачу цих сум.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Пояснив, що у Державному підприємстві Добропіллявугілля створені безпечні умови праці. Безпечність технологічних процесів, машин, механізмів та інших засобів колективного захисту, що використовуються робітником, а також санітарні умови відповідають вимогам нормативних актів про працю, запобігають травматизму та виникненню професійних захворювань. Позивач кожного року проходив медичне обстеження, протипоказань для продовження роботи за професією не мав. Наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1996р. за № 136/1161 затверджено Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, згідно якого обов'язок по встановленню факту спричинення моральної шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я покладено на МСЕК. За висновками МСЕК від 03.11.2009 № 079549, 011603 ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40 % та визнано інвалідом третьої групи безстроково. Оскільки вказаний висновок не містить свідчень про наявність моральної шкоди, тому і підстав для її стягнення немає. Згідно п. 2 ст. 59 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тому висновок МСЕК про встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності не може замінити висновок того ж МСЕК про наявність чи відсутність моральної шкоди. До юридичного складу правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди входять моральні страждання робітника, або втрата життєвих зв'язків, або необхідність для робітника докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належним чином доведені. Данні докази суду не надані. На підставі викладеного просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову про стягнення моральної шкоди в сумі 25000грн.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював в Державному підприємстві Добропіллявугілля.

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що 13.04.2009 року останній був звільнений з Державного підприємства Добропіллявугілля за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоровя (а.с.3-6). Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

За час роботи в Державному підприємстві Добропіллявугілля позивач захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16.10.2009р. (а.с.7), висновком лікарсько-експертної комісії від 30.09.2009 №2259, довідкою до акта огляду МСЕК №011603 від 03.11.2009 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №079549 від 03.11.2009 року.

Висновком МСЕК від 03.11.2009 № 079549, 011603 позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності з 03.11.2009 року та 3 група інвалідності повязана з профзахворюванням, безстроково (а.с.8,9).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.7) та висновками МСЕК від 03.11.2009 року (а.с.8,9).

Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16.10.2009р. (а.с.7) підтверджується, що ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірне протікання, легенева недостатність першого-другого ступеню. Захворювання професійне. Причиною професійного захворювання є - недосконалість технології знепилюючих заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти і окремих ділянок, Не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних мір від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на Державному підприємстві Добропіллявугілля не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 03.11.2009 р.

Висновком МСЕК від 03.11.2009 № 079549, 011603 встановлено, що внаслідок зазначеного професійного захворювання позивач втратив працездатність на 40% і визнаний безстроково інвалідом 3 групи.

Пошкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 16 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоровя не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Добропіллявугілля про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл., м.Доброплля, просп. Шевченка, 2 , р/р 26001301571068 у АК ПІБ м.Добропілля МФО 334118, ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 16 000,00 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКСУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

23.10.2013