Ухвала суду № 34495270, 15.10.2013, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1138/13-ц

2/579/262/13

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2013 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді Сірої Г.І.,

за участі секретаря судового засідання Печенової Л.В.,

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

19 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по вул. Стрілецькій, 9 в м. Кролевець від 14 вересня 2009року, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5

Свої вимоги вона мотивує тим, що її рідна сестра, ОСОБА_6, померла 24.11.2011 року. Після її смерті вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців за законом немає, заповіту вона не залишила. Сестра мала на праві особистої власності земельну ділянку та будинок № 9 по вулиці Стрілецькій у м. Кролевець. Інша частина домоволодіння була зареєстрована за їх покійним батьком.

Після подачі заяви про прийняття спадщини їй стало відомо, що 14.09.2009р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно якого земельна ділянка та будинок по вул. Стрілецькій, 9 продані відповідачу.

Вона постійно спілкувалася з сестрою, однак їй нічого не було відомо про даний договір. За життя сестра ні їй, ні іншим родичам не говорила про цей договір. Сам договір купівлі-продажу особисто вона побачила лише в жовтні 2012 року.

Вважає, що, оскільки сестра на момент укладення договору мала похилий вік, низку захворювань, не мала зору та слуху, то підпис на договорі виконаний не нею, а іншою особою.

Вважає, що при укладенні даного договору були порушені вимоги закону: всупереч ст. 657 ЦК України правочин купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами.

Її сестра, ОСОБА_6, не підписувала договору купівлі-продажу та інших правочинів відносно спірного будинку, тому вказаний договір суперечить законодавству та моральним засадам суспільства. Виходячи з вищевказаного, слід визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.09.2009 р.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. При цьому посилається також на те, що вона добре знала почерк сестри, зокрема по листам, які вона писала в її присутності приблизно в 1984 році, і, на її думку, за цей час почерк сестри не змінився, а тому вона впевнена, що договір від 14.09.2009 року підписаний не нею. Крім того, вважає, що сестра не могла підписати договір, оскільки вона була глуха і незряча. В розмовах з сестрою та говорила про те, що половина будинку (материна) буде ОСОБА_3, а половина (батькова) буде їй, тому вона могла передати відповідачу лише частину будинку, що свідчить про те, що договір не могла підписати сестра.

Представник позивачки - ОСОБА_2 , підтримавши позовні вимоги матері з підстав, зазначених в позові, пояснив, що він до 2004 року проживав з тіткою ОСОБА_6, тому знає, що вона мала поганий зір, часто за неї підписи вчиняв він або батько відповідача, що свідчить про те, що договір від 14.09.2009 року не міг бути підписаний ОСОБА_6 Він, проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, часто бував у тітки, бачив її стан здоровя; вона ніколи не говорила йому про те, що продала будинок, що також є підтвердженням того, що договір підписаний не нею.

Відповідач ОСОБА_3, надавши письмові заперечення, підтримав їх в судовому засіданні, пояснивши при цьому, що померла ОСОБА_6 є тіткою його батька. Своєї сімї вона не мала. Їх сімя підтримувала добрі родинні стосунки з ОСОБА_6 Коли вона постаріла, їх сімя постійно надавала їй допомогу, підтримувала її. До дня смерті вона проживала окремо, в будинку по вул. Стрілецькій, 9, але майже щодня, а останні півроку і частіше, хтось із членів їх сімї бував у неї. Ще в 1997 році ОСОБА_6 вчинила заповіт на користь його батька, відповідно до якого все своє майно на випадок смерті заповідала йому. Пізніше, в 2009 році, вона виявила бажання розпорядитися своїм майном за життя, і з її ініціативи 14.09.2009 року було укладено договір купівлі - продажу. Договір було посвідчено за її місцем проживання з врахуванням її віку. Як на час укладення договору, так і до дня смерті вона повністю все усвідомлювала, все розуміла, сама підписувала договір. Що стосується відносин позивачки з померлою сестрою, то вони тривалий час не спілкувалися; ОСОБА_2, будучи в м. Кролевець, інколи залишав велосипед в господарстві ОСОБА_6, але з нею не спілкувався. Він дійсно проживав з своєю тіткою по вул. Стрілецькій, 9 приблизно до 1998 року, але потім жив окремо, не підтримував з нею родинних стосунків, тому не міг знати про її наміри щодо розпорядження своїм майном; як він так і його мати не цікавилися життям ОСОБА_6, її здоровям, не відвідували її, тому їх твердження щодо неможливості вчинення підпису в договорі померлою надумані. Похованням ОСОБА_6 займався він та його рідні, позивачка та її представник не були навіть на похороні, хоча були повідомлені про її смерть. Позивачка намагалася оспорити договір купівлі-продажу, посилаючись на стан здоровя померлої та відсутність у неї права на відчуження цілого будинку, однак в позові їй було відмовлено, після чого вона звернулася з іншим позовом. Обставини, на які посилається позивачка та її представник, відповідач вважає надуманими та просить відмовити в позові.

Третя особа по справі, ОСОБА_5, дала в судовому засіданні пояснення про те, що 14.09.2009 року нею, як приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу, було посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в м. Кролевець, вул. Стрілецька, 9 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Договір посвідчувався за місцем проживання продавця, що є звичайним фактом в нотаріальній практиці, враховуючи вік продавця. ОСОБА_6 на момент вчинення правочину усвідомлювала значення своїх дій, керувала ними та діяла добровільно, без будь-якого примушування; вона особисто підписала договір. В цьому вона особисто впевнилася при посвідченні договору і при бесіді з ОСОБА_6 до підписання договору, розяснивши їй детально умови договору, наслідки підписання та посвідчення договору, зокрема про те, що вона не буде в подальшому власником житла, цікавилася питанням, де вона в подальшому буде проживати, враховуючи вік продавця, і при цьому вона впевнилася, що ОСОБА_6 діє добровільно, з власної волі; було видно, що у неї добрі стосунки з покупцем ОСОБА_3 Підписувати договір іншою особою, що можливо відповідно до діючого законодавства, зокрема в разі, якщо сторона не може підписати договір внаслідок вад здоровя, не було потреби. При укладенні договору були надані правовстановлюючі документи на відчужуване майно на імя продавця і нею було посвідчено договір. Вважає, що вимоги позивачки є абсолютно безпідставними і необгрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14 вересня 2009 року посвідчено приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5 за р. №1174 (а. с.46-47). Як вбачається з цього договору ОСОБА_6 на підставі договору передала у власність ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку , що знаходяться в м. Кролевець, вул. Стрілецька, 9. В договорі зазначено, що договір підписано та посвідчено за місцем проживання ОСОБА_6 у звязку з її похилим віком.

Позивачкою оспорюється законність цього договору з посиланням на положення ст. ст. 657, 207 ЦК України.

Ст. 657 ЦК України передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стверджуючи , що оспорюваний договір від імені продавця підписаний не ОСОБА_6, а іншою особою, позивачка посилається на те, що підпис в договорі від імені сестри відрізняється від її почерку, який вона добре знала, зокрема по листам, які сестра писала орієнтовно в 1984 році ( не на її імя); представник відповідача, підтримуючи позицію позивачки, посилається на те, що підпис відрізняється від підписів тітки, з якою він проживав до 2004 року, коли і бачив вчинені нею підписи.

Позивачка повторно звернулася до суду з даним позовом. 30.10.2012р. позивачка зверталася до суду з даним позовом, справа №1809/1886/2012, пр. 2/579/7/2013. У даній справі за клопотанням позивачки 21.12.2012р. була призначена судово-почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту ОСОБА_7 (Сумське відділення при ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_8). Відповідно до повідомлення експерта №26 від 16.01.2013р. неможливо надати висновок з поставлених перед експертом питань (а. с.54-55). Заявляючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи , представник позивачки посилається на ті ж документи, які направлялися експерту по аналогічній справі, підтвердивши відсутність додаткових документів для проведення експертизи. Не погоджуючись з повідомленням експерта, представник позивачки зазначає лише про те, що проведення експертизи слід доручити спеціалістам з м. Харків; при цьому він не зазначає, з яких підстав ставить під сумнів повідомлення експерта, а лише заявляє, що всі зговорилися на користь відповідача. Така позиція як позивачки так і її представника не грунтується на нормах чинного законодавства, ними не надано жодних доказів,які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу підписано не ОСОБА_6, а іншою особою. При цьому суд враховує і пояснення третьої особи, яка пояснила, що у неї не викликав сумніву стан здоровя ОСОБА_6 на час посвідчення договору, в тому числі, що стосується її здатності бачити; до того ж при наявності такої вади можливе підписання договору іншою особою, в чому не було потреби. Попередній позов ОСОБА_1 залишений судом без розгляду в звязку з її неявкою до суду без поважних причин, після чого вона повторно звернулася до суду, не надавши ніяких додаткових доказів.

Слід зазначити, що посилання як позивачки так і її представника на те, що померла ОСОБА_6 фізично не могла вчинити особисто підпис на договорі за станом здоровя як на доказ в обгрунтування своїх позовних вимог, не може бути прийнято до уваги судом, оскільки це питання було предметом розгляду в іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Вона 18.09.2012р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, справа № 1809/673/2012, пр. 2/1809/432/2012. Рішенням суду від 24.10.2012р. їй відмовлено в позові (а.с.57-59), рішення набрало законної сили 28.11.2012р.(а.с.60-61). Вперше вона і звернулася до суду після того, як їй було відмовлено в позові, в якому вона обгрунтовувала свої вимоги станом здоровя померлої ОСОБА_6 та тим, що вона не могла розпорядитися нерухомістю, оскільки та не належала їй. Суд керується положеннями ст. 61 ЦПК України про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Таким чином, позивачем ніяким чином не спростовано той факт, що договір 14.09.2009р. підписала саме ОСОБА_6, тому при його укладенні дотримані вимоги щодо його письмової форми, як передбачено ст. 203,207 ЦК України.

Позивачка в суді не надала жодного доказу, який би спростовував зазначений висновок суду, а тому відповідно до ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин не може бути визнаний недійсним, так як при його укладенні дотримані вимоги щодо його форми, передбаченої законом.

Тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні. на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суду надані підтверджуючі документи, що відповідачем понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн, які підлягають стягненню з позивачки на її користь.

Відповідно до ст. ст.203, 207, 215ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 1200 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні при проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу в десятиденний строк з дня отримання копії судового рішення.

Суддя

ОСОБА_9