Рішення № 34498126, 31.10.2013, Турійський районний суд Волинської області

КОПІЯ

Справа № 169/484/13-ц

Провадження № 2/169/178/13

Категорія: 26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року смт. Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Турак О.В.

при секретарі Луцик Н.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22 грудня 2006 року між сторонами укладено договір №VOTWAK00031042, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 22 642.00 доларів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 9509.70 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк до 20 грудня 2013 року включно. Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору, у неї виникла заборгованість, яка з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24 жовтня 2013 року становить 48703.85 доларів США, в т. ч.: 19085.04 доларів США заборгованості за кредитом, 18577.20 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 1618.65 доларів США заборгованості по сплаті комісії, 9422.96 доларів США пені, позивач просив стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином був повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, однак подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що 30 жовтня 2013 року вона отримала новий розрахунок заборгованості, та не мала можливості представити свої заперечення на нього. Такі причини неявки відповідача в судове засідання визнані судом неповажними, оскільки згідно письмових заперечень її представника ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 позов не визнає повністю з тих підстав, що кредитні кошти вона не отримувала. Тому жодних своїх розрахунків заборгованості ні вона, ні її представник протягом тривалого часу розгляду справи не надавали. Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 мала можливість з'явитись в судове засідання, а зазначене клопотання відповідача спрямоване на затягування розгляду справи та свідчить про зловживання останньою своїми процесуальними правами.

До того ж відповідач має представника по справі ОСОБА_3, який, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

При цьому, у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

За вказаних обставин суд, зі згоди представника позивача, проводить заочний розгляд справи відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано письмові заперечення від 30 вересня 2013 року, де він стверджує, що кредитний договір підписаний 22 грудня 2006 року представником банку, який не мав на це права; у справі відсутні докази про те, що кошти в сумі 22642 доларів США були надані відповідачу ОСОБА_2 готівкою через касу на купівлю автомобіля. Представник відповідача стверджує, що автомобіль було отримано ОСОБА_2 ще до укладення кредитного договору - 13 грудня 2006 року згідно акту прийому передачі та сплачено за нього 113890 грн. згідно платіжного доручення від 13 грудня 2006 року №714613-2225. Крім того, представник відповідача заперечує підписання позичальником ОСОБА_2 договорів страхування, сплату банком страхових платежів, а відтак і включення їх до заборгованості по кредиту. Також представник відповідача звертає увагу на неправомірне збільшення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки та нарахування відсотків з 01 листопада 2008 року за збільшеною відсотковою ставкою. Просить застосувати спеціальний строк позовної давності щодо стягнення пені.

У додаткових запереченнях від 07 жовтня 2013 року представник відповідача ОСОБА_3 вважає кредитний договір від 22 грудня 2006 року таким, що не набув чинності, оскільки відповідно до його п. 5.1 позичальником ОСОБА_2 не надано розрахункових та оформлених касових документів. Крім того, зазначає про безпідставність дострокового стягнення кредитних коштів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

22 грудня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір №VOTWAK00031042, згідно з умовами якого Банк зобовязувався надати відповідачу кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 22 грудня 2006 року по 20 грудня 2013 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 22 642.00 доларів США на купівлю автомобіля, також у розмірі 9509.70 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди щомісяця в період сплати у розмірі 0.13 % від суми виданого кредиту (а. с. 11-12).

Пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору сторони погодили, що відповідно до даного договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобовязується провадити у випадку непредявлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Позичальник надає банку належним чином оформлені договір страхування наземного транспорту і договір особистого страхування позичальника. Під оформленням договорів належним чином сторони розуміють письмове узгодження з банком договорів страхування, у т. ч. вибір страхувальника, переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню, предявлення банку підписаних страхувальником договорів страхування й документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням банку є віза уповноваженого представника банку на договорах страхування. У випадку неподання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погоджених з банком договорах страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 даного договору. Позичальник зобовязується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу і сплатити відсотки за його користування.

Договір від 22 грудня 2006 року підписаний сторонами, зокрема, зі сторони банку директором філії «Волинське головне регіональне управління ЗАТ КБ ПриватБанк» ОСОБА_4, та скріплений печаткою банку. Твердження представника відповідача про те, що підписувати кредитний договір не входило у компетенцію представника банку, а тому виникає питання про дійсність даного договору, є голослівними та не підтверджені жодними доказами.

Договір №VOTWAK00031042 від 22 грудня 2006 року сторонами не розривався, в судовому порядку не оспорювався, в матеріалах справи відсутні докази про те, що він є недійсним.

Банк виконав умови договору щодо надання відповідачу ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 22642 доларів США на купівлю автомобіля, що стверджується матеріалами наданої на запит суду кредитної справи (а. с. 45-90), а саме:

- анкетою заявою ОСОБА_2 від 22 грудня 2006 року про надання їй кредиту у розмірі 22642 доларів США терміном на 84 місяці за ставкою по кредиту 12 % річних та 0.13% щомісячної комісії на купівлю автомобіля (а. с. 51);

- протоколом погодження про надання споживчого кредиту ОСОБА_2 (а. с. 78);

- ордером - розпорядженням про перерахування коштів згідно кредитного договору №VOTWAK00031042 від 22 грудня 2006 року (а. с. 79);

- квитанцією від 27 грудня 2006 року №27 про сплату ОСОБА_2 через ПриватБанк на рахунок «УкрАвтоЗаз-Сервіс» 113890 грн. за автомобіль (а. с. 83).

Зазначені у вказаній квитанції реквізити (сума, продавець автомобіля, номер рахунку тощо) відповідають зазначеним у рахунку фактурі (а. с. 58), та умовам договору купівлі продажу автомобіля №2225 від 09 грудня 2006 року, згідно п. 1.2 якого банк відповідно до гарантійного листа №701 від 13 грудня 2006 року за покупця сплачує продавцю 100% вартості автомобіля, тобто 113890 грн. за наступними банківськими реквізитами: отримувач коштів ТОВ «УкрАвтоЗаз-Сервіс» п/р НОМЕР_1 . . ., призначення платежу «оплата за автомобіль згідно з рахунком №2225 від 09 грудня 2006 року . . .» (а. с. 60).

Вищевказані розрахункові документи (рахунок фактура, квитанція) наявні в матеріалах наданої на запит суду кредитної справи, та спростовують твердження представника відповідача про їх ненадання позичальником з посиланням на нечинність кредитного договору відповідно до його пункту 5.1.

Не заслуговують на увагу суду доводи представника відповідача про те, що за автомобіль було сплачено ОСОБА_2 113890 грн. згідно платіжного доручення від 13 грудня 2006 року №714613-2225 ще до укладення кредитного договору, оскільки зазначене платіжне доручення (а. с. 59) не містить ні підписів, ні печаток банку про проведення платежу, оригінал платіжного доручення відсутній. Автомобіль дійсно був отриманий ОСОБА_2 13 грудня 2006 року до укладення кредитного договору, про що свідчить акт прийому передачі автомобіля (а. с. 87), проте згідно умов договору купівлі продажу автомобіля від 09 грудня 2006 року №2225 автомобіль передано продавцем на підставі гарантійного листа, наданого банком 13 грудня 2006 року №701. Сам гарантійний лист знищений у звязку з закінченням терміну зберігання згідно відповіді «Волинь-Авто» (а. с. 104), кошти за нього надійшли на рахунок «УкрАвтоЗаз Сервіс» 28 грудня 2006 року (а. с. 104, 105).

Крім того, відповідач ОСОБА_2 сплачувала кошти на погашення кредиту по рахунках, які буди відкриті саме для виконання даного договору (п. 1.2 кредитного договору), що стверджується виписками (а. с. 107-109), що також спростовують її доводи про те, що кредитні кошти на купівлю автомобіля їй не надавались.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Тому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за кредитним договором зобовязання належним чином не виконала, у звязку з чим у неї станом на 18 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 48703.85 доларів США, в т. ч.: 19085.04 доларів США заборгованості за кредитом, 18577.20 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 1618.65 доларів США заборгованості по сплаті комісії, 9422.96 доларів США пені за період з 10 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2013 року, що згідно курсу НБУ еквівалентно 75289.45 грн.

Уточнений розрахунок виконаний з урахуванням коштів, що спрямовані на оплату страхових платежів лише по договорах особистого страхування №VOTWLK00000024 від 22 грудня 2006 року та від 22 грудня 2007 року, що підписані ОСОБА_2, укладені відповідно до п.п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, щорічно лонгуються до повного погашення кредитної заборгованості згідно п. 11 договору особистого страхування. Перерахування страхових платежів за вказаними договорами здійснювалось банком у відповідності до п. 2.1.3 кредитного договору, оскільки у справі відсутні докази про предявлення позичальником документів, що підтверджують сплату страхових платежів за вказаними договорами особистого страхування.

Кошти, спрямовані на оплату страхових платежів за договорами страхування автотранспорту, до уточненого розрахунку та зменшеної суми позовних вимог не включені.

Також уточнений розрахунок заборгованості проведений за відсотковою ставкою згідно п. п. 1.1, 3.2 кредитного договору без її збільшення банком в односторонньому порядку, а пеня нарахована за один рік в межах строків позовної давності для стягнення пені, на що звертав увагу представник відповідача у своїх запереченнях.

Право на дострокове повернення кредиту надане банку пунктом 2.3.3 а) кредитного договору, про що відповідач була повідомлена згідно листів банку (а. с. 110, 111).

Таким чином, заперечення проти позову представника відповідача спростовані матеріалами справи.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 48703.85 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США станом на 31 жовтня 2013 року (100 доларів США - 799 грн.) еквівалентно 389 143 гривням 76 копійкам, з яких 152489.47 грн. (19085.04 доларів США) заборгованості за кредитом, 148431.83 грн. (18577.20 доларів США) заборгованості по процентах за користування кредитом, 12933.01 грн. (1618.65 доларів США) заборгованості по сплаті комісії, 75289.45 грн. (9422.96 доларів США) пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором відповідно до зменшених позовних вимог та уточненого розрахунку, оскільки остання порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно з умовами договору та неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в користь позивача 3441.00 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 58-60, 88, 197, 209, 213-215, 218, 224, 228 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48703 долара США 85 центів, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США еквівалентно 389 143 гривням 76 копійкам. (триста вісімдесят девять тисяч сто сорок три грн. 76 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3441.00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий/підпис/