Рішення № 34499255, 08.10.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

08.10.2013

227/4990/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

представника відповідачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися з позовом до ТДВ Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи гірничим майстром. Під час виконання трудових обов'язків 10.03.2011 року з ним трапився нещасний випадок і він отримав виробничу травму, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12.03.2011р. та актом №13 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 12.03.2011р. Після проведення лікування, йому за висновком МСЕК в 2011 році була встановлена третя група інвалідності з втратою працездатності в розмірі 40% пов»язана з даним нещасним випадком. При повторному огляді 03.07.2012р. третя група інвалідності з втратою працездатності в розмірі 40% встановлені безстроково. В результаті отриманої ним травми йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, які йому приходиться переживати. Пошкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. Після травми він тривалий час знаходився у лікарнях. Увесь цей час він був відірваний від нормального способу життя. Зазначені негативні наслідки після травми порушили його звичайний спосіб життя і вимагають від нього додаткових зусиль для нормалізації своєї життєдіяльності. Завдану моральну шкоду він оцінює в 25000 (двадцять пять тисяч) гривень і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просив відмовити позивачу. в задоволені позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працював гірничим майстром ТДВ Шахта «Білозерська», що підтверджується як копією трудової книжки, так і актами Н-1 та Н-5 від 12.03.2011 року

Під час виконання трудових обовязків, 10.03.2011 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму, цей факт підтверджується актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 12.03.2011 року (а.с.5) та актом № 13 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 12.03.2011 року (а.с.7).

Наведені вище факти представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.

Висновком обласної МСЕК №6 від 05.07.2011 року (а.с.9) позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 10.03.2011 року з 05.07.2011 року до 01.08.2012 року.

Висновком обласної МСЕК №6 від 03.07.2012 року (а.с.10) позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності безстроково у звязку з трудовим каліцтвом від 10.03.2011 року.

Копією трудової книжки ОСОБА_3 підтверджується, що 05.07.2011 року останній був звільнений з ТДВ Шахта «Білозерська» за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоровя (а.с.3-4). Даний факт представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

З акту розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві від 12.03.2011 року (а.с.5) та з акту № 13 про нещасний випадок на виробництві від 12.03.2011 року (а.с.7) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_2 трапився внаслідок невиконання останнім вимог інструкції з охорони праці, а саме: ОСОБА_2 не слідкував за особистою безпекою під час пересування по гірничим виробкам, чим порушив п.3.4 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці підготовчих робіт - 3».

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Нещасні випадки на виробництві - це випадки з робітником, пов'язані з дією на нього шкідливого виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.

Причинами виробничого травматизму є наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Небезпечний виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах приводить до травми або іншого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до захворювання або зниження працездатності.

З акту № 13 про нещасний випадок на виробництві від 12.03.2011 року (а.с.7) вбачається, що падіння потерпілого під час пересування відбулося внаслідок небезпечного фактора «відсутність природного світла».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нещасний випадок на виробництві стався з позивачем не лише з його вини, а і з вини роботодавця, так як умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві та актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоровя.

Пошкодженням здоровя внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві, рішеннями МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, медичними документами.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок ушкодження здоров»я позивача було звільнено з роботи за станом здоров»я. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також те, що нещасний випадок на виробництві трапився в тому числі і з вини самого позивача, який порушив положення інструкції з охорони праці, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 16000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідачів про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоровя не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», ідентифікаційний код 36028628, місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р 2600630212281 в ТВБВ № 100004/01 філія ДОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 36028628 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 16 000,00 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», ідентифікаційний код 36028628, місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р 2600630212281 в ТВБВ № 100004/01 філія ДОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 36028628 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.В.Здоровиця

08.10.2013