Постанова № 34498954, 10.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 жовтня 2013 року справа № 814/3079/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомПП "Вознесенськ Транзит", вул. Жотневої Революції, 232, кв. 4, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

доВознесенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

провизнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.13 р. № 0000042301В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Вознесенськ Транзит" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штрафну санкцію.

В обґрунтування позовних вимог вказано на відсутність у відповідача повноважень на визнання правочинів нікчемними. Наполягає на безпідставності висновків ОДПІ про безтоварний характер правочину із контрагентом, так як вони зроблені всупереч наявності у позивача всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На думку ОДПІ, правочин позивача не був спрямований на настання правових і господарських наслідків обумовлених його змістом. На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, в якому зафіксовані факти, які свідчать про неможливість виконання контрагентом договірних зобов'язань перед позивачем (а. с. 48-51).

Під час розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 70-72). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В листопаді-грудні 2012 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо визначення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, задекларованого в податкових деклараціях за жовтень 2011 р., при здійсненні взаєморозрахунків із ПП "Нольга", результати якої оформлені актом від 6 грудня 2012 р. № 3033/22/34024422 (далі - акт перевірки) (а. с. 11-27).

У висновку акту перевірки вказано на порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим правочин позивача із ПП "Нольга" розцінено ОДПІ як нікчемний, а також зазначено про порушення вимог ст. 198 п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ за жовтень 2011 р., який підлягав сплаті до бюджету в сумі 49321,0 грн.

4 березня 2013 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042301, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 15696,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3924,0 грн. (а. с. 10).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач 21 жовтня 2011 р. уклав договір поставки із ПП "Нольга", за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 10234,38 л дизельного пального, на суму 98250,05 грн. (а. с. 32).

Суд погоджується із доводами позивача про відсутність у ОДПІ повноважень для визнання та оцінки правочинів як нікчемних та про безпідставність заперечень відповідача щодо наявності серед постачальників ПП "Нольга" підприємств із ознаками фіктивності, так як для дослідження господарських відносин позивача, правове значення мають тільки безпосередні контрагенти, з якими позивач має договірні відносини.

В той же час згідно ст. 11 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, під яким слід розуміти те, що адміністративний суд не пов'язаний доводами суб'єкта владних повноважень і може надавати спірним обставинам власну оцінку.

Нормативним актом, який врегульовує правовідносини, пов'язані із купівлею-продажем нафтопродуктів, є Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442.

Ці Правила встановлюють ряд вимог, яким повинні відповідати суб'єкти господарювання, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами, зокрема передбачена наявність автозаправних станцій, персоналу, обладнання, ведення спеціалізованого обліку нафтопродуктів та інше. Тобто торгівля пальним об'єктивно вимагає від суб'єкта господарювання наявності матеріально-технічної бази та кваліфікованого персоналу. Зберігання і транспортування нафтопродуктів також потребує від особи спеціальних резервуарів та автомашин.

В той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нольга" зафіксовано, що підприємство взагалі не має власних основних фондів, обладнання, працівників окрім директора, нерухоме майно за підприємством не зареєстровано, статутний фонд складає 100 грн., особа зареєстрована в квартирі, а тому суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість постачання пального суб'єктом господарювання, який не має для цього жодних виробничих передумов (а. с. 53-63).

Обставиною, яка свідчить на користь відповідача є і те, що ПП "Нольга" не знаходиться за зареєстрованою адресою, а тому виглядає непереконливим укладення позивачем договору із підприємством, яке неможливо знайти за зареєстрованим місцезнаходженням.

Судом враховує, що через нетривалий час після укладання договору із позивачем (жовтень 2011 р.), а саме 25 листопада 2011 р. у ПП "Нольга" було анульовано свідоцтво платника ПДВ. Підставою для анулювання свідоцтва зазначено ст. 184 п. 184.1. пп. "ж" ПК України (в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу), що опосередковано свідчить про відсутність систематичної господарської діяльності цієї юридичної особи.

Позивач, окрім наявності у нього первинних документів, не наводить жодних пояснень з приводу обставин господарської операції: виявлення контрагента (хто до кого звернувся із пропозицією укласти договір, за допомогою яких джерел було знайдено контрагента), процедури укладення договору (одночасне підписання договору посадовими особами, чи отримання вже підписаного примірника), фактичного виконання умов договору (хто і яким транспортом доставляв паливо) та інших обставин.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність фактичного виконання договору.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання товару, але первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку на визначення власних податкових зобов'язань, є господарська операція, яка призвела до змін в активах її сторін, а не наявність первинних документів, правовою природою яких є лише документарне оформлення цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а тому будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо інші фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Оскільки ОДПІ зроблено обґрунтований висновок про відсутність постачання позивачу товару з боку контрагента, наявність у нього податкових накладних, на які посилається позивач, в даному спорі не має правового значення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз